Су-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Су-2
Poklonnaya Gora-2007-7.JPG
Макет Су-2 в парку Перемоги
Призначення: ближній розвідник і легкий бомбардувальник 
Перший політ: 25 серпня, 1937 
Прийнятий на озброєння: 1941[1] 
Знятий з озброєння: початок 1944 
Період використання: Січень 1941 — початок 1944 
На озброєнні у: Колишній СРСР 
Виробник: ДКБ Сухого
заводи № 31 (Таганрог), № 135 (Харків) та № 207 (Долгопрудний). 
Всього збудовано: 108 
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 486 км/год
МШ біля землі: 430 км/год
МШ на висоті: 486 км/год
Дальність польоту: 910 км
Практична стеля: 8400 м
Довжина: 10,46 м
Висота: 3,94 м
Розмах крила: 14,3 м
Площа крила: 29 м²
Споряджений: 4700 кг
Двигуни: М-82 
Гарматне озброєння: 4 × ШКАС нерухомих і 2 × ШКАС рухомих 
Боєзапас: 3400 на нерухомі кулемети і 1500 на рухомі 
Підвісне озброєння 8 НУРС РС-82 або РС-132 

Су-2 (ББ-1) — радянський бомбардувальник часів німецько-радянської війни конструкції П. О. Сухого. Від інших радянських літаків цього класу відрізнявся передовою технологією виготовлення та гарним оглядом з кабіни. Остання риса дала змогу успішно використовувати машину як арткорегувальника у другій половині війни.

Розробка[ред. | ред. код]

У 1936 в СРСР був оголошений конкурс на розробку багатоцільового літака «Іва'нов»[2] (з наголосом на «а»). Ініціатором його проведення був І. В. Сталін. Девіз, присвоєний цій машині, відповідав телеграфній адресі генсека; інші вважали, що назва свідчила про масовість випуску майбутніх літаків — «їх слід побудувати стільки, скільки людей у нас в країні носить прізвище Іванов». [3].

25 серпня 1937 Михайло Громов вперше підняв у повітря бомбардувальник ближньої дії конструкції П.Сухого. У 1939-му на ньому встановили мотор М-88Б потужністю в 1000 к.с. та 10 реактивних снарядів РС-82. Цей літак, названий Су-2 (або ББ-1 — ближній бомбардувальник), з 1940 випускався серійно. У листопаді 1941 Су-2 став випускатися з мотором М-82 (АШ-82) потужністю в 1400 к.с. З ним швидкість літака сягала 486 км/г. Виробництво Су-2 було припинено на початку 1942.

Конструкція[ред. | ред. код]

Су-2 М-88Б — вільнонесучий одномоторний однокільовий низькоплан змішаної конструкції[4].

Обшивка фюзеляжу виконувалася з березового шпону товщиною 0,5 мм, яку виклеювали на спеціальній болванці, що мала форму фюзеляжу. Виклейка шпона проводилася під кутом 45° до осі літака. Стик центроплану крила і фюзеляжу закривався залізом.

  • Кабіна льотчика закривалася опуклим обтічним козирком із оргскла та високим зсувним ліхтарем, що забезпечує круговий огляд на всі боки. За косим заднім зрізом ліхтаря кабіни льотчика закріплювався обтічник турелі штурмана, який складався з нерухомо закріпленої і відкидної частини. Обидві кабіни опалювалися.
  • Каркас центроплана крила складався з двох лонжеронів, шести нервюр і двох поздовжніх стінок. Каркас кожній консолі включав два лонжерони, 17 нервюр, задню стінку, стрингери та додаткову балку в кулеметному відсіку. Обшивка і практично всі силові елементи крила дюралеві. Для спрощення монтажу паливних баків на нижній поверхні кожної консолі робився великий люк, що закривався кришкою у вигляді панелі.
  • Механізація крила складалася з посадкових щитків та елеронів. Щитки розташовувалися як на консолях, так і на центроплані частини крила (в щитках під фюзеляжем малися вікна для огляду вниз з кабіни штурмана). Обшивка дюралева. Елерони мали дюралевий каркас і полотняну обшивку, забезпечувалися ваговими компенсаторами. На лівому елерони кріпився керований триммер.
  • Кіль складався з дюралевого каракаса і фанерної обшивки. Кермо напряму руху забезпечене керованим тріммером.
  • Стабілізатор цільнодюралевий. Стики між оперенням і фюзеляжем прикриті металом. Кермо висоти набиралося з металевих силових елементів, в носовій частині обшивалося дюраллю і повністю обтягувалося полотном. Мало вагову компенсацію і по тримеру на кожній половині.
  • Керування літаком подвійне змішане.
  • Шасі з хвостовим колесом, забиралося за допомогою електрогідравлічного приводу: головні опори — назустріч один одному в фюзеляж, хвостова — назад в хвостовий кок.
  • Силова установка — дворядний зіркоподібний 14-циліндровий мотор М-88 (М-88Б) повітряного охолодження номінальною потужністю у землі 950 к. с. Гвинт — трилопатевий, змінюваного в польоті кроку, ВІШ-23 діаметром 3,25 м. Капот двигуна мав зовнішню, внутрішню частини і спідницю. Зовнішня складалася з трьох знімних кришок. Спідниця ділилася на 2 бічних і нижній сектори. У правому секторі мався виріз під вихлопний патрубок. Зверху за капотами між лонжеронами закріплювалася знімна панель для підходу до фюзеляжного паливного баку.
  • Стрілецьке озброєння — 3 кулемета ШКАС калібру 7,62 мм. Два нерухомо закріплювалися в консолях поза зоною метання гвинта. Третім була укомплектована МВ-5 — екранована турель штурмана.
  • Бомбове озброєння розміщувалося в бомбовому відсіку (Калібр 8-100 кг, сумарно не більше 400 кг) і на зовнішніх бомботримачах (бомби по 100 і 250 кг). Нормальне навантаження 400 кг, максимальне — 600 кг.
  • Як засіб зв'язку використовувалася радіостанція РСБ «Двіна», розміщена в кабіні штурмана.

