Підводні човни типу «Тенч»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПЧ типу «Тенч»
Tench-class submarine
Човен «Тенч»
Під прапором * Військово-морські сили США
Спуск на воду 1944—1951 рр (29 човнів)
Виведений зі складу флоту 1944—1975 рр
Сучасний статус 25 утилізовані (3 передані іншим країнам), 1 активний, 3 пам"ятники
Проєкт
Розробник проєкту Electric Boat, Portsmouth Naval ShipyardBoston Navy Yard.
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 20,25 вузлів (38 км/год)
Швидкість (підводна) 8,75 вузлів (16 км/год)
Гранична глибина занурення 120 м
Автономність плавання 75 днів (20 000 км ходу)
Екіпаж 81 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 95,0 м
Ширина корпусу найб. 8,3 м
Середня осадка (по КВЛ) 5,2 м
Озброєння
Артилерія 1 х (5") 127-мм / 25 калібрів
Торпедно-
мінне озброєння
6 носових і 4 кормових ТА калібру 21 дюймів — 533 мм, 28 торпед
ППО 1 х Bofors 40 mm

1 х Oerlikon 20 mm

2 х 0,3" і 0,5" (7,62-мм і 12,7-мм)

Зображення на Вікісховищі

Підводні човни типу «Тенч» — 29 підводних човнів ВМС США, котрі були продовженням вдосконалення човнів типу «Балао». І вони були попередниками човнів типу «Баракуда». Несли службу у 1944—1975 рр. Брали участь у Другій світовій війні.

Історія

[ред. | ред. код]

Початкові плани передбачали побудувати 146 човнів цього типу, але будівництво 117 човнів було скасовано в 1944—1945 роках, коли стало очевидно, що вони не були вже необхідними аби перемогти Японію. Решта 31 були введені в експлуатацію в період з жовтня 1944 року і до лютого 1951 року.

Човен USS Cutlass (SS-478) був переданий Тайваню, де був перейменований у Хай Ши в 1973 році.

Два човна типу були передані Італії, де були перейменовані в «Gianfranco Gazzana-Priaroggia».

USS Argonaut (SS-475) був проданий Канаді в 1968 році, і перейменований в HMCS Rainbow (SS-75), і виведений з експлуатації в 1974 році.

Деякі з класу були оновлені в першу чергу за рахунок збільшення ємності батарей та оптимізації внутрішньої частини підводного човна.[1]

Конструкція

[ред. | ред. код]

Проєкт рухової системи був таким же, як останніх човнів типу «Балао» — чотири головних дизельних двигуни і два низькооборотні електродвигуни на двох валах, без редукторів. Дві секції по 126 — акумуляторів «Sargo» (свинцево-кислотних батарей).

Музеї

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Bauer K. Jack Register of Ships of the U.S. Navy, 1775—1990: Major Combatants. — Westport, Connecticut: Greenwood Press, 1991. — ISBN 0-313-26202-0.
  • Friedman Norman U.S. Submarines Through 1945: An Illustrated Design History. — Annapolis, Maryland: United States Naval Institute, 1995. — ISBN 1-55750-263-3.
  • Lenton, H. T. American Submarines (Doubleday, 1973).