Хаменерій вузьколистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хаменерій вузьколистий
Epilobium angustifolium 03 ies.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Онагрові (Onagraceae)
Рід: Хаменерій (Epilobium)
Вид: Хаменерій вузьколистий
Біноміальна назва
Epilobium angustifolium
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Chamerion angustifolium
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Chamerion angustifolium
EOL logo.svg EOL: 479009
IPNI: 611405-1
ITIS logo.svg ITIS: 510756
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13055
Bombus lucorum - Epilobium angustifolium - Keila.jpg

Хамене́рій вузьколи́стий (Epilobium angustifolium)[1], місцеві назви — зніт вузьколи́стий, кипрі́й, ди́кий льон, верба́-трава́, іва́н-чай — багаторічна рослина родини Онагрових. Медоносна, харчова, лікарська, танідоносна, волокниста, олійна, кормова, фітомеліоративна і декоративна культура.

Назва[ред.ред. код]

Наукова назва Epilobium angustifolium походить від грецьких слів «epi» — «на», «lobium» — «стручок», та латинських «angus» — вузький і «folium» — «листок». Тобто «настручковий вузьколисний».[2]

Назва «кипрій» походить від села Капорьє Ленінградської області, де в попередні часи в великих кількостях заготовляли листя хаменерію для підробки китайського чаю.[2]

Опис[ред.ред. код]

Трав'яниста рослина заввишки 50-150 см, з товстим повзучим кореневищем, що має додаткові бруньки. Кореневища сягають 1 метра в довжину і більше, особливо в затінених місцях, де він менше цвіте.[2] Стебло прямостояче, циліндричне, слаборозгалужене, голе, густо улиснене. Листки чергові, сидячі або на дуже коротких чершках, ланцетні, середніх розмірів (50-120 мм завдовжки, 7-20 мм завширшки), загострені, майже цілокраї, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені, матові. Жилки добре помітні.

Суцвіття — верхівкова китиця завдовжки 10-15 см. Квітки великі, пурпурові, неправильні, роздільнопелюсткові, з подвійною оцвітиною. Чашечка глибокочотирироздільна, трохи темніша від віночка. Віночок великий, пелюсток 4-5, вони пурпурово-червоні, рідше блідо-рожеві або білі, оберненояйцеподібні, 12-15 мм завдовжки, при основі звужені в нігтик. Тичинок 8 (4 з них короткі, а 4 довгі). Маточка 1: зав'язь нижня, стовпчик дугоподібнозагнутий донизу, приймочка чотирироздільна, з довгими відхиленими лопатями.

Плід — довгаста, стручкоподібна, короткоопушена коробочка, 90 мм завдовжки, що розкривається чотирма стулками. В ній містяться численні довгасто-овальними насінини, що мають чубок з довгих білих волосків.

Цвітіння триває з червня по вересень. Розмножується насінням та вегетативно: додатковими бруньками, що утворюються на кореневищах.

Поширення[ред.ред. код]

Росте в усій Україні в листяних і мішаних лісах, на галявинах, вирубках, згарищах. Світлолюбна рослина. Росте на лісових зрубах, згарищах, галявинах, просіках, поблизу доріг, на сухих горбах, сухих піщаних місцях у всій Україні.

Хаменерій один з перших оселяється на вирубках. Під його пологом створюється затінок, нагромаджується волога, і тут починають рости інші рослини. Добрий медонос. Заготовляють у всій Україні.

Екологія[ред.ред. код]

Хаменерій вузьколистий на сосновій вирубці на півночі України

Суцвіття добре помітні здалеку, приваблюють комах. Але не всі вони можуть поласувати нектаром. Від мух та інших дрібних комах він надійно захищений тичинковими нитками і трьома волосинками на стовпчику маточки. Дістають нектар лише бджоли, які й запилюють рослину. Квітки у суцвітті розкриваються поступово, починаючи знизу. Уночі і на дощ вони закриваються і поникають, захищаючи пиляки і маточку від зволоження.

Хаменерій вузьколистий — рослина-годинник: його квітки завжди відкриваються о 6—7-й годині ранку.[2].

Застосування[ред.ред. код]

Дуже добрий літній медонос, у Карпатах забезпечує продуктивний взяток. Нектар легко доступний для комах, містить від 12 до 72% цукрів (в середньому 50%), причому в ньому переважають глюкоза і фруктоза. Медопродуктивність становить 500–600 кг з гектара. Теплого погожого дня одна бджолина сім'я під час інтенсивного цвітіння іван-чаю може принести у вулик 12 кг меду. Пилконос. З оболонок пилку бджоли виробляють багато клею (прополісу). Мед з хаменерію прозорий, трохи зеленкуватий, а закристалізований — білий, у вигляді снігових крупинок, часом у вигляді салоподібної маси; при нагріванні стає жовтим; має ніжний аромат і приємний смак.

