Тереножкін Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олексій Іванович Тереножкін
рос. Тереножкин Алексей Иванович
Terenogkin.JPG
Народився 26 листопада 1907(1907-11-26)
м. Ніколаєвськ, Самарська губернія
Помер 19 травня 1981(1981-05-19) (73 роки)
Київ
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність науковець
Галузь історія, археологія
Заклад Інститут археології АН УРСР
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Мурзін В. Ю., Мозолевський Б. М.
У шлюбі з Іллінська Варвара Андріївна
Нагороди Орден Червоної Зірки Шаблон:Медаль За бойовi заслуги Шаблон:Заслуженний дiяч науки i технiки УРСР Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1977

Олексі́й Іва́нович Терено́жкін (*26 листопада 1907 р., м. Ніколаєвськ — †19 травня 1981 р., Київ) — радянський археолог, доктор історичних наук, професор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Ніколаєвськ, Самарська губернія (тепер м. Пугачов, Саратовської області, Росія) в родині крамаря. В 11 років почав збирати на березі річки і відносити до музею уламки давньої кераміки. В 14 років уперше взяв участь в археологічних роботах: дослідженнях курганів, що їх проводило місцеве «Товариство світознавства» (рос. Общество мироведения). 1926 року вступив на археолого-етнологічний відділ вищих курсів при Самарському товаристві краєзнавства, після закінчення яких вступив на етнологічний факультет МДУ. На останньому курсі був відрахований за «приховування соціального походження». Працював у Державному історичному музеї (Москва), Інституті історії та археології Узбецької РСР та інших місцях, брав участь у розкопках у Середній Азії, Росії та Україні. З 1941 — на війні, пройшов від Сталіграда до Відня. Нагороджений орденом Червоної зірки та п'ятьма медалями. 1948 року захистив кандидатську дисертацію за результатами досліджень в Узбекистані. Того ж року переїхав до Києва і почав працювати в Інституті археології АН УРСР[1].

З 1949 р. завідував відділом Інституту археології АН УРСР. Член КПРС з 1949 р..

Доктор історичних наук (1959), професор (1967), лауреат Державної премії УРСР (1977), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1977).

Помер у м. Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

Дослідження[ред. | ред. код]

Досліди пам'яток скіфського і доскіфського часу в Україні, зокрема чорноліської культури; розробив основи хронології пізнього бронзового та початку залізної доби в Україні.

Хорезмське царство, Афрасіаб (древній Самарканд).

Наукова школа О. І. Тереножкіна[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

  • (рос.)Тереножкин А. И., Предскифский период на Днепровском Правобережье. — К., 1961.
  • (рос.)Скифские курганы Никопольщины // Скифские древности. К., 1973 (в соавт. с А. И. Тереножкиным, Б. Н. Мозолевским, В. А. Ильинской).
  • (рос.)Тереножкин А. И., Киммерийцы. К., 1976.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Український радянський енциклопедичний словник. — Т. 3. — К., 1968.
  • А. И. Тереножкин как исследователь скифской проблемы // Киммерийцы и скифы. Тез. докл. Всесоюз. семинара, посвящ. памяти А. И. Тереножкина. Кировоград, 1987 (в соавт. с В. Ю. Мурзиным, Б. Н. Мозолевским). (рос.)
  • Виноградов В. Б., Строки из писем года, «похожего на удивительный» // Музейні читання. — 1998. — С.13-16.
  • Іллінський А. О., Саєнко В. М., Історія дослідження Мелітопольського кургану і пам'яткоохоронний контекст. // Проблеми вивчення та охорони пам'яток первісного мистецтва півдня Європи (кам'яна доба — епоха бронзи). Запоріжжя, 2015. — С.37-39.
  • Іллінський А., Саєнко В., Листи Бориса Мозолевського до Олексія Тереножкіна і Варвари Іллінської. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 19. Історія археології: міжособистісні та інституціональні комунікації. — Львів, 2015. — С.287—294.
  • Мурзин В. Ю., Засновник киівськоі школи скіфознвства О. I. Тереножкін // Музейні читання. — К.. — 1998. — С.5-8.
  • Олексій Іванович Тереножкин // Археологія. 1978. № 25.
  • Саєнко В. М., Археологічно-краєзнавча і музейна діяльність О. І. Тереножкіна у 1920-ті роки та її вплив на його подальший науковий шлях. // Музейний Вісник № 12. — Запоріжжя, 2012. — С.184—196.
  • Саєнко В. М., Ad fontes: Про те, як Олексій Тереножкін захопився археологічними дослідженнями. // Scriptorium Nostrum. — 2014. — № 1. — С.83-106.
  • Саєнко В., Порівняльні життєписи: Борис Миколайович Граков та Олексій Іванович Тереножкін. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 19. Історія археології: міжособистісні та інституціональні комунікації. — Львів, 2015. — С.123—135.
  • Саєнко В. М., Матеріали до сімейної історії родини Тереножкіних. // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.29. — К., 2014. — С.401—416.
  • Саєнко В. М. Саєнко В. Наукові долі О.І. Тереножкіна та Б.О. Рибакова або історія одного листа, написаного до самого себе. // Scriptorium nostrum. –– 2017. – № 1 (7). – С. 50-86.[1]
  • Саєнко В. М. О.І. Тереножкін та І.В. Фабриціус: конфлікт особистостей чи наукових шкіл? // Scriptorium nostrum. –– 2017. № 2 (8). – Херсон. – С. 262-283.[2]
  • Саєнко В. М. Монгольський напрям у науковій біографії Олексія Тереножкіна. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - 2017. - Вип. 21. - С. 101–108. [3]
  • Черняков І. Т., О. I. Тереножкин на перехресті проблем кіммерійськоі археологіі // Музейні читання. — 1998. — С.9-13.


  1. Скорый С. А., Саенко В. Н. К 110-летию со дня рождения профессора Алексея Ивановича Тереножкина. В кн.: Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23). С. 8-19.