Довге (Теребовлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Довге
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський
Рада/громада Довгеньська
Код КОАТУУ 6125082701
Основні дані
Засноване до 1555
Населення 761 (2003)
Площа 1,852 км²
Поштовий індекс 48163
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°13′13″ пн. ш. 25°43′20″ сх. д. / 49.22028° пн. ш. 25.72222° сх. д. / 49.22028; 25.72222Координати: 49°13′13″ пн. ш. 25°43′20″ сх. д. / 49.22028° пн. ш. 25.72222° сх. д. / 49.22028; 25.72222
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
13 км
Місцева влада
Карта
Довге is located in Україна
Довге
Довге
Довге is located in Тернопільська область
Довге
Довге

До́вге — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільради. Біля Довгого були хутори Дубина і Закрегулець. Розташоване на лівому березі річки Серет.

Населення — 761 особа (2003).

На території села є так звана довгівська липа — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.

Історія[ред.ред. код]

Струнний оркест села Довге. 1930-ті роки

Як вказують геологічні розкопки, знайдені на цій території, поселення людей існували тут дуже давно. Було розкопано гробницю часів черняхівської культури: посуд, предмети побуту, кулясті амфори тощо. Поблизу села виявлено поселення трипільської культури. Підйомний матеріал — уламки кераміки та крем'яний інвентар, зібраний у 1964 році, зберігається у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї[1].

Ян Бейгер в книзі «Повіт Теребовлянський» описує про село Довге, яке існувало з 1555 року. Гора Берда і узгір'я гори, що охороняють село від північних і східних холодних вітрів і ліс «Крегулець» з різнорідними породами дерев дають селу помірний здоровий клімат і свіже повітря.

Члени товариства «Луг»

Перша писемна згадка — 1559 як Грицівка (нині частина села).
В 1577 році польський шляхтич Ян Ґольський став власником (купив) села Довге, на землях котрого заснував, почав будувати містечко Янів Теребовельський.[2]

На початку 19 століття в селі було організовано однокласову школу з українською мовою навчання. У 1848 році було ліквідовано панщину.

У 1890 році було споруджено нову муровану двокласову школу.

До 1914 року в Довгому вже діяли такі українські молодіжні оранізації: «Просвіта», «Сокіл» та інші. 1925 року було засновано організацію «Січ».

В 1939 р. в селі було 1110 жителів — 850 українців-грекокатоликів, 205 українців-римокатоликів, 20 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду і 5 євреїв[3].

Мікротопоніми[ред.ред. код]

Назви піль:

  • Берда,
  • Бричуха[4].

Поширені прізвища[ред.ред. код]

Богуш, Колорус, Невойда, Татарин, Тріцька, Шпітула[4].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква святого Івана Богослова (1704 р,; дерев'яна), капличка, чотири «фігури», розпочато будівництво ще одного храму. Цей храм у наш час вже є діючим.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986). Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали і працювали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 313.
  2. J.K.Ostrowski. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Janowie Trembowelskim // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.- Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. ISBN 978-83-89273-71-0 пол. s.151
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 88.
  4. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174

Література[ред.ред. код]