Чемерівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Чемерівці
Chemerivtsi gerb.png Chemerivci prapor.png
Герб Чемерівців Прапор Чемерівців
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Чемеровецький район
Громада Чемеровецька селищна громада
Код КОАТУУ: 6825255100
Основні дані
Засноване 1450
Магдебурзьке право 1450
Статус із 1959 року
Площа 5,61 км²
Населення 5170 (01.01.2020) [1]
Густота 947,95 осіб/км²
Поштовий індекс 31600—607
Телефонний код +380 3859
Географічні координати 49°00′44″ пн. ш. 26°21′11″ сх. д. / 49.01222° пн. ш. 26.35306° сх. д. / 49.01222; 26.35306Координати: 49°00′44″ пн. ш. 26°21′11″ сх. д. / 49.01222° пн. ш. 26.35306° сх. д. / 49.01222; 26.35306
Висота над рівнем моря 278 м
Водойма р. Жванчик
Відстань
Найближча залізнична станція: Закупне
До станції: 15 км
До обл. центру:
 - залізницею: 91 км
 - автошляхами: 82,3 км
Селищна влада
Адреса 31601, Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, смт. Чемерівці, вул. Центральна, 40
Голова селищної ради Войтов Володимир Панасович
Карта
Чемерівці. Карта розташування: Україна
Чемерівці
Чемерівці
Чемерівці. Карта розташування: Хмельницька область
Чемерівці
Чемерівці

Чемері́вці — селище міського типу в Україні, центр Чемеровецької селищної територіальної громади і Чемеровецького району Хмельницької області. Населення 5431 мешканець (перепис 2001); 5399 мешканців (2011).[2]

Селище розташоване на річці Жванчику, на території національного природного парку «Подільські Товтри», за 15 км від залізничної станції Закупне на лінії КопичинціЯрмолинці та за 82 км від обласного центру.

Назва[ред. | ред. код]

Існує декілька версій щодо походження назви поселення. За однією з них назву поселення одержало від трави чемериці, якої багато росте довкола. За іншою назва походить від ремісників, які шили козацькі чемерки. Вірогідною виглядає версія, що назва Чемеринці поступово трансформувалась в Чемерівці.[3]

Відмінювання[ред. | ред. код]

Згідно зі словниками[4][5][6][7], назва селища у родовому відмінку має форму «Чемерівців», попри те, що серед краянів і в регіоні загалом є стала традиція казати «Чемеро́вець» (таку саму особливість мають Дунаївці та Ярмолинці).

Географія[ред. | ред. код]

Межує з Гусятинським районом Тернопільської області. Через селище протікає річка Жванчик, неподалік від західної околиці бере початок річка Муха.

Історія[ред. | ред. код]

На території селища Чемерівці та околиць зафіксовані рештки урнових трупоспалень та поселення раннього залізного віку. Залишки поселень давніх землеробів трипільської культури (ІV-ІІІ тис. н. е.) виявлено в урочищах « Ґуральня» та «Дубина». Археологами виявлено також слов'янські поселення черняхівської культури. Археологічні знахідки засвідчують, що територія краю була заселена дуже давно, хоч перша письмова згадка про Чемерівці датується 1565 роком (податкові списки).[3]

31 грудня 1450 року король Казимир IV надав привілей для тодішнього дідича села Чемерівці Павлу Щуковському, на те, щоб перевести це село в статус міста на магдебурзькому праві.

У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Чемерівці, Балина, Залєше і Лищовче були в управлінні Домаратка Фурмановського та Дороти і Петра Сбикловських[8].

За одною із версій, висунутою польським поетом Маврицієм Гославським, вказана в польських літописах та місцевих легендах, але яка не спирається на авторитетні джерела,[9] близько 1518 року дочка православного приходського священика Лісовського із Чемерівців Анастасія Лісовська була взята в полон татарами й продана до гарему турецького султана Сулеймана I. Згодом вона стає його законною дружиною, відомою як Роксолана (Хюррем) хасекі-султан. Також цю версію розвивав місцевий історик Михайло Кундис.

З 1565 року Чемерівці належать В. Ч. Поляновському, була церква.

2 червня 1588 р. через село Жердя, місто Чемерівці (Чеморовіце), Сатанів проїжджав Еріх Лясота фон Стеблан.

У 1775 році маршалок барської конфедерації[джерело?] Іґнацій (Гнат) Потоцький з Гусятина продав Чемеривці, Бережанку, Кугаївці, Теремківці, Турківці  Антонію Стреміському.

Починаючи з ХVІ ст. Чемерівці вже виступають як містечко й належали магнату Калиновському аж до кінця ХVІІІ ст. Нещадні утиски польських феодалів викликали ряд селянських заворушень в краї. Прагнучи здобути долю та волю, мешканці Чемеровець та сіл піднялися проти шляхти під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр., брали активну участь у Коліївщині 1768 року, охоче браталися з опришками, йшли у ватаги Устима Кармелюка.

