Цариця Небесна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статуя Ісіди з немовлям Гором. Музей мистецтв Нельсона-Аткінса[en]. США.
Цариця Небесна
ієрогліфами
V30
X1
Q3 X1
N1

Цариця Небесна (Пані небес, Господиня неба, Володарка неба) — був титулом небесних богинь в Середземномор'ї і на Близькому Сході. До таких богинь належали Анат, Ісіда, Хатхор, Інанна, Астарта, Гера і можливо богиня Ашера (згідно пророка Єремії). В інших країнах цей титул носили богиня Фрігг на півночі і Юнона в Римській імперії. Форми та особливості поклоніння були різноманітними. У наші дні цей титул використовується католиками і православними християнами для Діви Марії.

Ісіда[ред.ред. код]

Апулей писав про Царицю Ісіду як про Царицю небесну.

Ісіда була однією з перших богинь, які шанувалися в стародавньому Єгипті. Грецький історик Геродот, в п'ятому столітті до н. е. писав, про те, що Ісіда була єдиною богинею, якій поклонялися саме так,[1] і чий вплив був настільки поширений, що її об'єднали з грецькою богинею Деметрою.[2]Після завоювання Єгипту Олександром Македонським і еллінізації єгипетської культури, ініційованої Птолемеєм I, Ісіда стала більш відомою як «Пані небес».[3] Луцій Апулей підтвердив це в 47 главі одинадцятої книги, у своєму романі «Золотий віслюк», в якому його персонаж молився «Цариці небесній». В одному з уривків говориться, що сама богиня відповіла на його молитву, тим самим ототожнюючи себе з Ісідою і Царицею небесною.

Ліві лапки Тоді з заплаканим обличчям, я здійснив молитву богині могутній, кажучи: О благословенна Цариця небесна... Праві лапки
Ліві лапки Після того як божественна форма вдихала приємні спеції родючої Аравії, вона не гребувала своїм божественним голосом вимовити ці слова, звернені до мене: Дивись Луцій, я прийшла, твій плач і молитви спонукали мене прийти на допомогу до тебе. Я та, хто є матір'ю всіх речей, володарка і правителька всіх елементів, яка заснувала потомство усього світу, глава сили божественної, я Цариця небесна ... і єгиптяни, які вправні у всіх тонкощах найдавнішого пізнання, які у своїх церемоніях навчені поклонятися мені, кличуть мене Царицею Ісідою.[4] Праві лапки

Богородиця (Богоматір, Діва Марія, Мадонна)[ред.ред. код]

У християнській іконографії Цариця Небесна (лат. Regina Coeli) це епітет, яким наділяється Богородиця. У західнохристиянській (католицькій) традиції це іменування сходить до літанням у Славу Мадонни (лат. Salve, Regina — «Слався, Цариця»; у Східній церкві — Похвала Богородиці. У західноєвропейському мистецтві іконографія «Цариці Небесної» безпосередньо пов'язана з образами Мадонни Іммакулати і Софії, Премудрості Божої, які в свою чергу сходять до старозавітної Книги Премудрості Соломона: «Вона є дихання сили Божої і чистий вилив слави Вседержителя» (Пр. 7:25) і до Одкровенню Іоанна Богослова: «І з'явилась на небі велика ознака — Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зірок» (Одкр. 12:1). У більш відчутному вигляді під «Царицею Небесною» розуміють певний тип зображення Мадонни в царственному вигляді, що сидить на престолі, з державою і скіпетром. Ангели вінчають голову Богородиці короною. А немовля Христос у Неї на колінах також представлений в короні. До цього типу близька Мадонна Лоретська, а також образи Мадонни з монастирів Монсерра і Менторелле. У православ'ї це образ Богоматір Державна.[5]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 10 т. — Т. Т. X: Ф — Я..
  • R. E. Witt, «Isis in the Ancient World», 1997, ISBN 0-8018-5642-6.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Histories 2.42
  2. Histories 2.156
  3. R.E Witt, «Isis in the Ancient World», 1997, ISBN 0-8018-5642-6
  4. The Golden Asse of Apuleius: The Eleventh Booke: The Forty-seventh Chapter
  5. Власов, 2009