Чемпіонат України з шахів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чемпіонати України з шахів — всеукраїнське змагання під егідою Федерації шахів України, яке виявляє найсильніших шахістів країни. Змагання проводяться окремо серед чоловіків, серед жінок, серед юнаків та дівчат (до 20) і юніорів (категорії 12-18 і 8-12 років). Також розігрується командна першість.

Верлінський Б. М. — неофіційний чемпіон України, переможець Південноросійського турніру (1910), чемпіон УРСР, перший радянський гросмейстер

Передісторія українських чемпіонатів сягає часів, коли наша земля належала до державних утворень Російської імперії, ІІІ-ї Речі Посполитої та СРСР. Так, у 1909—1910 в Одесі проводився Південноросійський шаховий турнір, в якому перемогли представники Києва та Одеси. На підконтрольних Польщі теренах перший турнір, що зібрав найкращих шахістів тої частини України, відбувся 1928 року. Ще два турніри були проведені за часів нацистської окупації: в 1942 та 1944.

(Докладніше: Неофіційні Чемпіони України з шахів).

Степан Попель — неофіційний чемпіон Західної України (у 1930-ті роки), найсильніший шахіст діаспори (1940-1960-тих)

На землях, що опинились під владою більшовиків, чоловічі змагання періодично проводились від 1924 року. 1935 року пройшов перший жіночий чемпіонат Радянської України. З 1945 року, коли до складу УРСР ввійшли західноукраїнські землі, проводяться чемпіонати з участю представників усіх територій, що складають сьогоденну Україну. Найуспішнішим учасником українських радянських чемпіонатів був Анатолій Банник (5 перемог: 1945, 1946, 1951, 1956, 1964)
(Докладніше: Чемпіонати УРСР з шахів).

Натомість післявоєнна українська діаспора проводила власні змагання, рівень яких, щоправда, був далекий від чемпіонських турнірів УРСР. Протягом 1970-1980-х років діаспору поповнювали так звані неповерненці — провідні спортсмени, що з різних причин тікали з радянської України, зокрема й деякі чемпіони УРСР.
(Докладніше: Українська шахова еміграція).

Відколи постала незалежна Україна та формально виокремилась ФШУ, з 1992 року проводяться чемпіонати України з шахів, які продовжили нумерацію чемпіонатів УРСР.

2015 року чемпіоном України серед чоловіків вдруге став Андрій Волокітін, а жіночу першість вперше виграла Анастасія Рахмангулова.

Регламент змагань[ред. | ред. код]

Регламент Чемпіонатів України визначає за мету змагань:

  • популяризацію шахової гри та спортивних досягнень;
  • творчий та спортивні підсумки шахової роботи;
  • підвищення майстерності та кваліфікації шахістів;
  • виявлення найсильніших майстрів для участі в міжнародних змаганнях.

Спосіб проведення є традиційним для Чемпіонатів іще з часів УРСР, типовим і для чоловічих, і для жіночих, і для юніорських змагань. Наприклад, чоловічий чемпіонат України проводиться за таким порядком. Першим етапом змагання є півфінал, 2014 року в ньому застосована швейцарська система, учасниками можуть стати громадяни України, члени ФШУ:

  • переможці чемпіонатів областей України, АР Крим, Києва та Севастополя;
  • володарі 1-2 місць чемпіонатів України в вікових категоріях 12-18 років;
  • володарі 1-3 місць юнацького чемпіонату (до 20 років);
  • шахісти з рейтингом ФІДЕ не нижче 2500.

Шахісти, що посіли 1-5 місця в півфіналі, шість шахістів з найвищим рейтингом ФІДЕ та торішній чемпіон допускаються до фінальної частини Чемпіонату, всього 12 гравців[1]. Фінал 2014 року проводився за коловою системою.

Порядок змагань у жіночих та юніорських змаганнях не суттєво відрізняється.

В попередні роки фінальні частини змагань проводили за різними системами: швейцарка, нокаут.

