Цмин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цмин
Цмин.JPG
цмин пісковий (Helichrysum arenarium)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Триба: Gnaphalieae
Рід: Цмин (Helichrysum)
Mill., 1754
Види

понад 550, див. Список видів роду Цмин

Commons-logo.svg Вікісховище: Helichrysum

Цмин або сухоцвіт[1], солом'янка[2] (Helichrysum, від гр. helisso — «обертатися» і chrysos — «золото») — рід рослин родини айстрових (Asteraceae), що містить понад 550 видів. Типовий вид — Helichrysum orientale.

Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Рід містить однорічні та багаторічні (іноді дворічні) трави, напівкущі, кущики й кущі (часто ароматичні), заввишки 20–90 см. Стрижнева коренева система. Стебло зазвичай 1, зазвичай прямовисне, іноді лежаче, ± шерстисте. Листки стеблові, чергові, як правило, плоскі з цілими краями, часто вовнисті. Квіткові голови[en] дископодібні, окремішні або багато в щитках. Філарії[en] коричневі, жовті, рожеві або білі. Зовнішні жіночі ниткоподібні квіточки жовті або відсутні. Центральні квіточки численніші, двостатеві, жовті. Сім'янки (точніше сипсели) дрібні, довгасті, голі або з волосками, оздоблені папусами[3][4][5].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений в Африці (244 види у Південній Африці), на Мадагаскарі, в Австралії та Євразії. В Україні 3 види автохтонної флори. Цмин приквітниковий, або безсмертник (Xerochrysum bracteatum syn. Helichrysum bracteatum) — нині перенесений до іншого роду; цмин пісковий (Helichrysum arenarium) росте майже на всій території крім високогір'я Криму й Карпат, а також його культивують як декоративний; у Криму на яйлах і скелястих гірських схилах росте цмин запашний (Helichrysum graveolens); розсіяно майже по всій території, крім гірських районів Карпат і Криму росте вид Helichrysum luteoalbum; цмин черешкуватий (Helichrysum petiolare), родом з півдня Африки, культивують як декоративний на газонах.

Росте повсюдно на сухих піщаних ґрунтах, відкритих схилах, в розріджених соснових лісах.

Застосування[ред. | ред. код]

Квітки містять сліди ефірної олії, гіркоти, флавоноїди, дубильні речовини, вітаміни С і D, органічні кислоти і смоли, віск, вуглеводи, жири, глікозиди, каротиноїди, слизи, стерини, солі натрію, калію, кальцію, заліза і марганцю, фарбувальні та інші речовини.

Застосовується в медицині при хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів як жовчогінний засіб у вигляді відвару, настою, екстракту рідкого і сухого, пігулок фламіна.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Helichrysum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Helichrysum. Flora of China. efloras.org. Процитовано 16.09.2021.  (англ.)
  4. Helichrysum. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 16.09.2021.  (англ.)
  5. Helichrysum. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 16.09.2021.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]