Гумниська (Тернопільський район)
| село Гумниська | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Теребовлянська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1471 |
| Населення | 637 |
| Площа | 1,821 км² |
| Густота населення | 379.46 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48108 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°16′41″ пн. ш. 25°39′13″ сх. д. / 49.27806° пн. ш. 25.65361° сх. д.Координати: 49°16′41″ пн. ш. 25°39′13″ сх. д. / 49.27806° пн. ш. 25.65361° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
335 м |
| Водойми | Серет |
| Відстань до районного центру |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а |
| Карта | |
  Гумниська | |
 Гумниська | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гумни́ська — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
Село розташоване в долині, оточене горами з трьох сторін, а з півночі омивається Серетом. З 29 липня 2015 р. у складі Теребовлянської міської громади.
Населення — 637 осіб (2015).
Є заповідник природи «Могили».
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село Гумниська дається 1471 року. За переказами, назва села походить від слова «гумно» — так колись називали княжий фільварок.
В 1807 році тут було збудовано муровану церкву з дзвіницею і п'ятьма дзвонами.
На початку XX століття проживало близько 1000 осіб. Було збудовано церкву. У 1821 році збудували бібліотеку, у 1898 засновано відділ читальні «Просвіта», у 1926 засновано товариство «Сільський господар», гурток "Рідна школа", 1926 — «Сокіл», 1929 року — розпочато будову дому читальні «Просвіта», у 1935 утворено гурток "Союзу українок".
2 січня 1944 німецькі окупанти розстріляли 32 жителів села. На згадку про цю подію встановлено пам'ятний знак (1978).
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[1]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[2]
Поширені прізвища[ред. | ред. код]
Бурбеда, Гайдаш, Кучма, Понятишин, Рупа, Яніс, [3].
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Святого Духа (1867, ПЦУ);
- церква Пресвятої Трійці (2005, УГКЦ).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу УСС (1991).
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Богдан-Роман Хаварівський (1948—2016) — громадсько-культурний діяч, педагог, краєзнавець і літератор;
- Володимир Хаварівський (нар. 1939) — український тележурналіст;
- Г. та Г. Тимусі, В. та П. Хаварівські — одні з праведників народів світу[4]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вигляд на село з пагорба -
В'їзд у село -
Церква Святого Духа 1867 р. ПЦУ -
Троїцька церква 2005р. УГКЦ -
Капличка -
Пам'ятний знак Борцям за волю України -
Старостат
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
- ↑ Стаття Еммануїла Бергера про Праведників народів світу на Тернопільщині, поміщена у газеті «Русалка Дністрова» за грудень 1994 року.
Джерела[ред. | ред. код]
- Хаварівський Б. Гумниська // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 435. — ISBN 966-528-197-6.
- Humniska (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 219. (пол.). — S. 219. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||