Короновані ікони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єпископи і група священиків після коронації Чудотворної ікони Самбірської Богородиці 28 серпня 1928 року.

Короновані ікони — ікони в Римо-Католицькій Церкві, відзначені особливим актом коронації як найшанованіші, Чудодійні ікони Богородиці. Літургійний акт коронування здійснює Папа або делегований єпископ. Освячені корони називаються папськими або римськими. В окремих випадах можливі коронації на єпископському праві[1].

Історія[ред.ред. код]

732 року Папа Григорій ІІІ (731—741) коронував золотими коронами з діамантами ікону Богородиці для ораторії собору св. Петра.

843 року Папа Григорій ІV (827—844) дарував дві срібні корони іконі Божої Матері для церкви свв. Каліста і Корнелія. Пізніше також занотовано окремі випадки коронування ікон у Римі, але вони мали спорадичний, несистемний характер.

1630 року граф Олександр Сфорца Паллавічіні (†1639), декан Ватиканської капітули, заснував спеціальний фонд для виготовлення дорогоцінних корон.

Папа Урбан VІІІ (1623—1644) доручив капітулі розглядати подання та надавати дозвіл на коронування чудотворних ікон і статуй Христа й Богородиці. Перше коронування за новими правилами відбулося 25 серпня 1631 року. За його життя в Римі відбулося тринадцять коронувань. Згодом такі урочистості почали проводити в інших місцях[1].

Українські короновані ікони Богородиці[ред.ред. код]

  • Самбірська ікона Божої Матері або Матір Руського краю — чудотворна коронована ікона Богородиці, одигітрія, що знаходиться в церкві Різдва Пречистої Діви Марії в м. Самборі, була намальована олійними фарбами на кипарисовій дошці товщиною до півтора сантиметра, має вгорі напис латинськими літерами лат. "Mater Deo" (укр. Мати Божа). Як свідчать перекази, Самбірську ікону Богородиці намалював на дошці з кипарисового дерева сам євангеліст Лука. Її привезли до Самбора два грецькі купці на початку XVII ст. Дослідники зараховують її до найдавніших українських ікон, що походять із XII—XIII ст. 1928 року Папа Римський Пій XI коронував ікону Папською короною. Акт коронації здійснив владика Йосафат Коциловський у свято Успення Пресвятої Богородиці 28 серпня 1928 року. Всього в коронаційних обходах і відправах взяло участь 212 духовних осіб, у тому числі 28 польських священиків та понад 50 тисяч вірних обох обрядів[3].
  • Ікона Матері Божої Бердичівської (ІV століття) — чудотворна ікона Божої Матері, одигітрія, головна католицька святиня України, а також головна святиня Полісся. Коронована 28 січня 1753 року Папою Бенедиктом ХІV. Оригінал не зберігся. Копія написана краківською художницею — реставраторкою полотен Боженою Мусі-Совінською в 1990 році, коронована у липні 1998 року Папою Іваном-Павлом ІІ . Знаходиться в головному вівтарі костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Бердичеві. Шанується однаково католиками і православними[6][7]. 28 січня 1753 року папа Бенедикт XIV видав декрет про коронацію ікони. Для ікони були надіслані дві золоті корони зі смарагдами. Церемонію коронації проводив київський єпископ Каетан Солтик. Однак у 1831 році корони були викрадені невідомими. Коштом місцевої шляхти були виготовлені дублікати, які, проте, спіткала така сама доля. Тоді кармеліти добилися повторної коронації ікони. В 1844 році папа Пій IX надіслав для Бердичівської Божої Матері корони з діамантами і золоті ризи. Третя коронація чудотворної ікони відбулась у 1856 році. Ікона Матері Божої Бердичівської була оздоблена золотом та сріблом і вишитими окладами[6]. В 1990 році краківська художниця-реставратор Божена Мусі-Совінська написала копію ікони Матері Божої Бердичівської. 9 червня 1997 року папа Іоанн Павло ІІ благословив і освятив її в костелі святої Ядвіги у Кракові[6]. 19 липня 1998 року копія ікони була коронована. Церемонію провів єпископ Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський[7].