Результати чемпіонатів УРСР[ред. | ред. код]

Дата
проведення
Місце
проведення
Система розіграшу Переможець Чемпіон
представляв
Результат
Очки + =
1 29 березня —
11 квітня 1924
Київ Колова Яків Вільнер Одеса 9 з 10 8 0 2
2 1925 Харків Колова Яків Вільнер (2) Одеса 7 з 8 6 0 2
3 22 квітня —
6 травня 1926
Одеса Колова Борис Верлінський (поза конкурсом)
Михайло Марський
Москва
Дніпропетровськ
8 з 11 5
6
0
1
6
4
4 26 червня —
14 червня 1927
Полтава Колова 1. Олексій Селезньов (поза конкурсом) Москва 11½ з 15 8 0 7
2. Всеволод Раузер Київ 11 з 15 8 1 6
5 29 травня —
10 червня 1928
Одеса Колова Яків Вільнер (3) Одеса 11 з 15 8 1 6
Володимир Кирилов Харків 11 з 15 9 2 4
6 1931 Харків Колова Абрам Замиховський Київ 8½ з 11
7 1933 Харків Колова Володимир Кирилов (2) Харків 5 з 8 3 1 4
Всеволод Раузер Київ 5 з 8 4 2 2
8 1 —
24 березня 1936
Київ Колова Йосип Погребиський Київ 12 з 17 9 2 6
Петро Шумилін Харків 12 з 17 8 1 8
9 18 червня —
10 липня 1937
Київ Колова Федір Богатирчук Київ 12½ з 17 10 2 5
10 1938 Київ Колова Ісаак Болеславський Дніпропетровськ 13 з 17 12 3 2
11 12 —
31 грудня 1939
Дніпропетровськ Колова Ісаак Болеславський (2) Дніпропетровськ 12 з 15 10 1 4
12 1940 Київ Колова Ісаак Болеславський (3) Дніпропетровськ 13 з 17 10 1 6
13 1944 Київ Колова Борис Гольденов Київ 10 з 12
14 1945 Київ Колова Анатолій Банник Київ 11 з 14
15 влітку 1946 Київ Колова Анатолій Банник (2) Київ 14 з 17
16 1947 Київ Колова Олексій Сокольський Львів 11½ з 16 8 1 7
17 квітень 1948 Київ Колова Олексій Сокольський[2] Львів 12½ з 18 8 1 9
18 1949 Одеса Колова Ісаак Липницький Київ 15½ з 19 14 2 3
19 травень 1950 Київ Колова Юхим Геллер Одеса 12½ з 17 10 2 5
20 1951 Київ Колова Анатолій Банник (3) Київ 12 з 17
21 1952 Київ Колова Владлен Зурахов Київ 11½ з 15 9 1 5
22 1953 Київ Колова Яків Юхтман Одеса 10 з 13 8 1 4
23 16 листопада —
14 грудня 1954
Київ Колова Абрам Хавін Київ 13 з 18 10 2 6
24 1955 Київ Колова Анатолій Банник (4) Київ 11½ з 17 8 2 7
25 1956 Київ Колова Ісаак Липницький (2) Київ 15 з 19 11 0 8
26 8 травня —
2 червня1957
Київ Колова Юхим Геллер (2) Одеса
12½ з 17 10 2 5
Саломон Флор (поза конкурсом) Москва 12½ з 17 8 0 9
27 5 травня —
2 червня 1958
Київ Колова Юхим Геллер (3) Одеса 12½ з 16 10 1 5
28 27 березня —
27 квітня 1959
Київ Колова Юхим Геллер (4) Одеса 18 з 21 15 0 6
