Черче (Чемеровецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Черче
Cherche chem gerb.png
Герб
Село Черче.jpg
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Чемеровецький район
Громада Чемеровецька селищна громада
Код КОАТУУ 6825283402
Основні дані
Населення 672
Площа 2,7 км²
Густота населення 260,37 осіб/км²
Поштовий індекс 31647
Телефонний код +380 3859
Географічні дані
Географічні координати 48°52′17″ пн. ш. 26°31′26″ сх. д. / 48.87139° пн. ш. 26.52389° сх. д. / 48.87139; 26.52389Координати: 48°52′17″ пн. ш. 26°31′26″ сх. д. / 48.87139° пн. ш. 26.52389° сх. д. / 48.87139; 26.52389
Середня висота
над рівнем моря
211 м
Водойми річкa Смотрич
Місцева влада
Адреса ради Хмельницька обл., смт Чемерівці, вул. Центральна, 40
Карта
Черче. Карта розташування: Україна
Черче
Черче
Черче. Карта розташування: Хмельницька область
Черче
Черче
Мапа

Че́рче — село (раніше містечко) в Україні, в Чемеровецькій селищній територіальній громаді Чемеровецького району Хмельницької області. Село розташоване на обох берегах річки Смотрич, на двох зустрічних півостровах, за 32 км від райцентру і за 25 км від міста Кам'янця-Подільського.

Село лежить в межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Населення по різних даних — більше 670 мешканців.

Село документально відоме з 1493 року. Як містечко виступає з 1565 року, а в 1578 році одержало Магдебурзьке право.

Є залишки давньоруського городища.

За переказами тут був скельний монастир, зруйнований монголо-татарами в 1240-х рр.

Поселення отримало свою назву від слова «чернче» або «чернече», тобто «монашеське».

Населення переважно православного віросповідання.

Церква св. Миколая Мирлікійського Чудотворця згадується в XV ст. Теперішня церква заснована перед 1769 роком — дерев'яна триверха споруда.

Нова кам'яна церква закладена в 1790 році, освячена в 1815 році. Відбудована після руйнації у 1990-х рр.

Римо-католицький костел Пресвятої Трійці збудовано в 1637 році на найвищій точці півострова. Зруйнований до стану руїн у 1980-х рр. Відновлений у 1990-х рр.

У ніч з 13 на 14 березня 1919 р. у с.Черче більшовиками був закатований місцевий священик о.Кирило Буяльский (1887-1919). Він став першим подільским священником, якого вбили більшовики.[1]

Працюють: дитячий садок, середня школа, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, будинок-інтернат для одиноких престарілих та інвалідів.

Опис герба[ред. | ред. код]

1. Основа герба — чотирикутний щит із загостреною основою.

2. На зеленому фоні товтр — срібне стилізоване зображення Черчецької православної церкви

св. Миколая Чудотворця, яке нагадує про походження назви села.

3. В нижній частині — стилізоване зображення млинового колеса із квіткою Медоборів на хвилях

р. Смотрич, яке нагадує про розвиток ремісництва на території села.

4. Герб обрамлений вінком декоративного орнаменту золотистого кольору, у верхній частині орнаменту розміщений золотий тризуб.

5. В нижній частині герба — стрічка зеленого (синього) кольору з написом «Черче».

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Неподалік від села розташована ботанічна пам'ятка природи — Самовита Товтра.

Державний ботанічний заказник місцевого значення «Черчецька товтра» .

Лiтопис[ред. | ред. код]

Черче — в 1565 містечко Подільського воєводства, належало кам'янецьким біскупам[2] (с. 181).

В 1578 році кам'янецький єпископ РКЦ Марцін Бялобжеський отримав від короля Стефана Баторія Магдебурзьке право для Черче та право на запровадження ярмарків у дні католицьких релігійних свят — Трьох королів та Бартоломія(прав.св. Богоявлення і св. Варфоломея).

Після того, як у 1793 р. Черче було анексоване російським урядом, поступило в казну і його було віддано імператрицею Катериною 11 в подарунок племінниці графа Потьомкіна — гетьмановій — Олександрі БраницькійЕнгельгардтів).

Пізніше дочка О.Браницької, граф. Воронцова продала маєток п. Ціхоцьким, після них власником став Матвій Хелмінський. Від нього шляхом укладення шлюбу маєток перейшов до родини Л. Г. Садовського, які залишалися вже останніми власниками Черче.

У 1637 році в Черче латинським єпископом Павелом Пясецьким був збудований мурований костел Св. Трійці. Костел був знищений, до стану руїн, в 1980-х роках. Пізніше, в 1990-х роках, збудований наново, без дотримання старої архітектури.

Православна церква Св. Миколая Мирлікійського згадується вже в XVi столітті.

У XVIII cт. церква була греко-католицькою ім. Св. Миколая Мирлікійського Чудотворця. Нова кам'яна, існуюча тепер, церква була закладена біля старої дерев'яної в 1790 році, освячена в 1815 році. Відбудована після радянської руйнації в 1990-х роках.

Наприкінці 19 ст. в Черче проживало 1552 чол. мешканців(православні, католики, євреї), 15 ремісників, були мурований млин, мурована церква, мурований костел.

При в'їзді у Черче із західної сторони, на перехресті доріг, стоїть «фігура» — хрест, поставлений за переказами мешканців, монахами в 1834 році для захисту краю від ворогів. На кам'яному постаменті хреста напис польською мовою «Боже, благослови ці землі».

Легенда[ред. | ред. код]

Позаду римо-католицького костелу св. Трійці розташований житловий район — Пугачівка. Назва цілком зрозуміла, адже через річку — товтри, ліс, скелі, пугачі (різновид сови).

З Пугачівкою пов'язана одна дуже правдоподібна легенда:

«Під час повстансько-селянського руху на Поділлі під проводом Устима Кармелюка в 1813—1835 рр., після його чергової втечі із Сибіру, Кармелюк гостював в наших краях і заночував на Пугачівці чи то у побратима, чи то у якоїсь коханої.

Хтось видав його місце перебування, і з Кам'янця за ним послали загін кінних жандармів. Поки вони блукали по темних провулках Пугачівки, Кармелюка встигли попередити про небезпеку. Він кинувся з високого берега в річку, проплив під водою і заховався у печері на протилежному березі. Жандарми постріляли йому навздогін, не влучили і ні з чим повернулися до Кам'янця.

Але як знаємо з історії, деякий період часу Кармелюку довелося сидіти ув'язненим в кайданах в Папській башті Старої фортеці м. Кам'янця і навіть звідти йому вдалося втекти».

Тепер у цій башті є історична експозиція з фігурою ув'язненого народного месника в натуральну величину.

Святині[ред. | ред. код]

  • костел
  • православна церква св. Миколая Чудотворця Мирлікійського

Некрополі[ред. | ред. код]

  • католицький цвинтар
  • православний цвинтар

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють: дитячий садок, середня школа, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, будинок для одиноких людей похилого віку.

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]