У ХVІІІ-на початку ХІХ ст. Чемерівці переходять у володіння до польських магнатів Матушевичів, пізніше власниками стають Чайковський, Парушевський, Дметрович, Прейс.

Після другого поділу Польщі у 1793 році містечко Чемерівці разом з іншими районами Правобережної України увійшло до складу Росії і стало містечком Кам'янець-Подільського повіту новоутвореної Подільської губернії.

В містечку на той час числилось 166 ремісників та 265 міщан-євреїв, було 2134 власних, 174 найманих дворів та 48 лавок. Крім того функціонували винокурний завод та водяний млин.

З початком війни у 1914 році доросле населення Чемеровець було мобілізоване на риття окопів, будівництво укріплень. Багато мобілізованих громадян загинуло на фронті або повернулися каліками. У важких умовах опинилось сільське господарство. Все це викликало незадоволення народних мас. Під гаслами встановлення демократичної республіки, запровадження восьмигодинного робочого дня, припинення війни відбулися демонстрації трудящих в селах Кам'янецького повіту — Чемерівцях, Жерді, Вишнівчику, Гусятині в лютому 1917 року.

У березні-жовтні 1917 року на Чемеровеччині відбувались масові демонстрації, страйки, виступи селян, які захоплювали поміщицькі маєтки, землю.

З перемогою більшовиків у грудні 1917 року в 12 армійському корпусі починається організація та зміцнення радянської влади в Чемерівцях. У лютому 1917 року на Поділля ввійшли австро-німецькі війська.

10 липня 1919 року їх було вигнано, але на зміну їм прийшли польські інтервенти. Для чемерівчан знову повернулась панщина. Поляки вимагали повернути панську власність, гонили чемерівчан на роботу до поміщика. Проти такої політики виступали селяни.

В серпні 1919 року під натиском Російської армії поляків було вигнано, але на початку 1920 року в зв'язку з організацією третього походу Антанти знову ними було захоплено містечко. Загарбники жорстоко катували населення за несплату контрибуцій і т. ін.

У ніч на 2 вересня 1922 року поблизу Чемерівець у напрямку до кордону в сусідньому Гусятині без боїв успішно пройшло більше сотні повстанців Подільської групи під проводом полковника Якова Гальчевського. Вони майже два роки успішно боролись з більшовиками насамперед у Вінницькій області.

Чемеровецька місцева рада утворена в 1921 році.

В червні 1922 року організували в Чемерівцях сільськогосподарське кооперативне господарство «Поступ», куди входило 10 сімей, які мали 19,4 десятин землі (га). Головою правління селяни обрали В. Шеремету, членами правління А. Паравійчука, Д. Матлака і комуніста М. Вовчка.

В червні 1923 року була створені сільськогосподарська артіль «Початок». Головою артілі став Г. Шейко, секретарем М. Янушевич, членами правління М. Недоборський, О. Севаст'янов, в артіль увійшло 33 трудівники, які об'єднали 40 десятин землі. Господарство мало 4 коней, 7 корів, 4 плуги.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 47 жителів селища[10].

У Чемерівцях безпідставно репресовано в 1930-1940-х роках та на початку 1950-х років позасудовими органами — 87 осіб, реабілітовано — 68 осіб.

9 липня 1941 року німецькі війська окупували селище Чемерівці та навколишні села. Звільнено радянськими військами 1-го Українського фронту 23 березня 1944 року.

Протягом 1944—1946 рр. поступово відновлюється діяльність Чемеровецької МТС.[3]

Статус смт із 1959 року.

Освіта[ред. | ред. код]

Є 2 загальноосвітні школи та ліцей, а також медичний коледж, який засновано 1963 році згідно з наказом № 227 від 11.05.1963 року по Хмельницькому обласному відділу охорони здоров'я про створення Чемеровецького медичного училища.

Підприємства[ред. | ред. код]

  • Маслоробний завод
  • Солодовий завод ЗАТ «Оболонь» (18 травня 2009 року відбулося урочисте відкриття).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтень 2012. Процитовано 20 жовтень 2011. 
  3. а б в https://chemerovecka-gromada.gov.ua/istoriya-chemeroveckoi-selischnoi-radi-15-11-17-13-11-2017/
  4. Голоскевич Григорій. Правописний словник (за нормами УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ Всеукраїнської Академії Наук, Харків, 1929 р.)
  5. Великий універсальний словник української мови. — Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС. 2010. — 66 с. — ISBN 978-611-030-158-9.
  6. https://uk.worldwidedictionary.org/чемерівці https://r2u.org.ua/vesum/?w=Чемерівці
  7. Український лінгвістичний портал
  8. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 54 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  9. Галенко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 272—274. — С. 272.
  10. Чемерівці. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  11. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998.— 243 s.— S. 102. ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]