Ту-334

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ту-334
Ту-334 на МАКС-Шоу 2007
Ту-334
Призначення: Пасажирський літак 
Перший політ: 8 лютого 1999 
Історія виробництва
Виробник: КАПО ім. Горбунова 
Всього збудовано: 2 (заводські прототипи)[1] 
Характеристики
Екіпаж: 3 ос.
Крейсерська швидкість: 820 км/год
Дальність польоту: 4100 км
Практична стеля: 11100 м
Довжина розбігу: 1900 м
Довжина пробігу: 1000 м
Розміри
Довжина: 31,26 м
Висота: 9,38 м
Розмах крил: 29,77 м
Площа крил: 83 м²
Шасі: 3-х опорне 
Маса
Пустий: 30,05 кг
Споряджений: 47,9 кг
Силова установка
Двигуни: два ЗМКБ "Прогрес" Д436Т1 або
Роллс Ройс Дойчленд БР715 
Годинна витрата пального: 2000 кг/год

Ту-334 — проект російського ближньомагістрального пасажирського літака, розроблений з метою замінити літаки, що виводяться з експлуатації: Ту-134 , Ту-154Б і Як-42. Має багато спільного з Ту-134, наприклад, Т-подібне хвостове оперення, два двигуни, розташовані у хвості, і пасажиромісткість 102–138 осіб. Фюзеляж Ту-334 заснований на зменшеному варіанті Ту-204, з яким Ту-334 уніфікований на 60 %. Літак на 97 % складається з обладнання, яке випускається російськими підприємствами[2].

Проект не пішов в серію. Керівництво Російської Федерації вирішило дати перевагу в цьому класі іншому літаку — Sukhoi Superjet 100.

Історія проекту[ред. | ред. код]

Робота над Ту-334 почалася ще наприкінці 1980-х, але велась повільно через фінансові проблеми. Прототип Ту-334 здійснив перший політ 8 лютого 1999 під командуванням О. М. Солдатенкова і був згодом показаний на декількох авіаційних виставках. Було виготовлено два літаючі зразки Ту-334, вони отримали сертифікат типу NCТ231 та сертифікат типу по шуму NCШ145. Спочатку планувалося розгорнути його виробництво на двох заводах — в Росії на КАВО ім. С. П. Горбунова і в Україні на київському заводі «Авіант», але згодом прийнято рішення виробляти його лише в Росії. У 2003 був представлений модифікований варіант Ту-334-100. На середину 2007 зібрано п'ять корпусів, у тому числі один зруйнований на статичних випробуваннях і два літаючі екземпляри.

Проте перевагу було віддано проекту Sukhoi Superjet 100 компаній «Цивільні літаки Сухого» та Boeing.

Ту-334 не був включений у державну програму розвитку авіації до 2015 року, на його виробництво не передбачено бюджетне фінансування, тому перспективи цього літака досі лишаються туманними.

Втім, влада Татарстану продовжує підтримувати проект, оскільки вироблицтво літака є економічно доцільним, крім того це дозволить завантажити КАВО ім. С. П. Горбунова, яке переважно займається військовою тематикою.

Крім того конкурентом на ринку стають українські Ан-148 та Ан-158. Це ще більше затуманює перспективу серійного випуску літака, оскільки на ринку вже присутні машини, які серійно випускаються і знаходяться в експлуатації.

Виробництво[ред. | ред. код]

Показовий політ Ту-334 на Московському авіашоу МАКС у 2007 році.

Отримані попередні замовлення на виробництво близько 50 машин для шести російських авіаперевізників. В 19992003 роках реально збудовано та використовуються два літаки, причому в випробувальних та показових цілях.

Іран мав намір придбати до 100 літаків Ту-214 та 5 Ту-334 у КАПО ім. С. П. Горбунова протягом 10 років. Однак виконання контракту припинене через міжнародне ембарго. 6 літаків були замовлені в травні 2009 року Управлінням Президента Росії. Вироблятися Ту-334 буде на КАВО ім. С. П. Горбунова в місті Казані. На КАПО збирається ще 2 літаки.

Голова ради директорів ВАТ «Мотор Січ» В'ячеслав Богуслаєв хоче реанімувати проект літака Ту-334. Для цього він запропонував ВАТ «Туполєв» викупити один з трьох випущених раніше лайнерів Ту-334 і почати його комерційну експлуатацію в авіакомпанії, що належить «Мотор Січ»

Аеродинамічна схема[ред. | ред. код]

Ту-334 двомоторний турбореактивний низькоплан із заднім розташуванням двигунів, стрілоподібним крилом та Т-подібним хвостовим оперінням.

Переваги Ту-334[ред. | ред. код]

МАКС-2007-ЗВГ-008.jpg

В порівнянні із старими радянськими типами літаків, які він покликаний замінити, Ту-334 має наступні переваги:

  • Низький рівень шуму в пасажирському салоні і кабіні екіпажу.
  • Компонування пасажирського салону на вимогу замовника (число пасажирських салонів).
  • Висока комфортність.
  • Сучасний дизайн салону.
  • Збільшений об'єм багажних полиць.
  • Низька часова витрата палива.
  • Водо-вакуумні туалети (підвищує безпеку при польоті).
  • Можливість встановлення аудіо-і відеосистем.
  • Зменшений час підготовки до вильоту.
  • Відповідність розділу 4 ІКАО щодо шумів (можливість літати в Західну Європу).
  • Наявність у літаку систем попередження аварійних ситуацій.

Характеристики[ред. | ред. код]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 3
  • Пасажиромісткість: 102
  • Довжина: 31,26 м (102 футів 6 дюймів)
  • Висота: 9,38 м (30 футів 9 дюймів)
  • Розмах крила: 29,77 м (97 футів 8 дюймів)


Льотні характеристики

  • Максимальна швидкість: 865 км/год (465 вузлів, 545 миль/год)
  • Крейсерська швидкість: 850 км/год (440 вузлів, 510 миль/год)
  • Практична дальність: 3150 км (2000 нм, 2300 м)
  • Практична висота польоту: 11100 м (36400 футів)
  • Навантаження на крило: 580 кг/м²[джерело?]




Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]