Торпеда Вайтгеда

Торпеда Вайтгеда
Роберт Вайтгед біля своєї торпеди. 1875
Тип	торпеда
Історія виробництва
Розробник	Роберт Вайтгед
Характеристики
Торпеда Вайтгеда у Вікісховищі

Торпеда Вайтгеда — серія торпед британського інженера Роберта Вайтгеда, що стояли на озброєнні усіх великих флотів світу. Вайтгед вдосконалив розробку австро-угорського фрегаттен-капітана Джованні Лаппіса (нім. Giovanni Luppis) і біля 1866 розробив самохідну торпеду, яку приводив у рух мотор, що працював на стисненому повітрі. Перша торпеда при довжині 3,35 м, діаметрі 356 мм мала масу близько 136 кг при 8 кг вибухівки і дальність дії 640 м при швидкості 6 вузлів.

Торпеда вперше була використана 29 травня 1877, коли британський фрегат «HMS Shah» спробував торпедувати перуанський монітор «Huascar». 16 січня 1878 в ході Російсько-турецької війни два катери вперше потопили турецький пароплав «Intibah». Під час Громадянської війни в Чилі 23 квітня 1891 торпедні катери вперше затопили з відстані 100 м військовий корабель — панцирний фрегат Blanco Encalada. В час Другої світової війни німецький важкий крейсер Blücher був затоплений 9 квітня 1940 з фортеці Оскарборг двома ще австро-угорськими торпедами Вайтгеда.

Роберт Вайтгед

Історія

Невідомий сьогодні австро-угорський офіцер берегової артилерії намагався використати проти ворожих кораблів човен з вибухівкою, що приводився в рух паровою машиною і мотузками керувався з берега. Після його смерті ідея зацікавила капітана Джованні Луппіса, який розробив дві моделі, остання з яких «6m» приводилась в рух годинниковим механізмом. У 1860 він показав модель «6m» імператору Францу Йосифу I, але флотська комісія її відхилила через недовершене керування і малу швидкість. Мер Фіуми Джованні Джотта познайомив Луппіса з британським інженером-механіком Робертом Вайтгедом. Вони уклали угоду і до 1864 в основному була розроблена концепція торпеди, що могла пересуватись під водою за допомогою мотора на стисненому повітрі, автоматично контролюючи глибину, напрямок.

21 грудня 1866 морська комісія схвалила торпеду Whiteheads-Luppis’ і доручила розпочати дослідне виробництво. На 1868 Вайтгед розробив дві модифікації торпеди з різною вагою вибухової речовини і систему контролю глибини і напрямку. Завдяки цьому австрійський флот купив 1869 права на торпеду Вайтгеда, швидкість якої на 1877 довели до 18 вузлів при дальності 830 метрів. Одночасно Вайтгед зберіг право продажу торпеди іншим країнам і після демонстраційних запусків право на неї 1871 купив Royal Navy. Згодом торпеди почали купувати флоти інших держав. З 1880-х років розпочали розгортання торпедних човнів під торпеди Вайтгеда, розробляти проекти їхнього застосування з підводних човнів. Але залишалась проблема відхилення від курсу через вітер, хвилі. Її вирішував гіроскоп австрійського інженера Людвіга Обрі, права на який купив 1896 Вайтгед.

Серійне виробництво торпед розпочали 1872 у британському Королівському арсеналі Вулвича. Американська компанія E. W. Bliss купила права і 1892 розпочала виготовлення торпед для флоту США. Завод Stabilimento Tecnico di Fiume відкрили 1873, але через два роки він збанкрутував. Тому Роберт Вайтгед реорганізував її 1875 у Torpedo-Fabrik von Robert Whitehead (згодом Whitehead & Co.). Після смерті 1905 Роберта Вайтгеда спадкоємці продали підприємство компаніям Vickers Limited і Armstrong Whitworth, які володіли нею до початку війни.

• 
  Схема торпеди. 1891
• 
  Гіроскоп Обрі. 1895
• 
  Аргентинські моряки біля торпеди Вайтгеда. Фіума. Австро-Угорщина. 1888
• 
  Торпеда Вайтгеда Mark III. Род-Айленд. 1894
• 
  Фабрика Whitehead & Co. Фіуме. 1910

Флоти-оператори

• •Ц.к. Крігсмаріне
• •Royal Navy
• •Кайзерліхе Маріне
• •Регіа Маріна
• •Маріне Націонале
• •Військово-морські сили США
• •Імперський флот Росії
• •ВМС Бельгії
• •Королівські ВМС Данії
• •Королівські ВМС Норвегії
• •ВМС Швеції
• •ВМС Португалії
• •ВМС Чилі
• •ВМС Аргентини
• •ВМС Греції

Модифікації

Модель (рік виробництва)	Довжина, м	Матеріал корпусу	Вага торпеди, фунт	Вага вибухової речовини, фунт	Швидкість ходу, вузлів	Дальність ходу, ярд	Вартість (фунт стерлінгів)
356-мм (1866)			265	18	7	200
356-мм (1868)			346	40	7	200
406-мм (1868)			650	67	7?	600
356-мм (1875)			530	26	18	600
381-мм (1882)	5,7	Сталь чи бронза	904	94	21	800	350 (С), 380 (Б)
356-мм (1882)			498	?	24	400
356-мм (1883) (збільшено 14")				117	20	800
356-мм (1883)			581	44	21	650
305-мм (1883)			272	33	21	200
356-мм MkV (1886)			660	58	24	600
457-мм (1890) Mk 1B			1236	198	30	800 при 27,5 вузлах
457-мм (1892) Mk 2			845	118	30	800 при 27 вузлах
457-мм (1893) Mk 2 (Тип C)			1232	132		1500 при 28,5 вузлах
457-мм (1906)			1609	220	35	1000
457-мм (1908)			1609	253	42	1090 на 42 вуз., 2190 при 34 вузл. 4370 на 28 вузл.
457-мм RGF Mk VII (1908)			1553	200	41	5500 на 41 вузл., 3000 при 34 вузл.
457-мм (1911)			1620	253	42	1090 на 42 вуз., 6560 при 27 вузл.
457-мм (1911)			1743	220	44	6560 на 31 вуз., 2190 при 44 вузл.

Подальші розробки

• Торпеда Шварцкопфа
• Торпеда Ховелла

Вайтгедом було розроблено ряд торпед для ВМС США. Компанія E. W. Bliss Company з Брукліну 1892 розпочала виготовлення 100 Whitehead Mark 1 torpedo з гіроскопом Людвіга Обрі, 1892 Whitehead Mark 1B torpedo, 1893 Whitehead Mark 2 torpedo, 1893 Whitehead Mark 2C torpedo.

Джерела

• Delgado, James P. (2011). Silent Killers: Submarines and Underwater Warfare. Osprey Publishing. стор. 74. ISBN 978-1-84908-365-2 (англ.)
• Gray, Edwyn. The Devil's Device: Robert Whitehead and the History of the Torpedo, Annapolis: Naval Institute Press, 1991 310pp, ISBN 0-87021-245-1 (англ.)
• Wilson, H. W. Ironclads in action;: A sketch of naval warfare from 1855 to 1895, London: Sampson Low, Marston and Company, 1895, Fourth Edition 1896 (Two Volumes), pre ISBN (англ.)

Посилання

• Chronology — TORPEDO IN WORD AND PICTURE (англ.)