Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Великий Говилів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Великий Говилів)


49°13′41″ пн. ш. 25°52′41″ сх. д. / 49.22813888891666068° пн. ш. 25.87811111113888884° сх. д. / 49.22813888891666068; 25.87811111113888884Координати: 49°13′41″ пн. ш. 25°52′41″ сх. д. / 49.22813888891666068° пн. ш. 25.87811111113888884° сх. д. / 49.22813888891666068; 25.87811111113888884
Тип парафіяльна церква
Країна  Україна
Розташування Великий Говилів
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1844
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Великий Говилів). Карта розташування: Україна
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Великий Говилів)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Великий Говилів) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Великому Говилові — парафія і храм греко-католицької громади Теребовлянського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Великий Говилів Чортківського району Тернопільської области.

Історія церкви[ред. | ред. код]

Храм збудовано в 1844 році (за іншими даними — у 1852) за служіння пароха о. Григорія Оленицького. Жертводавцями були: місцевий пан і громада села.

Парафія до 1946 належала до УГКЦ, а храм — з 1844 до 1946 року.

Парафію і храм відновлено у лоні УГКЦ у 1990 році.

У 2002 році візитацію парафії здійснив єпископ Михаїл Сабрига.

Діють припарафіяльні: братство «Апостольство молитви», Марійська і Вівтарна дружини. На території парафії є хрест на честь скасування панщини.

У власности парафії є проборство, господарське приміщення, 1,5 та землі.

У 2007 році єпископ Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк нагородив о. Миколу нагрудним золотим хрестом.

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Григорій Олесницький,
  • о. Дмитро Хоминець,
  • о. Володимир Богачевський,
  • о. Василій Бартків,
  • о. Курп'як,
  • о. Михаїл Новіцький,
  • о. Степан Мальований,
  • о. Роман Гамарцей,
  • о. Володимир Заліський,
  • о. Микола Цибульський (з 1996).

Джерела[ред. | ред. код]