29 14 травня —
10 червня 1960
Київ Колова Леонід Штейн[3] Львів 12 з 17 9 2 6
30 21 травня —
12 червня 1961
Київ Колова Юрій Коц[4] Донецьк 11 з 15 10 3 2
31 7 —
31 травня 1962
Київ Колова Леонід Штейн (2) Львів 13½ з 17 10 0 7
32 4 —
29 травня 1963
Київ Колова Юрій Ніколаєвський Київ 11 з 17 8 3 6
33 14 квітня —
11 травня 1964
Київ Колова Анатолій Банник (5) Київ 14 з 19 9 0 10
34 1965 Дніпропетровськ Р.Гольдштейн (Єрмаков) Дніпропетровськ 12½ з 17
35 6 —
29 травня 1966
Київ Колова Юрій Сахаров Київ 13 з 17 11 2 4
36 1967 Київ Швейцарська Валерій Жидков Запоріжжя 10 з 13
Юрій Ніколаєвський (2) Київ 10 з 13
37 4 —
27 травня 1968
Київ Колова Юрій Сахаров (2) Київ 12½ з 17 9 1 7
38 21 лютого —
18 березня 1969
Івано-Франківськ Колова Геннадій Кузьмін Луганськ
10½ з 15 7 1 7
Володимир Савон Харків 10½ з 15 7 1 7
39 17 квітня —
13 травня 1970
Київ Колова Володимир Тукмаков Одеса 11½ з 17 8 2 7
40 1971 Донецьк Швейцарська Юрій Коц (2) Донецьк 9½ з 13
41 6 —
28 травня 1972
Одеса Колова Лев Альбурт Одеса 11½ з 17 7 1 9
42 1973 Дніпропетровськ Швейцарська Лев Альбурт (2) Одеса 11 з 13
43 1974 Львів Швейцарська Лев Альбурт (3) Одеса 10 з 13
44 1975 Дніпропетровськ Швейцарська Олександр Вайсман Харків 7½ з 9
45 13 —
28 травня 1976
Донецьк Колова Михайло Підгаєць Одеса 9½ з 13 7 1 5
46 1977 Житомир Колова Юрій Ніколаєвський (3) Київ 7 з 9
47 2 —
21 березня 1978
Ялта Колова Костянтин Лернер Одеса 11½ з 15 8 0 7
48 1979 Дніпропетровськ Володимир Охотник Ужгород 7½ з 9
49 1980 Харків Швейцарська Володимир Маланюк Севастополь 10½ з 13
50 15 жовтня —
4 листопада 1981
Ялта Володимир Маланюк (2) Севастополь 10 з 14
51 1982 Ялта Костянтин Лернер (2) Одеса 12 з 15
52 1983 Мелітополь Дмитро Комаров Київ 7 з 9
Валерій Невєров Харків 7 з 9
53 5 —
25 червня 1984
Київ Колова Михайло Гуревич Харків 10½ з 15 6 0 9
54 червень 1985 Ужгород Колова Валерій Невєров (2) Харків 11 з 14 9 1 4
55 червень 1986 Київ Колова Володимир Маланюк (3) Севастополь 11 з 15 7 0 8
56 4 —
21 червня 1987
Миколаїв Колова Віктор Москаленко Одеса 9½ з 15 6 2 7
57 3 —
21 червня 1988
Львів Колова Валерій Невєров (3) Харків 10½ з 15
58 листопад 1989 Херсон Колова Ігор Новіков[5]
Харків 10½ з 15 6 0 9
59 1990 Сімферополь Колова Михайло Бродський Харків 7 з 10 5 1 4
60 1991 Сімферополь Колова Віталій Голод Львів 9½ з 13[6] 7 1 5

