Торське (Заліщицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Торське
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Заліщицький
Рада/громада Торськівська сільська рада
Код КОАТУУ 6122088301
Облікова картка Торське 
Основні дані
Засноване 1440
Населення 843
Територія 28.480 км²
Густота населення 29.6 осіб/км²
Поштовий індекс 48642
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°45′49″ пн. ш. 25°40′57″ сх. д. / 48.76361° пн. ш. 25.68250° сх. д. / 48.76361; 25.68250Координати: 48°45′49″ пн. ш. 25°40′57″ сх. д. / 48.76361° пн. ш. 25.68250° сх. д. / 48.76361; 25.68250
Водойми Потічок
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Торське
Місцева влада
Адреса ради 48642, с.Торське
Карта
Торське is located in Україна
Торське
Торське
Торське is located in Тернопільська область
Торське
Торське

То́рське — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Потічок, в центрі району. Центр сільради, якій підпорядковано села Глушка та Якубівка. Розташоване за 12 км від райцентру, залізнична станція.

Перша письмова згадка — 1440 рік

Населення— 813 осіб (2007).

Клімат[ред.ред. код]

Кількість атмосферних опадів за рік становить 572 мм. Для рослин вологи достатньо. Кліматичні умови місцевості дають можливість вирощувати всі сільськогосподарські культури, які вирощують в зоні лісостепу і степу України. Середня річна температура за багаторічним спостереженням — 8.3Со. Абсолютний максимум температури 45Со, абсолютний мінімум 31Со.

Грунтотворчими породами на території села є карбонатні леси і лесовидні суглинки. В минулому значна частина території села була покрита широколистими лісами. Трав'яниста рослинність збереглася на природних пасовищах на яких багато лікарських рослин (ромашка, календула, звіробій, чистотіл та інші)

Поблизу села є Торське родовище вапняків.

Історія[ред.ред. код]

Торське це стародавнє поселення, відоме ще з часів кам'яної доби[1]. Професор Юрій Полянський виявив на його території стоянки солютерської доби (приблизно XVIII ст. до н. е.) На околиці Торського виявлено стародавне поселення неоліту (IV тисячоліття до н. е.) трипільської культури та давньослов'янський могильник (18 поховань з ювелірними прикрасами). Досліджено пам'ятки лінійнострічкової кераміки (приблизно 4 тис. років до н. е.). сліди ранньослов'янської доби, липецького типу — IV—VIII ст. нашої ери (Я- Пастернак, Археологія України, стор. 71). Знайдено городище, а також княже погребище.

Назва села походить від одного із тюркомовних племен торків, яке тимчасово перебувало на цій території в XIII ст. Торкі в другій половині X ст. перекочували з Приаралля в степи Південної Русі. Вони стали союзниками князя Володимира Святославовича в його боротьбі проти булгар. Сліди торків збереглися і в назвах інших населених пунктів України.

Територія Заліщицького почала заселятися поляками в 1331 році коли монахи домініканського ордену заснували монастир.

У XVI ст. поляки масово осідають на маєтках місцевих землевласників. Перша письмова згадка про Торське- 1440 рік.

З 1578 році село Торське було у володінні польської шляхетки  Катерини Торської. Починаючи з XVII ст. почалася колонізація краю польскою шляхтою. У Торскому були засновані свічкова, миловарна і ткацька мануфактури.

У XVIII ст. в с. Торське заселяють переселенці з Гуцульщини та інших територій України.

Восени 1648 під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького жителі Торського під керівництвом селянина Петраша брали у часть у поході на замок у Червоногороді (нині урочище поблизу села Нирків Заліщицького району).

В середині XVII ст. спалахнула чума.

За переписом населення у 1900 році в Торському проживало 2154 чоловіки.

Великі історичні події обминали село та зберегли стародавні традиції і уклад життя.

На початку літа 1915 року під час першої світової війни село стало ареною кривавих боїв між австро-угорською і російською арміями. Після вибуху першої світової війни, коли було сформовано легіон Українських січових стрільців, до нього зголосилося добровольцями багато молоді сіла, яка після проголошення Західно-Української Народної Республіки влилася в ряди Української Галицької армії (УГА). Існувала підпільна Організація Українських Націоналістів (ОУН). 17 вересня 1939 pokу у село вступили війська Червоної Армії. Червоної Армії на зборах громами було обрано Тимчасовий комітет із представників сільської бідноти. До складу його увійшло 13 осіб. Комітет та дружина роздавали майно Торських.

Було проведено конфіскацію панської землі та землі польських осадників, які приїхали як колоністи із західних земель Польщі. В 1948 році відновив своє господарювання колгосп.

19 серпня 1991 року під часи ДКЧС місцева партійна організація комуністів на своїх партійних зборах прийняла рішення про саморозпуск. 1 березня 1994 року було створено «Дослідне господарство Академії аграрних наук — агрофірма ім. М.Грушевського».

Пам'ятки[ред.ред. код]

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1842)

У селі є церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1842). Мала велику центральну баню, меншу баню над престолом і дві інші малі на фронті, в яких було 4 малих дзвонів і 1 великий. Костела в селі не було, бо відсоток латинників у селі був малим. Місцеві латинники говорили українською мовою і це були в основному члени міщанського подружжя.

У 1995 збудовано капличку.

У центрі села є могила радянських воїнів, які загинули при визволенні села — 35 радянських воїни. Пам'ятник у вигляді прямокутного постаменту заввишки 2,25 м, на якому постать радянського воїна з автоматом і з каскою на голові, заввишки 2,5 м[2].

Читальню «Просвіта» було засновано на початку століття (близько 1900 р.) заходами місцевого пароха о. Івана Рудницького.

Споруджено пам'ятники Т. Шевченкові (1961) та воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1942, відновлено 1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Учні Торської школи доїжджають на навчання на новому автобусі // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 2 вересня.
Будинок культури

Працюють загальноосвітня школа I—III ступенів (директор Богдан Кіцканюк), Будинок народної творчості, бібліотека, лікарська амбулаторія, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, торговельні заклади.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Працювали[ред.ред. код]

  • диригент і композитор Я. В. Смеречанський.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мацкевий Л. Г. Торське // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 129. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  2. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998, стор. 19

Література[ред.ред. код]

  • М. Дейкало, Б. Мельничук. Торське // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 462.
  • 1995 М. Дейкало видав кн. «Історія Торського, на тлі якої вишитий літопис нашого краю, доля України».
  • Матеріали державних архівів
  • Матеріали Заліщицького відділення Управління Службі безпеки України по Тернопільській області.
  • Газета «Колос», громадсько-політичний часопис Заліщицької районної Ради народних депутатів за 1940—1995 pp.
  • Історико-мемуарний збірник Чортківська округа, — Діловий комітет земляків Чорткївської округи. — Нью-Йорк, Париж. Сідней. Торонто — 1974.
  • Сіреджук П. Першовитоки. Нариси історії заселення Заліщицького края  від найдавніших часів до наших днів. — К." 1994