Цмин пісковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Helichrysum arenarium
Цмин.JPG
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Відділ: Magnoliophyta
Клас: Magnoliopsida
Ряд: Asterales
Родина: Asteraceae
Рід: Helichrysum
Вид: H. arenarium
Біноміальна назва
Helichrysum arenarium
(L.) Moench, 1794
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Helichrysum arenarium
EOL logo.svg EOL: 6230372
IPNI: 212418-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 261776

Цмин піско́вий[1], солом'янка піскова[1], цмин піщаний[1], цмин пісчаний[2] (Helichrysum arenarium (L.) DG) Місцеві назви — безсмертник, жовтяниця, котячі лапки, золотуха тощо.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих (15-30 см заввишки) з прямостоячими або висхідними стеблами, вкритими білоповстистим опушенням. Прикореневі листки сидячі, цілісні, цілокраї, довгасто-оберненояйцеподібні, стеблові — чергові, ланцетні. Квітки дрібні, зібрані в кулясті кошики (до 10 мм у діаметрі), які утворюють на верхівках стебел густе щиткоподібне суцвіття. Обгортки кошиків черепичасті, листки їх твердувато-плівчасті, солом'яно-жовтого або жовтогарячого кольору. Крайові квітки в кошиках маточкові, трубчасто-ниткоподібні, численні, однорядні. Серединні квітки двостатеві, трубчасті, з п'ятизубчастим відгином. Тичинок п'ять із зрослими пиляками, маточка одна з одним стовпчиком, нижньою зав'яззю і дволопатевою приймочкою. Плід — сім'янка (до 1,5 мм завдовжки) з чубком з одного ряду білих ламких волосків.

Росте цмин у соснових і мішаних лісах, на галявинах. Світлолюбна рослина. Цвіте з липня по вересень. Зустрічається майже по всій Україні. Райони заготівель — Київська, Чернігівська, Волинська, Житомирська, Рівненська, Черкаська, Полтавська, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська області й Донбас. Запаси сировини значні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, фітонцидна, інсектицидна, кормова, фарбувальна і декоративна рослина.

У науковій медицині використовуються кошики цмину — Flores Helichrysi arenarii як жовчогінний засіб при хворобах печінки і жовчного міхура. З тією ж метою застосовують препарат фламін, виготовлений з квіток цмину. Квітки входять також до складу жовчогінних та інших чаїв, в тому числі і тих, що застосовуються для лікування хвороб сечового міхура та гастритів, а також як кровоспинний засіб.

Квітки цмину містять ефірну олію (0,05 %), вітаміни С і К, каротин, гіркі, дубильні і фарбувальні речовини, флавони і сапоніни, мікроелементи (залізо, мідь, алюміній, хром, манган).

У народній медицині цмин використовують при жовтяниці, водянці, цирозі печінки, жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, при простуді, хворобах шкіри, туберкульозі легень, післяпологових кровотечах, жіночих хворобах, ревматизмі і, крім того, як глистогінний засіб.

У гомеопатії використовують есенцію із свіжозібраної рослини.

Кошики цмину мають фітонцидну дію, вони містять антибіотик аренарин, що згубно діє на бактерії. Є вказівки на те, що особливо сильно він пригнічує збудників бактеріозу бобових рослин і бактеріального раку помідорів. Відвари кошиків і сухий порошок з них мають інсектицидну дію, пригнічують і вбивають шкідливих комах, особливо міль. На пасовищах цмин охоче поїдають вівці, кози, особливо до початку цвітіння. Пагони з квітками дають жовту фарбу. Цмин дуже декоративний на клумбах і кам'яних гірках.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають суцвіття на початку цвітіння, до розкривання кошиків. Суцвіття зрізують ножицями або обривають руками. Розкладають сировину тонким шаром на папері або тканині і сушать у затінку. Не рекомендується сушити її у сушарках або печах. Пакують у тюки вагою по 50 — 100 кг і зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях. Строк зберігання — три роки.

Не слід змішувати цмин з котячими лапками дводомними (Antennaria dioica Gaerth.), що часто ростуть поряд і мають білі, рожеві або червоні кошики.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Кобів Ю. Й. Цмин пісковий // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Українська радянська енциклопедія : [у 12 т. / [за ред. М. П. Бажана]. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1974—1985.]
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми