Ціюй I (імператор Мін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чжу Ціюй)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чжу Ціюй
Tianqi.jpg
Псевдоніми Дай-цзун (посмертне ім'я)
Народився 21 вересня 1428(1428-09-21)
Пекін
Помер 14 березня 1457(1457-03-14) (28 років)
Пекін, КНР
Поховання Гробниці імператорів династії Мін
Громадянство Велика країна Мін
Діяльність правитель
Титул імператор
Посада Імператор Китаю і Імператор
Термін 1449—1457
Попередник Чжу Цічжень
Наступник Чжу Цічжень
Рід Чжу
Батько Чжу Чжанцзі
Мати Сіао І
Брати, сестри  • Чжу Цічжень
 • Q11060387?
 • Q11132430?
 • Q15913339?
Дружина 2 імператориці
Діти 1 син та 1 донька

Чжу Ціюй (朱祁鈺, 21 вересня 1428 —14 березня 1457) — 7-й імператор династії Мін у 14491457 роках, девіз правління Цін-тай (Виблискуюче Благоденство).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 вересня 1428 році у Пекіні. Був молодшим сином імператора Чжу Чжанцзі. Замолоду отримав титул князя Чен. Про молоді роки мало відомо. Після поразки китайських військ у 1449 році при Туму від ойратів та попадання у полон зведеного брата імператора Чжу Цічженя імперія опинилася у складному становище. Втім китайський генерал Юй Цянь зміг завдати поразку ворогам неподалік від Пекіна. Все це дозволило Чжу Ціюю домагатися влади. Зрештою 22 вересня 1449 року Чжу Зіюй став імператором. Новий імператор не поспішав викупати свого брата з ойрацького полону. Більшу увагу приділяв обороні країни, проведенню військової реформи. Було організовано роботи для відновлювання міст та сіл після набігу ойратів. Водночас побудовано водосховища та шлюзи, що дозволило приборкати розливи річки Хуанхе. Але Чжу Ціюю довелося також придушувати повстання на півдні внаслідок посухи та голоду.

Після повернення у 1450 році брата Чжу Цічженя з полон його запроторили під домашній арешт у Забороненому місті. Втім у 1557 році під час хвороби Чжу Ціюя стався заколот, внаслідок якого останній втратив владу, а кермо знову перебрав Чжу Цзіжень. після цього Чжу Ціюй отримав колишній титул князя Чень, але вже 14 березня того ж року був вбитий за наказом імператора.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ann Paludan: Chronicle of the Chinese Emperors. Thames & Hudson, London 1998, ISBN 0-500-05090-2