Угоча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Угоча

Coa Hungary County Ugocsa (history).svg

Герб комітату Угоча

Комітат Угоча

Адміністративний центр (1910): Севлюш
Населення (1910): 91 800
Площа (1910): 1 213 км²
Щільність (1910): 75,7 / км 2
Історія існування
18761920
Засновано: 1876
Тріанонський договір: 4 червня 1920

Ugocsa county map.jpg

Карта комітату

́Угоча, Угоч́анський коміт́ат (угор. Ugocsa vármegye) — історичний комітат в північно-східній частині Угорського королівства, який межував з комітатом Марамарош на сході, комітатом Береґ на півночі та північному-заході, а також Сатмарським комітатом на півдні. Найменший комітат Угорського королівства. Адміністративний центр — місто Севлюш (угор. Nagyszōllös, нині — м.Виноградів). Комітат Уґоча існував до 4 червня 1920 року. Сьогодні 2/3 території комітату розташовані в межах Закарпатської області України, 1/3 — в межах Румунії.

Географія[ред.ред. код]

Комітат Угоча охоплював 1213 км². Більша частина території комітату розташовувалась на рівнинній місцевості в долині річки Тиса, тільки зі сходу та північного-сходу комітат прилягав до гірського масиву Тупий. Згідно з сучасними адміністративними кордонами колишній Уґочанський комітат включав Виноградівський, невеликі частини заходу Хустського та півдня Іршавського районів Закарпатської області України, а також частину сучасного повіту Сату-Маре в Румунії.

Історія[ред.ред. код]

Наприкінці 80-х років XII століття Угорське королівство просуває свої кордони до передгір'я Карпат настільки, що тут поширюється її комітатський державнотериторіальний устрій у вигляді Ужанського, Боржавського та Уґочанського комітатів.

Комітат Уґоча в письмових джерелах вперше згадується в другій половині XII столітті, як королівський мисливський маєток (угор. Ugocsai erdőispánság). У 1299 році королівський комітат набув статусу дворянського — місцевій знаті надвались певні привілеї та право на загальних зборах вирішувати важливі питання, зокрема обирати свого лідера — ішпана. Натомість знать повинна була нести королівську службу з охорони кордонів королівства та формувати загони дворянського ополчення.

Назва комітату походить від назви села Уґоча, що вперше згадується в документі за 1313 рік, в якому йшлося про затвердження пароха о. Петра з Севлюша на посаді митрополита. Вдруге Уґоча згадується в 13321337 роках у папській десятинній відомості як місцевість із власним священиком.

З другої половини XIII століття резиденцією ішпанів Уґочі стає містечко Кіральхаза (угор. Királyháza, нині — смт. Королево). Спадковими ішпанами Уґочанського комітату протягом століть були представники роду Перені.

В XIV столітті до Уґочі приєднано територію замкового маєтку Шашвар (угор. Savári várispánság), розташований на околицях села Тросник (угор. Tiszasásvár)[1].

У XIX столітті адміністративним центром комітату стає місто Севлюш.

В 1910 році площа Уґочанського комітату становила 1213 км².

У 1920 році згідно з Тріанонським договором більша частина Уґочі увійшла до складу Чехо-Словацької республіки, решта, 404 км² — до складу Румунії. У 1923 р. незначна частина комітату Уґоча, яка залишалась у складі Угорщини, увійшла до новоствореної адміністративної одиниці — об'єднаного комітату Сатмар-Угоча-Берег (hu:Szatmár, Ugocsa és Bereg k.e.e. vármegye).

Після Першого Віденського арбітражу Уґочанський комітат опинився у складі Хортистської_Угорщини, а його кордони відновлено у попередніх межах. В цьому ж році шляхом злиття утворено об'єднаний комітат Береґ-Уґоча. У 1940 році, після Другого Віденського арбітражу, об'єднаний комітат було знову розформовано на дві окремі адміністративні одиниці. В 1941 році площа комітату Уґоча становила 894 км².

У 1945 році більша частина комітату відійшла у складі Закарпатської області до СРСР, а з 1991 року увійшла до складу України. Інша частина в складі повіту Сату-Маре увійшла до Румунії, а також в складі медьє Саболч-Сатмар (з 1990 року Саболч-Сатмар-Береґ) — до Угорщини.

Населення[ред.ред. код]

Населення 91,755 чол. (1910). Переважна частина Уґочі була заселена русинами — українцями, жили також угорці, євреї, нечисельна община німців та на півдні невелика група румунів.

1891[ред.ред. код]

Кількість жителів Уґочанського комітату в 1891 році нараховувала 75,461 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[2], серед них:

Населення:

  • Русини: 32,076 (42,51 %)
  • Угорці: 28,852 (38,23 %) — за мінусом (12,7 %) євреїв, яких рахували тільки за віросповіданням.
  • Румуни:8,830 (11,70 %)
  • Німці: 5,447 (7,22 %)
  • Словаки: 40 (0.0 %)
  • Інші або невідомо: 216 (0.3 %)


1900[ред.ред. код]

Кількість жителів Уґочанського комітату в 1900 році нараховувала 83,316 тис. осіб і складалася з наступних мовних спільнот[3]:

Населення:

За даними перепису 1900 року, комітат складався з наступних релігійних громад:[4]

Релігійні громади:

1910[ред.ред. код]

Кількість жителів Угочанського комітату в 1910 році нараховувала 91,755 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[5]:

Населення:

За даними перепису 1910 року, округ складався з наступних релігійних громад:[6]

Релігійні громади:

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Округи
Округ Адм. центр
Тисаниннен (угор. Tiszáninneni járás — Передтисянський) Виноградів, Україна
Тисантул (угор. Tiszántúli járás — Затисянський) Халмеу, Румунія
Кіральхаза (угор. Királyházai járás) Королево, Україна

Символіка[ред.ред. код]

Гербова печатка 1837 року

В 1715 році король Угорщини Карл III подарував Уґочі гербову печатку з круговим написом на латині «SIGILLVM COMITATVS DE VGOCHA». У 1837 році цісар Фердинанд V підтверджує печатку.

Герб на печатці являв собою іспанський щит, розсічений та перетнутий на чотири поля, з центральним щитом та обрамленням золотого кольору. В першому срібному полі зображено зелене гроно винограду на стеблі з листям. У другому синьому полі — поперек поля повернута ліворуч риба. В третьому синьому полі — золотий жолудь із зеленими стеблом та листям. В четвертому полі — поперек поля ліворуч повернутий рак. В центральному щиті червоного кольору — повернутий ліворуч лев золотого кольору, що стоїть на задніх лапах. На обрамленні герба розміщено 23 жолуді. Над щитом розташована срібна лілія, праворуч та ліворуч від неї — дві червоні троянди.

Лев на гербі Уґочанського комітату походив з родинного герба Перені.


Примітки[ред.ред. код]

  1. Kristó Gyula (főszerk.), Engel Pál, Makk Ferenc, ред. (1994). Korai magyar történeti lexikon (9-14- század). Akadémiai Kiadó, Budapest. с. 662. ISBN 963-05-6722-9. 
  2. http://mek.niif.hu/00000/00060/html/103/pc010329.html
  3. http://kt.lib.pte.hu/cgi-bin/kt.cgi?konyvtar/kt06042201/0_0_3_pg_22.html
  4. KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-06-26. 
  5. http://kt.lib.pte.hu/cgi-bin/kt.cgi?konyvtar/kt06042201/0_0_3_pg_22.html
  6. KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-06-26. 

Джерела та література[ред.ред. код]