Довге (Теребовлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Довге
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський
Рада/громада Довгеньська
Код КОАТУУ 6125082701
Основні дані
Засноване до 1555
Населення 761 (2003)
Площа 1,852 км²
Поштовий індекс 48163
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°13′13″ пн. ш. 25°43′20″ сх. д. / 49.22028° пн. ш. 25.72222° сх. д. / 49.22028; 25.72222Координати: 49°13′13″ пн. ш. 25°43′20″ сх. д. / 49.22028° пн. ш. 25.72222° сх. д. / 49.22028; 25.72222
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
13 км
Місцева влада
Карта
Довге is located in Україна
Довге
Довге
Довге is located in Тернопільська область
Довге
Довге

До́вге — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільради. Біля Довгого були хутори Дубина і Закрегулець. Розташоване на лівому березі річки Серет.

Населення — 761 особа (2003).

На території села є так звана довгівська липа — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.

Археологія[ред.ред. код]

Гробниця, що знаходився на південно-західному схилі підвищення над лівобережною заплавною терасою річки Серет, був випадково відкритий у 1964 році поблизу села Довге. У рятівних розкопках брали участь Ігор Свєшніков і Юрій Малєєв (Львівський університет) та Ігор Герета і Євген Харитонов (Тернопільський краєзнавчий музей).

Належить культурі кулястих амфор.

Поховальна камера розміром 0,74—0,98 х 2 м, зорієнтована по осі північний захід—південний схід, мала приблизно прямокутну форму. Кришкою гробниці була плита з рожевого пісковику, яка знаходилася на глибині 0,18—0,42 м від сучасної поверхні. Стіни гробниці збудовані з плит товщиною 4—6 см та зміцнені приставленими ззовні меншими плитами. Дно гробниці складалося із суцільної плити, що знаходилася на глибині 1,11 м. Щілини між дном та стінками були заповнені дрібними камінцями і замащені глиною.

Всередині гробниці знаходилося 3 скелети, один із яких, що займав південно-західну частину камери, належав жінці віком приблизно 35—40 років, похованій у скорченому положенні головою на захід. Другий скелет знаходився у середній частині камери уздовж її південно-східної стінки, який лежав також у скорченому положенні на лівому боці, головою на південний схід. Погана збереженість не дозволила визначити їхні стать та вік. Третій скелет розміщувався у південно-східній частині камери і належав чоловіку невизначеного віку, який був похований у сидячому положенні з витягнутими на захід ногами та із загнутими у ліктях і складеними на животі руками.

Поховальний Інвентар складався із: 2 глиняних амфор, 10 бурштинових намистин, 2 кістяних пряжок кремінної сокири та крем’яних відщепів. БІЛЬШІСТЬ інвентарю була пов’язана з першим скелетом (намисто, пряжки, амфора). При другому скелеті інвентарю не було, проте за плечима третього скелета, у східному кутку гробниці, знаходилася інша посудина.

Людські кістки було передано до Лабораторії радіовуглецевого аналізу НАН України в Києві. Отримано визначення (Кі-5009) 4040 ± 60 років тому.

Історія[ред.ред. код]

Струнний оркест села Довге. 1930-ті роки

Як вказують геологічні розкопки, знайдені на цій території, поселення людей існували тут дуже давно. Було розкопано гробницю часів черняхівської культури: посуд, предмети побуту, кулясті амфори тощо. Поблизу села виявлено поселення трипільської культури. Підйомний матеріал — уламки кераміки та крем'яний інвентар, зібраний у 1964 році, зберігається у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї[1].

Ян Бейгер в книзі «Повіт Теребовлянський» описує про село Довге, яке існувало з 1555 року. Гора Берда і узгір'я гори, що охороняють село від північних і східних холодних вітрів і ліс «Крегулець» з різнорідними породами дерев дають селу помірний здоровий клімат і свіже повітря.

Члени товариства «Луг»

Перша писемна згадка — 1559 як Грицівка (нині частина села).
В 1577 році польський шляхтич Ян Ґольський став власником (купив) села Довге, на землях котрого заснував, почав будувати містечко Янів Теребовельський.[2]

На початку 19 століття в селі було організовано однокласову школу з українською мовою навчання. У 1848 році було ліквідовано панщину.

У 1890 році було споруджено нову муровану двокласову школу.

До 1914 року в Довгому вже діяли такі українські молодіжні оранізації: «Просвіта», «Сокіл» та інші. 1925 року було засновано організацію «Січ».

В 1939 р. в селі було 1110 жителів — 850 українців-грекокатоликів, 205 українців-римокатоликів, 20 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду і 5 євреїв[3].

Мікротопоніми[ред.ред. код]

Назви піль:

  • Берда,
  • Бричуха[4].

Поширені прізвища[ред.ред. код]

Богуш, Колорус, Невойда, Татарин, Тріцька, Шпітула[4].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква святого Івана Богослова (1704 р,; дерев'яна), капличка, чотири «фігури», розпочато будівництво ще одного храму. Цей храм у наш час вже є діючим.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986). Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали і працювали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 313.
  2. J.K.Ostrowski. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Janowie Trembowelskim // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.- Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. ISBN 978-83-89273-71-0 пол. s.151
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 88.
  4. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174

Література[ред.ред. код]