Листки хаменерію містять від 98 до 388 мг % вітаміну С. Їх споживають у їжу як капусту, роблять салат або пюре. Висушене листя йде на виготовлення сурогату чаю. Корені використовують як овочі. На Кавказі з них виготовляють борошно, яке при зброджуванні дає спиртовий напій, а також придатне для випікання хліба. Молоді кореневі паростки і пагони хаменерію вживають відвареними, як спаржу, а також замість капусти. Кореневища хаменерію солодкі, їх їдять сирими і вареними.[2] Крім того, у насінні міститься 40-45% жирної харчової олії.

У народній медицині використовують листя для загоювання ран, від головного болю, золотухи, як обволікаючий і протизапальний засіб. Лікувальні властивості хаменерію зумовлені наявністю дубильних речовин у листках (14,8-20%), стеблах (2,7-5,7%) і в кореневищах (4,8-5,9%). У листках, крім того, містяться слиз (до 15%) та алкалоїди (0,1%).

Луб'яні волокна стебла можна використовувати для виготовлення мішковини, мотузок.

Як декоративну рослину хаменерій рекомендують висаджувати в парках і лісопарках на вогких місцях, на берегах водойм і струмків. Він придатний для закріплення ґрунту, укосів, ярів, залізничних і шосейних насипів.

На Придеснянській дослідній станції з боротьби з ерозією ґрунтів і в Карпатах ведуться роботи із введення хаменерію в культуру. Досліди показали, що це цінна кормова і ґрунтозахисна рослина. В культурі на порівняно родючих орних ґрунтах хаменерій сягає 2 м заввишки і утворює на 1 га до 700 ц зеленої маси, а у посушливі роки до 300 ц, в Карпатах — 180–360, в окремі роки 580 ц. Зелену масу в фазі пуп'янків охоче їдять свині, вівці, кози, а суху масу — кролики. Великій рогатій худобі хаменерій дають у суміші із злаками і бобовими. Зелена маса придатна для виготовлення силосу й сіна. У фазі пуп'янків вона містить 89,5 — 156 мг% каротину, 12,77-14,1% протеїну, 2,03-3,66% жиру, 19,25-17,93% клітковини.

Листя збирають у період цвітіння, сушать у тіні або на горищах з гарною вентиляцією, розстеливши шаром 5-7 см на папері або тканині.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Chamaenerion angustifolium (L.) Scop.
  • Chamaenerion angustifolium (L.) Schur
  • Chamaenerion angustifolium var. abbreviatum Lunell
  • Chamaenerion angustifolium var. album Yue Zhang & J.Y.Ma
  • Chamaenerion angustifolium var. canescens (Alph.Wood) Britton
  • Chamaenerion angustifolium f. leiostylum Berlin
  • Chamaenerion angustifolium f. pubescens (Hausskn.) Kitag.
  • Chamaenerion angustifolium var. spectabile Simmons
  • Chamaenerion denticulatum Schur
  • Chamaenerion spicatum (Lam.) Gray
  • Chamaenerion spicatum f. alba Cockerell
  • Chamerion angustifolium (L.) Holub
  • Chamerion angustifolium var. canescens (Alph.Wood) N.H.Holmgren & P.K.Holmgren
  • Chamerion angustifolium f. pleniflorum (Nakai) Yonek.
  • Epilobium angustifolium var. abbreviatum (Lunell) Munz
  • Epilobium angustifolium subsp. albiflorum Dumort.
  • Epilobium angustifolium f. albiflorum E.L.Rand & Redfield
  • Epilobium angustifolium subsp. angustifolium
  • Epilobium angustifolium var. angustifolium
  • Epilobium angustifolium f. angustifolium
  • Epilobium angustifolium var. canescens Alph.Wood
  • Epilobium angustifolium var. macrophyllum Fernald
  • Epilobium angustifolium var. pleniflorum Nakai
  • Epilobium angustifolium f. spectabile (Simmons) Fernald
  • Epilobium antonianum Pers.
  • Epilobium brachycarpum Leight.
  • Epilobium difforme Gilib.
  • Epilobium elatum Munro ex Hausskn.
  • Epilobium gesneri Vill.
  • Epilobium gracile Brügger
  • Epilobium latifolium Matt.
  • Epilobium latifolium F.W.Schmidt
  • Epilobium leiostylon Peterm.
  • Epilobium macrocarpum Steph.
  • Epilobium montanum Hacq.
  • Epilobium neriifolium H.Lév.
  • Epilobium persicifolium Vill.
  • Epilobium rubrum Lucé
  • Epilobium salicifolium Stokes
  • Epilobium spicatum Lam.
  • Epilobium spicatum f. albiflorum Britton
  • Epilobium variabile Lucé
  • Epilobium verticillatum Ten.
  • Pyrogennema angustifolium Lunell[1]


Література[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б The Plant List. (англ.)
  2. а б в г д Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с. (рос.)