Якір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Якір судновий
Якір Трокмана.
Адміралтейський якір з дерев'яним штоком

Я́кір[1], або кі́тва́[2], кі́тви́ця[3][4] — пристосування для утримання судна чи іншого плавзасобу на місці при стоянці за рахунок взаємодії з ґрунтом чи льодом. З'єднується із судном якірним ланцюгом. Сила якоря, що тримає, у середньому в 10—12 разів більше його ваги.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово якір (давньорус. якорь) є запозиченням з германських мов: від дав.-шв. akkare < лат. ancora < грец. αγκύρα, яке виводять з праіндоєвроп. кореня *ank- («щось зігнуте»)[5]. Синонім кітва, кітвиця походить від прасл. *koty (род. відм. *kotъve), утвореного від *kotъ — «кіт» (пор. «кішка», «кішки»)[6].

Види[ред.ред. код]

За конструкцією розрізняють якоря дворогі, однорогі (льодовий якір), безрогі (мертвий якір), з нерухомими і поворотними лапами й ін.

Якір Тротмана[ред.ред. код]

У 1846 р. англієць Тротман змінив пристрій лапи якоря з хитними рогами конструкції Портера, а саме — збільшив площу шпори, приваривши її не до зовнішньої кромки рогу, а безпосередньо до нижньої сторони лапи.

З 1850 року якір з хитними рогами стали називати якорем Тротмана.

Якір відтягнення[ред.ред. код]

Якір, який використовується разом з головним якорем, коли останній не здатний зберегти необхідний натяг якірного ланцюга.

Адміралтейський якір[ред.ред. код]

Якір європейського походження з'явився приблизно в XIIIXVIII сторіччях. Це важкий кований сталевий якір, зі сталевою скобою вгорі і дерев'яним штоком над нею.

Приблизно до 1700 р. шток складався з одного шматка дерева, а пізніше його стали виготовляти, як правило, з двох дерев'яних брусків, з'єднаних сталевими смугами. Шток вставлявся в отвір нагорі веретена або охоплював його зовні, як у римського якоря.

Інше значення слова кітвиця[ред.ред. код]

  • Словом «кітвиця» (частіше вживалася форма «китвиця»), згідно зі словником Грінченка, називали дошки, по яких скочували віз до річки, щоб поставити його на «дуб» (великий човен) для переправи[4].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Якір // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Кітва // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Кітвиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. а б Кітвиця // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 246.
  5. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 6: У — Я / Уклад.: Г. П. Півторак та ін. — 2012. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.
  6. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.