Нефелін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нефелін
Nepheline2.jpg
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[d][1]
IMA-номер IMA2018 s.p.
Абревіатура Nph[2]
Хімічна формула (Na,K)AlSiO4
Клас мінералу Силікати
Підклас Каркасні силікати
Nickel-Strunz 10 9.FA.05[3]
Група Фельдшпатоїди
Ідентифікація
Колір білий, сірий, коричневий, бурувато-сірий, червонувато-білий
Сингонія гексагональна
Спайність немає
Злам раковистий
Твердість 6
Блиск скляний, на зламі жирний
Колір риси білий
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення nω = 1.529 - 1.546 nε = 1.526 - 1.542
Подвійне променезаломлення δ = 0.003 - 0.004
Інші характеристики
Радіоактивність відсутня
Магнетизм відсутній
Названо на честь хмара (давньогрецька мова)[4]
Особливі характеристики крихкий
Типова місцевість Сомма[3]
CMNS: Нефелін у Вікісховищі

Нефелін (англ. nepheline; нім. Nephelin (m); рос. нефелин; від грец. νεφέλη — хмара), або ж елеолі́т — породотвірний мінерал групи фельдшпатоїдів, класу силікатів, підкласу каркасних силікатів. Алюмосилікат натрію і калію каркасної будови. При розкладанні утворює пластинчастий кремнезем[5].

Синонім — елеоліт («масляний камінь»), різновид нефеліну — псевдосоміт.

Етимологія та історія[ред. | ред. код]

Нефелін вперше був виявлений на стародавньому вулкані, розташованому на півдні Італії Монте Сомма, хребті вулканічного комплексу Сомма-Везувій у південно-західній італійській області Кампанія. Перший опис був у 1801 році французьким мінералогом і кристалографом Рене-Жуст Гаюй, який назвав мінерал на честь грецького слова νεφέλη Nephele, що означає «хмара». Назва посилається на властивість мінералу утворювати випадаючі хмари кремнезему, коли він розкладається в сильних кислотах.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула:

  1. За Є. Лазаренком: KNa3[AlSiO4]4.
  2. За «Fleischer's Glossary» (2004)[6]: (Na, K) Al[SiO4]. Середній склад (ваг. %): Na2O — 16, Al2O3 — 33, K2O — 5-6 (до 12); SiO2 — 42. Домішки Са, Mg, Ti, Be, Rb, Ga.

Сингонія гексагональна. Спайності не має.

Утворює зернисті, іноді масивні агрегати, суцільні маси, окремі ідіоморфні кристали.

Густина 2,6.

Твердість 6.

Безбарвний або сірий з відтінками.

Блиск скляний, на зламі жирний.

Злам раковистий. Крихкий.

Утворюється при магматичних процесах і входить до складу багатьох лужних недонасичених SiO2 порід, особливо в магматитах, плутонітах, дайкових і ефузивних гірських породах. Нестійкий, заміщується цеолітами, канкринітом, содалітом, на земній поверхні вивітрюється і переходить у каолініт, карбонати.

Супутні мінерали: хлоантит, рамельсберґіт, анабергіт, шмальтин, сафлорит, барит, ґаленіт.

Асоціація: калійний польовий шпат, плагіоклаз, натрієві піроксени, натрієві амфіболи, лейцит, олівін, авгіт, діопсид.

Розповсюдження: Шварцвальд, Тюрингія (ФРН), Штирія (Австрія), Тува, Зах. Сибір (РФ), пров. Онтаріо (Канада). На Кольському півострові виявлені помітні виходи нефеліновмісних порід; знайдений у Норвегії та Південній Африці; в Лічфілді, в штатах Мен, Арканзас, Нью-Джерсі, США. Сієніти, знайдені поблизу Бенкрофта, Онтаріо, містять великі родовища нефеліну високої чистоти.

Є в межах Українського щита, у Приазов'ї, на Волині. Перспективна алюмінієва руда; використовують у хімічній промисловості. Збагачується флотацією.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]