Галактичний центр
Центр Галактики — центр обертання та центр мас Чумацького Шляху[1][2]. Центр Галактики знаходиться на відстані близько 8 кпк від Землі[3] в напрямку сузір'я Стрільця. Його центральним масивним об'єктом є надмасивна чорна діра з масою приблизно 4 мільйони сонячних мас, яка називається Стрілець A*[3][4][5] — компактне радіоджерело, яке знаходиться майже точно в центрі обертання Галактики.
У межах одного парсека від центру Галактики розташовано близько 10 мільйонів зір, серед яких багато червоних гігантів, масивних надгігантів і зір Вольфа–Райє, які мали сформуватись у цьому регіоні приблизно 1 мільйон років тому. Зорі ядра є невеликою частиною набагато ширшого галактичного балджа.
Через поглинання світла міжзоряним пилом центр Галактики не можна досліджувати у видимому, ультрафіолетовому та м'якому рентгенівському випромінюванні. Доступна інформація про галактичний центр надходить із спостережень у гамма-діапазоні, жорсткому рентгенівському, інфрачервоному, субміліметровому та радіо-діапазонах.
У 1918 році Гарлоу Шеплі заявив, що гало кулястих скупчень, що оточують Чумацький Шлях, має центр в сузір'ї Стрільця, але темні молекулярні хмари в цій області закривають огляд для оптичної астрономії[6].
На початку 1940-х років Вальтер Бааде з обсерваторії Маунт-Вілсон скористався умовами світломаскуванням в Лос-Анджелесі під час війни, щоб провести пошуки центру за допомогою 250-сантиметрового Телескопа Гукера. Він виявив, що біля зорі Гамма Стрільця у міжзоряних пилових смугах є зазор шириною в один градус, який забезпечує відносно чіткий огляд зір навколо ядра Галактики[7]. Відтоді цей зазор відомий як Вікно Бааде[8].
Група австралійських радіоастрономів із відділу радіофізики CSIRO на чолі з Джозефом Лейдом Поусі близько 1954 року побудували 24-метрову радіоантену та використали її для детального дослідження потужної області радіовипромінювання в Стрільці. Вони назвали інтенсивне точкове джерело поблизу центру досліджуваної області Стрілець A і зрозуміли, що воно розташоване в самому центрі Галактики, незважаючи на те, що воно знаходилося приблизно на 32 градуси на південний захід від передбачуваного галактичного центру того часу[9].
У 1958 році Міжнародний астрономічний союз прийняв положення Стрільця А за нульову точку галактичної системи координат[10].
В 1990-х — 2010-х роках інфрачервоні спостереження динаміки зір навколо Стрільця A*, особливо зорі S2, довели, що Стрілець A* є компактним надмасивним об'єктом, і дозволили з високою точністю визначити його масу і відстань до нього. За цей результат, Райгард Ґенцель і Андреа Ґез були нагороджені Нобелівською премією з фізики 2020 року[11].
В 2022 році Телескоп горизонту подій продемонстрував зображення газового диска навколо Стрільця A*[12].
В останні десятиріччя точність вимірювання відстані до центру Галактики сильно підвищилась, і різні оцінки зійшлись до значень близько 8,2 кпк:
- 7.4±0.2 кпк або 7.4±0.3 кпк (24±1 св.р.)[13]
- 7.62±0.32 кпк (24.8±1 св.р.)[14]
- 7.7±0.7 кпк (25.1±2.3 св.р.)[15]
- 7.94 або 8.0±0.5 кпк (26±1.6 св.р.)[16][17][18]
- 7.98±0.15 або 8.0±0.25 кпк (26±0.8 св.р.)[19]
- 8.33±0.35 кпк (27±1.1 св.р.)[20]
- 8.0±0.3 кпк (25.96±0.98 св.р.)[21]
- 8.7±0.5 кпк (28.4±1.6 св.р.)[22]
- 8.122±0.031 кпк (26.49±0.1 св.р.)[23]
- 8.178±0.013 кпк (26.67±0.1 св.р.)[24]
Складне астрономічне радіоджерело Стрілець A розташоване майже точно в центрі Галактики та містить інтенсивне компактне радіоджерело Стрілець A*, яке збігається з надмасивною чорною дірою в центрі Чумацького Шляху. Аккреція газу на чорну діру призводить до утворення акреційного диска навколо неї та вивільняє енергію для живлення радіоджерела, яке за розмірами набагато більше за чорну діру.
У листопаді 2010 року було оголошено про відкриття гамма- та рентгенівське випромінювання від двох великих еліптичні областей, заповнених енергетичною плазмою[26], які простягаються приблизно на 8 кпк над і під Центром Галактики[26]. На честь космічного телескопа Фермі, який брав участь у їхньому відкритті, їх назвали бульбашками Фермі[27]. Ці бульбашки черпають свою енергію від чорної діри Стрілець A*[28][29].