Результати чемпіонатів України[ред. | ред. код]

Попри заявлену мету виявляти найсильніших шахістів, шахові чемпіонати України часто проходили без участі провідних українських спортсменів. Лише починаючи з 2011 року фінальні турніри чемпіонатів України збирають найсильніших шахістів та шахісток України, за винятком лідера збірної України Василя Іванчука, який тим не менше, взяв участь в першості України 2014 року посівши 7-е місце.

Фінали чоловічих змагань[ред. | ред. код]

Інформація про чоловічі першості України з шахів зібрана міжнародним арбітром Олегом Григоровичем Товчигою. На сайті ФШУ можна переглянути вибрані партії Чемпіонатів від 1924 по 2013 роки.

Номер Рік

проведення

Місце

проведення

Система

розіграшу

Кількість

учасників

Переможець Результат Чемпіон

представляв

61 1992 Сімферополь колова 15 Владислав Боровиков 10 з 14 Дніпропетровськ
62 1993 Донецьк колова 14 Орест Грицак 10½ з 13 Львів
63 1994 Алушта швейцарська 144 Юрій Круппа 8 з 9 Київ
64 1995 Дніпропетровськ швейцарська 56 Сергій Кривошея 7 з 9 Житомир
65 1996 Ялта швейцарська 100 Михайло Голубєв 8½ з 11 Одеса
66 1997 Алушта швейцарська 75 Володимир Баклан 8 з 9 Київ
67 1998 Алушта швейцарська 103 Любомир Михалець 7 з 9 Хмельницький
68 1999 Алушта швейцарська 57 Геннадій Кузьмін 6½ з 9 Луганськ
69 2000 Севастополь швейцарська 116 Володимир Роговський 7½ з 9 Запоріжжя
70 2001 Покров швейцарська 30 Олександр Берелович 6½ з 9 Харків
71 2002 Алушта швейцарська 83 Антон Коробов 7½ з 9 Краматорськ
72 2003 Сімферополь швейцарська 108 Євген Мірошниченко 7½ з 9 Донецьк
73 2004 Харків нокаут 32 Андрій Волокитін Львів
74 2005 Рівне нокаут 32 Олександр Арещенко Краматорськ
75 2006 Полтава нокаут 32 Захар Єфименко Краматорськ
76 2007 Харків швейцарська 28 Валерій Авескулов 6½ з 9 Харків
77 2008 Полтава швейцарська 26 Євген Мірошниченко (2) 6½ з 9 Донецьк
78 2009 Алушта швейцарська 91 Володимир Якимов 7 з 9 Черкаси
79 2010 Алушта швейцарська 90 Сергій Павлов 7½ з 9 Київ
80 2011 Київ колова 12 Руслан Пономарьов 8½ з 11 Київ
81 2012 Київ колова 12 Антон Коробов (2) 8 з 11 Харків
82 2013 Київ колова 12 Юрій Криворучко 7½ з 11 Львів
83 2014 Львів колова 12 Юрій Кузубов 7½ з 11 Краматорськ
84 2015 Львів колова 12 Андрій Волокитін (2) 7 з 11 Львів
85 2016 Рівне колова 12 Михайло Олексієнко 8 з 11 Львів
86 2017 Житомир колова 12 Петро Голубка 8 з 11 Вигода
87 2018 Київ колова 12 з 11

Фінали жіночих змагань[ред. | ред. код]

Номер Рік

проведення

Переможниця Чемпіонка

представляла

Номер Рік

проведення

Переможниця Чемпіонка

представляла

52 1992 Марія Нєпєіна[pl] Луганськ 53 1993 Марія Декусар Харків
54 1994 Наталія Кисельова Луганськ 55 1995 Марта Літинська Львів
56 1996 Тетяна Меламед[de] Чернігів 57 1997 Лідія Семенова Київ
58 1998 Галина Шляхтич Калуш 59 1999 Надія Ядвижена Харків
60 2000 Катерина Рогонян Миколаїв 61 2001 Ганна Затонських Маріуполь
62 2002 Тетяна Василевич Євпаторія 63 2003 Анна Музичук Стрий
64 2004 Ольга Александрова Харків 65 2005 Анна Ушеніна Харків
66 2006 Оксана Возовик Харків 67 2007 Тетяна Василевич Євпаторія
68 2008 Інна Гапоненко Херсон 69 2009 Євгенія Долуханова Харків
70 2010 Тетяна Василевич Євпаторія 71 2011 Катерина Должикова Київ
72 2012 Марія Музичук Стрий 73 2013 Марія Музичук Стрий
74 2014 Анна Музичук Стрий 75 2015 Анастасія Рахмангулова Миколаїв
76 2016 Ліза Малахова Дніпро 77 2017 Юлія Осьмак Київ
78 2018

Примітки[ред. | ред. код]

Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:
  1. Анонс турніру на сайті ФІДЕ
  2. В додатковому матчі переміг Овсія Поляка з рахунком 9:5
  3. В додатковому матчі переміг Юрія Сахарова з рахунком 4:2
  4. В додатковому матчі переміг Владислава Шияновського з рахунком 4:3
  5. За додатковими показниками випередив Геннадія Кузьміна
  6. Інтерв'ю Віталієм Голодом