Короновані ікони Богородиці в світі[ред.ред. код]

  • Ченстоховська ікона Божої Матері або Белзька ікона Божої Матері — чудотворна ікона Богородиці, одигітрія, написана, за переказами, євангелістом Лукою в Єрусалимі на кришці стола Святого сімейства, в Сіонській світлиці. За переказом, її переховували в царських палатах у Царгороді, й звідти князь Лев Данилович (†1301) привіз її на Русь та помістив у церкві на Княжому дворі у Белзі. 1382 року князь Володислав Опольський, володар Русі (1372—1378, 1385—1387), зафундував монастир паулінів на Ясній Горі у Ченстохові та переніс туди Белзьку Богородицю. За дорученням Папи Климента ХІ (1700—1721) холмський єпископ Христофор Шембек (1713—1719) коронував Ченстоховську (Белзьку) Богородицю. Одна з найбільш відомих і шанованих святинь Польщі і Центральної Європи. Шанується однаково католиками і православними. Через темний відтінок обличчя також відома як «Чорна Мадонна»[1].
  • Мати Божа Фатімська (порт. Nossa Senhora de Fátima, від міста Фатіма Португалії) — образ Богородиці, відома як Діва Марія Веревиці Фатімської (Nossa Senhora do Rosário de Fátima). 1917 року вона шість разів з'являлася у Фатімі трьом пастушкам — Люсії (Lúcia Santos), Жасінті (Jacinta Marto) та Франціску (Francisco Marto). Під час останнього об'явлення Богородиця сказала: «Я — Мати Вервиці» (або «Пані Вервиці»). Саме на основі їх розповідей був відтворений образ Божої Мати. Діва Марія з'являлася над невеличким дубом, стоячи на світло-сірій хмаринці Саме так її часто й зображають.1930 року Католицька Церква офіційно визнала ці події, як диво й одкровення, яке не суперечить доктрині.


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Наталя Матлешко, Микола Хмільовський. Короновані ікони Львова. (перегляд 14.10.2016)
  2. Чудотворна ікона Теребовлянської Божої Матері // Архикатедральний собор св. Юра УГКЦ. (перегляд 25.08.2016)
  3. Унікальна історія маловідомої самбірської ікони (перегляд 14.10.2016)
  4. Івано-Франківська обласна організація спілки краєзнавців України/Іван Драбчук Чудотворні ікони з польських костелів (переглянуто 28.09.2016)
  5. Krystyna Jędrzejas. Godna podziwu Ikona MB Korbielowskiej (пол.) (перегляд 30.09.2016))
  6. а б в У Бердичеві паломники вшанували ікону Матері Божої з гори Кармель (перегляд 13.10.2016)
  7. а б Офіційний сайт Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології ім. Рильського НАНУ. Бердичівська чудотворна ікона Богородиці Провідниці-Одигітрії — спільна святиня православних і католиків України (перегляд 13.10.2016)
  8. Гошівська чудотворна ікона Божої Матері (перегляд 30.09.2016))
  9. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму.— Львів: Тріада плюс, 2010. — С. 158.
  10. Н. Шподарунок. Божої Матері Зарваницької Ікона // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 154–155. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела[ред.ред. код]

  • ks. Barącz S. Cudowne obrazy Matki Najświętszej w PolsceCudowne obrazy Matki Najświętszej w Polsce. — Lwów, 1891. (пол.)
  • X. Waclaw, kapucyn. O cudownych obrazach w Polsce Pszenajswientszej Matki Bozej. — Krakuw: Druk w Anczyca i spulka, 1902. (пол.)


Посилання[ред.ред. код]

Наталя Матлешко, Микола Хмільовський. Короновані ікони Львова. (перегляд 14.10.2016)