- ↑ Overbye, Dennis (31 січня 2022). An Electrifying View of the Heart of the Milky Way – A new radio-wave image of the center of our galaxy reveals all the forms of frenzy that a hundred million or so stars can get up to. The New York Times. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ Heywood, I. та ін. (28 січня 2022). The 1.28 GHZ MeerKAT Galactic Center Mosaic. The Astrophysical Journal. 925 (2): 165. arXiv:2201.10541. Bibcode:2022ApJ...925..165H. doi:10.3847/1538-4357/ac449a.
- ↑ а б R. Abuter; A. Amorim; M. Bauböck; J. P. Berger; H. Bonnet; W. Brandner та ін. (April 2019). A geometric distance measurement to the Galactic center black hole with 0.3% uncertainty. Astronomy & Astrophysics. 625: L10. arXiv:1904.05721. Bibcode:2019A&A...625L..10G. doi:10.1051/0004-6361/201935656.
- ↑ Doeleman, Sheperd S. та ін. (2008). Event-horizon-scale structure in the supermassive black hole candidate at that Galactic Centre. Nature. 455 (7209): 78—80. arXiv:0809.2442. Bibcode:2008Natur.455...78D. doi:10.1038/nature07245. PMID 18769434.
- ↑ Gillessen, S.; Eisenhauer; Trippe; Alexander; Genzel; Martins; Ott (2009). Monitoring Stellar Orbits Around the Massive Black Hole in the Galactic Center. The Astrophysical Journal. 692 (2): 1075—1109. arXiv:0810.4674. Bibcode:2009ApJ...692.1075G. doi:10.1088/0004-637X/692/2/1075.
- ↑ Shapley, H (1918). Studies based on the colors and magnitudes in stellar clusters. VII. The distances, distribution in space, and dimensions of 69 globular clusters. The Astrophysical Journal. 48: 154. Bibcode:1918ApJ....48..154S. doi:10.1086/142423.
- ↑ Baade, W (1946). A Search for the Nucleus of Our Galaxy. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 58 (343): 249. Bibcode:1946PASP...58..249B. doi:10.1086/125835.
- ↑ Ng, Y. K; Bertelli, G; Chiosi, C; Bressan, A (1996). The galactic structure towards the Galactic Center. III. A study of Baade's Window: Discovery of the bar population?. Astronomy and Astrophysics. 310: 771. Bibcode:1996A&A...310..771N.
- ↑ Pawsey, J. L (1955). A Catalogue of Reliably Known Discrete Sources of Cosmic Radio Waves. The Astrophysical Journal. 121: 1. Bibcode:1955ApJ...121....1P. doi:10.1086/145957.
- ↑ Blaauw, A.; Gum, C.S.; Pawsey, J.L.; Westerhout, G. (1960). The new IAU system of galactic coordinates (1958 revision). Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 121 (2): 123—131. Bibcode:1960MNRAS.121..123B. doi:10.1093/mnras/121.2.123.
- ↑ The Nobel Prize in Physics 2020 (амер.). 6 жовтня 2020. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 7 жовтня 2020.
- ↑ Bower, Geoffrey C. (May 2022). Focus on First Sgr A* Results from the Event Horizon Telescope. The Astrophysical Journal. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Francis, Charles; Anderson, Erik (June 2014). Two estimates of the distance to the Galactic Centre. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 441 (2): 1105—1114. arXiv:1309.2629. Bibcode:2014MNRAS.441.1105F. doi:10.1093/mnras/stu631.
{{cite journal}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Eisenhauer, F.; Genzel, R.; Alexander, T.; Abuter, R.; Paumard, T.; Ott, T.; Gilbert, A.; Gillessen, S.; Horrobin, M. (2005). SINFONI in the Galactic Center: Young Stars and Infrared Flares in the Central Light-Month. The Astrophysical Journal. 628 (1): 246—259. arXiv:astro-ph/0502129. Bibcode:2005ApJ...628..246E. doi:10.1086/430667.
- ↑ Majaess, D.J.; Turner, D.G.; Lane, D.J. (2009). Characteristics of the Galaxy according to Cepheids. MNRAS. 398 (1): 263—270. arXiv:0903.4206. Bibcode:2009MNRAS.398..263M. doi:10.1111/j.1365-2966.2009.15096.x.
{{cite journal}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Reid, Mark J. (1993). The distance to the center of the Galaxy. Annual Review of Astronomy and Astrophysics. 31 (1): 345—372. Bibcode:1993ARA&A..31..345R. doi:10.1146/annurev.aa.31.090193.002021.
- ↑ Eisenhauer, F.; Schödel, R.; Genzel, R.; Ott, T.; Tecza, M.; Abuter, R.; Eckart, A.; Alexander, T. (2003). A Geometric Determination of the Distance to the Galactic Center. The Astrophysical Journal. 597 (2): L121—L124. arXiv:astro-ph/0306220. Bibcode:2003ApJ...597L.121E. doi:10.1086/380188.