Тактика застосування[ред. | ред. код]

Су-2 на прифронтовому аеродромі

Ефективне застосування літаків подібної конструкції було можливим при повному пануванні своїх ВПС в повітрі.Літаки призначалися для масового нанесення бомбових ударів по наземним цілям, що було можливо на початку війни з боку сторони, яка нападає. В оборонній війні без панування в повітрі ББ-1 був значно менш ефективним, хоча втрати їх в бою були співрозмірні до втрат інших літаків подібного класу.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Зробивши в 1941 приблизно 5000 вильотів на Су-2, радянські ВПС втратили в бою і зниклими безвісти загалом 222 цих літаків [3], тобто, одна втрата припадала на 22,5 вильоти. При цьому середні бойові безповоротні втрати інших радянських бомбардувальників у 1941-му становили 1 літак на 14 вильотів, тобто були приблизно в 1,6 раза більшими.

У частинах, що мали на озброєнні одночасно Пе-2 і Су-2, також відзначалися значно менші втрати останніх, незважаючи на формально кращі ТТХ машин Петлякова: в підсумковому зведенні 66-ї авіадивізії за 1941 рік бойові втрати Пе-2 визначаються в 1 втрату на 32 вильоти, а в Су-2 на 1 втрату припадав 71 виліт[3].

Модифікації[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

по Су-2 М-82 № 15116 серійний, квітень 1942[5]

  • Екіпаж: 2 чол.
  • Максимальна швидкість при землі: 430 км/год
  • Максимальна швидкість на висоті 5850 м: 486 км/год
  • Дальність польоту: 910 км
  • Практична стеля: 8400 м
  • Час набору висоти 5000 м: 9,8 хв
  • Довжина: 10,46 м
  • Висота: 3,94 м
  • Розмах крила: 14,3 м
  • Площа крила: 29 м ²
  • Маса порожнього: 3220 кг
  • Маса спорядженого: 4700 кг
  • Довжина розбігу: 380 м
  • Довжина пробігу: 290 м
  • Двигуни: М-82
  • Номінальна потужність: 1330 к. с.
  • Стрілецьке озброєння: 4 × ШКАС нерухомих і 2×ШКАС рухомих
  • Боєзапас: 3400 на нерухомі кулемети і 1500 на рухомі
  • Бомбове навантаження: 400 кг
  • Підвісне озброєння: 8 НКРС РС-82 або РС-132 [6]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • До 22 червня 1941 в ВПС РСЧА повністю був оснащений цими літаками тільки один 135-й бап і ще сім авіаполків отримали по кілька Су-2 .
  • Саме Су-2 (зі складу 211 БАП) виявився першим літаком на рахунку майбутнього радянського аса і маршала авіації О. І. Покришкіна — він збив його (помилково) в перший день війни, 22 червня 1941[7][3]
  • На Су-2 був здійснений єдиний відомий випадок повітряного тарану, вчиненого жінкою, — 12 вересня 1941 а льотчиця К.Зеленко на своєму Су-2 збила тараном один німецький винищувач Me-109 (другий Me-109 підбив її літак, який вона намагалася після тарану приземлити, льотчиця при цьому загинула).
  • Павло Сухий особисто розпорядився про спорудження повнорозмірного металевого макету Су-2 за оригінальними кресленнями для установки в музейній експозиції «Оборона Сталінграда» у місті Волгограді. У 2010 році цей макет був відреставрований фахівцями компанії «Сухой».[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дмитро Хазанов, Микола Гордюков. Су-2 на фронтах Великої Вітчизняної
  2. Конкурс «Іванов»
  3. а б в г Дмитрий Хазанов, Николай Гордюков. Су-2 на фронтах Великой Отечественной. Архів оригіналу за 2012-03-01. (рос.)
  4. Дмитро Хазанов, Микола Гордюков. Близький бомбардувальник Су-2. Стор. 78-80
  5. Су-2 М-82 № 15116 серійний квітня 1942
  6. Саме ці снаряди, коли було доведено неефективність Су-2 (Іванов) без панування в повітрі, переорієнтувалися на запуск з БМ-13, Катюша
  7. Покришкін. Перші перемоги, перші невдачі // Пізнати себе в бою.. Збитий спостерігач летів в тій же групі Су-2 І. І. Пстиго (також майбутній маршал авіації, а після війни — однокурсник Покришкіна на навчанні в Вищих офіцерських курсах ВВС в Липецьку).
  8. відреставрований «Сухий»