Хуана Інес де ла Крус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хуана Інес де ла Крус
Juana Inés de la Cruz
Портрет Хуани Інес де ла Крус, близько 1750 року
Портрет Хуани Інес де ла Крус, близько 1750 року
При народженні Хуана Інес де Асбахе і Рамірес де Сантільяна
Дата народження 12 листопада 1651(1651-11-12)
Місце народження Сан-Мігель де Непантла, Нова Іспанія, Іспанська імперія
Дата смерті 17 квітня 1695(1695-04-17) (43 роки)
Місце смерті Мехіко, Нова Іспанія, Іспанська імперія
Національність мексиканка
Мова творів іспанська
Рід діяльності поетеса, черниця-єронімітка
Напрямок бароко
Автограф: Автограф

Commons-logo.svg Хуана Інес де ла Крус у Вікісховищі

Хуана Інес де Асбахе і Рамірес де Сантільяна (ісп. Juana Inés de Asbaje y Ramírez de Santillana), більш відома як Сестра Хуана Інес де ла Крус (ісп. Sor Juana Inés de la Cruz) (нар. 12 листопада 1651, Сан-Мігель де Непантла, Мексика 17 квітня 1695, монастир Святого Ієроніма) — мексиканська поетеса, черниця-єронімітка.

Біографія[ред.ред. код]

Хуана Інес де Асбахе і Рамірес де Сантільяна народилася 12 листопада 1651 року неподалік від Мехіко, в селі Сан-Мігель-де-Непантла. Її батьки, як припускають, не були повінчані, і тому Хуана і дві її старші сестри записані в парафіяльних книгах як «діти Церкви», тобто незаконнонароджені.

До 6 років вона навчилася писати, шити та вишивати, що в ті часи складало повну освіту жінки. До восьми років Хуана прочитала всю бібліотеку діда, включаючи праці з філософії, богослов'я та медицини.

У 9 років вона розлучилася з сім'єю: мати відправила її в Мехіко до дядька і тітки - багатих родичів, знайомих з віце-королем. Завдяки щасливій випадковості вони розгледіли в дівчинці здібності та надали Хуані можливість вчитися. Новий курс самоосвіти включав літературу, природничі науки, математику, філософію, теологію та іноземні мови. До всього цього Хуана виросла красунею: світло-карі широко поставлені очі, високий лоб, прямий ніс, витончені руки, чарівна усмішка, живий і доброзичливий характер - все це не могло не привертати до неї людей.

У 1664 році Хуана була представлена ​​при новому дворі і в найкоротший час завоювала таку любов високого подружжя, що віце-королева зробила її своєю першою фрейліною. Цю посаду вона займала близько 5 років. Тоді ж вона прославилася написанням віршів іспанською, мовою ацтеків, а також латиною. Писала вона і для вистав, і для нічних концертів, і для церковних свят, і для похорону.

Були у Хуани і вороги. Одного разу хтось пустив чутку, що її знання поверхові і вона вміє лише переконувати, що володіє ними. Для спростування подібних наклепів віце-король прийняв рішення організувати публічний іспит, на якому Хуані задавали питання з усіх галузей знань. Але вона блискуче впоралася з найскладнішими завданнями.

Що стосується особистого життя, то шанувальників у Хуани було безліч, і практично всі вони були серйозними претендентами на її руку і серце. Але Хуана відмовляла всім.

У серпні 1667 Хуана зробила першу спробу піти в монастир. Але статут обителі Святого Йосипа ордена босоногих кармеліток, що був незадовго до цього реформований, виявився занадто суворим для світської панянки. Вона серйозно захворіла і за наполяганням лікарів покинула обитель через три місяці. Проте в лютому 1669 Хуана вступила в монастир ордена Святого Ієроніма і після короткого послушництва прийняла постриг під іменем Хуани Інес де ла Крус.

У 1690 Хуана написала спростування на проповідь, складену монахом-єзуїтом Антоніо Віейра. Абсолютно несподівано її приватний лист було видано. Публікація мала великий успіх, проте церковне начальство в Мексиці звинуватило її в гордині і нехтуванні чернечою заповіддю слухняності.

Пам'ятник Хуані де ла Крус в Мадриді, дар мексиканського народу народу Іспанії

Щоб відновити своє добре ім'я, сестра Хуана пише і публікує останній і, мабуть, найвідоміший твір - «Відповідь сестрі Філоті», де на прикладі свого життя намагається показати, наскільки необхідні можуть бути для жінки пізнання і творчість.

Але її духовні керівники наполягли на прийнятті сестрою Хуаной обітниці бідності. Разом з обітницею бідності вона дала обітницю не торкатися до пера і паперу. Мехіко прийшло у таке хвилювання від її релігійного завзяття, що черговий архієпископ, слідуючи її прикладу, теж продав всі книги, а також коштовності, антикваріат і навіть власне ліжко...

У 1695 році в монастирі почалася епідемія чуми, і, доглядаючи за сестрами, вона заразилася сама. 17 квітня того ж року Хуана Інес де ла Крус померла. Зберігаючи вірність даній обітниці, вона написала заповіт на стіні келії пальцем, облитим власною кров'ю: «Тут будуть відзначені день, місяць і рік моєї смерті. В ім'я любові Господа і Його Пречистої Матері я молю своїх коханих сестер: і двох нині живих, і тих, хто вже пішов — пом'янути мене перед Ним, хоча я була найгіршою жінкою на світі. Підписано: я, Хуана Інес де ла Крус».

Сучасники прозвали її «Десятою Музою» (або «Кастильскою музою») та « Мексиканським феніксом». Її вірші були видані кілька разів за життя автора і перевидаються до нинішнього дня. Відомі також її світські комедії «Amor es más laberinto» та «Los empeños de una casa», а також «El mártir del Sacramento San Hermenegildo» та «El cetro de José».

Фундаментальна монографія про життя, творчість і значення сестри Хуани належить Октавіо Пасу (1983, є іспанське і англійське видання).

На честь Хуани де ла Крус названий кратер на Меркурії.

Українські переклади[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]