- ↑ Horrobin, M.; Eisenhauer, F.; Tecza, M.; Thatte, N.; Genzel, R.; Abuter, R.; Iserlohe, C.; Schreiber, J.; Schegerer, A. (2004). First results from SPIFFI. I: The Galactic Center (PDF). Astronomische Nachrichten. 325 (2): 120—123. Bibcode:2004AN....325...88H. doi:10.1002/asna.200310181. Архів оригіналу (PDF) за 21 червня 2007.
- ↑ Malkin, Zinovy. The current best estimate of the Galactocentric distance of the Sun based on comparison of different statistical techniques. arXiv:1202.6128.
- ↑ Gillessen, S.; Eisenhauer; Trippe; Alexander; Genzel; Martins; Ott (2009). Monitoring Stellar Orbits Around the Massive Black Hole in the Galactic Center. The Astrophysical Journal. 692 (2): 1075—1109. arXiv:0810.4674. Bibcode:2009ApJ...692.1075G. doi:10.1088/0004-637X/692/2/1075.
- ↑ Camarillo, T.; Mathur; Mitchell; Ratra (2018). Median Statistics Estimate of the Distance to the Galactic Center. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 130 (984): 024101. arXiv:1708.01310. Bibcode:2018PASP..130b4101C. doi:10.1088/1538-3873/aa9b26.
- ↑ Vanhollebeke, E.; Groenewegen, M. A. T.; Girardi, L. (April 2009). Stellar populations in the Galactic bulge. Modelling the Galactic bulge with TRILEGAL. Astronomy and Astrophysics. 498 (1): 95—107. arXiv:0903.0946. Bibcode:2009A&A...498...95V. doi:10.1051/0004-6361/20078472.
- ↑ Abuter, R.; Amorim, A.; Anugu, N.; Bauböck, M.; Benisty, M.; Berger, J. P.; Blind, N.; Bonnet, H.; Brandner, W. (1 липня 2018). Detection of the gravitational redshift in the orbit of the star S2 near the Galactic centre massive black hole. Astronomy & Astrophysics. 615: L15. arXiv:1807.09409. Bibcode:2018A&A...615L..15G. doi:10.1051/0004-6361/201833718.
{{cite journal}}
:|hdl-access=
вимагає|hdl=
(довідка) - ↑ R. Abuter; A. Amorim; M. Bauböck; J. P. Berger; H. Bonnet; W. Brandner та ін. (April 2019). A geometric distance measurement to the Galactic center black hole with 0.3% uncertainty. Astronomy & Astrophysics. 625: L10. arXiv:1904.05721. Bibcode:2019A&A...625L..10G. doi:10.1051/0004-6361/201935656.
- ↑ Astronomers reveal first image of the black hole at the heart of our galaxy. Event Horizon Telescope. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ а б Aguilar, David A.; Pulliam, Christine (9 листопада 2010). Astronomers Find Giant, Previously Unseen Structure in our Galaxy. Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics. Release No. 2010-22.
- ↑ Yang, H.-Y. Karen; Ruszkowski, Mateusz; Zweibel, Ellen G. (7 березня 2022). Fermi and eROSITA bubbles as relics of the past activity of the Galaxy's central black hole. Nature Astronomy. Springer Nature. 6 (5): 584—591. arXiv:2203.02526. Bibcode:2022NatAs...6..584Y. doi:10.1038/s41550-022-01618-x. ISSN 2397-3366.
- ↑ University of Michigan (8 березня 2022). Massive bubbles at center of Milky Way caused by supermassive black hole. Phys.org. Science X Network.
- ↑ Yang, H.-Y. Karen; Ruszkowski, Mateusz; Zweibel, Ellen G. (7 березня 2022). Fermi and eROSITA bubbles as relics of the past activity of the Galaxy's central black hole. Nature Astronomy. Springer Nature. 6 (5): 584—591. arXiv:2203.02526. Bibcode:2022NatAs...6..584Y. doi:10.1038/s41550-022-01618-x. ISSN 2397-3366.
- Eckart, A.; Schödel, R.; Straubmeier, C. (2005). The Black Hole at the Center of the Milky Way. London: Imperial College Press. ISBN 978-1-86094-567-0.
- Melia, Fulvio (2003). The Black Hole in the Center of Our Galaxy. Princeton: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-09505-9.
- Melia, Fulvio (2007). The Galactic Supermassive Black Hole. Princeton: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-13129-0.
- The Milky Way Galaxy [Архівовано 3 січня 2010 у Wayback Machine.] from An Atlas of the Universe
- A 3D map of the Milky Way Galaxy [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Milky Way — IRAS (infrared) survey [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.] wikisky.org