Чжу Чжанцзі
Чжу Чжанцзі | ||
| ||
---|---|---|
27 червня 1425 — 31 січня 1435 року | ||
Попередник: | Чжу Гаочі | |
Спадкоємець: | Чжу Цічжень | |
Народження: |
16 березня 1399 Пекін, імперія Мін | |
Смерть: |
31 січня 1435 (35 років) Imperial Cityd, Пекін, імперія Мін | |
Поховання: | Jingling (Ming dynasty)d | |
Країна: | імперія Мін[1] | |
Рід: | Династія Мін[d] | |
Батько: | Чжу Гаочи[2][1] | |
Мати: | Empress Chengxiaozhaod | |
Шлюб: | Empress Xiaogongzhangd, Empress Gongrangzhangd і Empress Dowager Xiaoyi, of the Wu cland | |
Діти: | Чжу Цічжень[1], Чжу Ціюй[1], Princess Changded, Princess Yongqingd і Princess Shunded | |
Чжу Чжанцзі (кит.: 朱瞻基; піньїнь: Zhu Zhanji), храмове ім'я Сюаньцзун (кит.: 宣宗; піньїнь: Xuanzong; 16 березня 1399 —31 січня 1435) — п'ятий імператор династії Мін. Девіз правління — Сюань-де (Поширення Чесноти).
Народився 16 березня 1399 року у місті Пекін в родині імператора Чжу Гаочі. Отримав, як й батько, конфуціанську освіту. Про молоді роки мало відомостей. З приходом до влади спочатку стикнувся із заколотом у 1426 році дядька Чжу Гаосу, князя Хань. Втім, його вдалося швидко придушити — свого дядька імператор спочатку розжалував у простолюдини, але згодом за образливі слова останнього було спалено. Також були страчені діти Чжу Гаосу разом з 600 чиновниками наділу Хань, а ще 2200 осіб було вислано у прикордонні райони.
У зовнішній політиці новий імператор намагався розбудовувати країну, не прагнучи особливо до військових походів. У 1427 році наказав вивести війська з Дайв'єту (В'єтнам), визнавши його незалежність. У 1428 році вів оборонні бої проти монголів. У 1431 та 1434 роках з перемінним успіхом воював проти ойратів. Зрештою й тут вдалося встановити мир. Разом з тим намагався розвивати економічні відносини. За наказом Чжу Чжанцзі відновлено морські походи. У 1432 році Чжен Хе здійснив чергову подорож, дійшовши до північно-східної Африки та Аравійського півострова. Тоді ж поліпшилися відносини з Японією та Кореєю.
У внутрішній політиці сприяв подальшій централізації влади. Водночас все більший вплив отримували євнухи. На противагу цьому Чжу Чжанцзі сформував уряд з членів академії Ханлінь. Це дало змогу ефективно боротися із корупцією, у 1430 році знизити податки, поліпшити економічний стан сільських районів, сприяти розбудові міст. Імператор звільняв від податкового тягаря райони, що потерпали через стихійні лиха. У 1428 році під час великої посухи уряд продавав за низькими цінами хліб.
Було поліпшено правосуддя. Ще у 1425 році ініціював перегляд карних справ за правління попередніх імператорів — у підсумку декілька тисяч осіб було виправдано. Такі дії призвели до поліпшення соціального, економічного та політичного стану імперії. Помер Чжу Чжанцзі 31 січня 1435 у Пекіні.
Імператор був відомий також як поціновувач літератури та мистецтва. За його ініціативи було створено Академію живопису. Він сам був гарним художником. Здебільшого імператор малював тварин і рослин, зокрема, гібонів, салуків (порода мисливських собак), мишей, а також бамбук.
№ | Портрет | Рід | Ім'я | Роки життя | В шлюбі | Храмове ім'я |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | Ху 胡 Hú |
Шаньсян 善祥 Shànxiáng |
? — 1443 | 1417–1428 | Гунжанченшуньканмуцзінцичжан 恭讓誠順康穆静慈章 Gōngràngchéngshùnkāngmùjìngcízhāng | |
2 | Сунь 孙 Sūn |
? | 1399–1462 | 1428–1435 | Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан 孝恭懿宪慈仁庄烈齐天配圣章 Xiàogōngyìxiàncírénzhuāngqítiānpèishèngzhāng |
№ | Рід | Ім'я | Роки життя | Храмове ім'я |
---|---|---|---|---|
1 | У 吴 Wú |
1397 — 16 січня 1462 | Сюаньмяосянь 宣廟賢 Xuānmiàoxián | |
2 | Го 郭 Guō |
Ай 爱 Аi |
XV ст. — 1435 | Шаньлі 善理 Shànlǐ |
№ | портрет | ім'я | Роки життя | Матір |
---|---|---|---|---|
1 | Цічжень 祁鎮 Qízhèn |
29 листопада 1427 — 23 лютого 1464 | Сунь Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан | |
2 | Ціюй 祁鈺 Qíyù |
21 вересня 1428 — 14 березня 1457 | У Сюаньмяосянь |
№ | ім'я | Роки життя | Матір |
---|---|---|---|
1 | Шуньде 順德 Shùndé |
1420 — 1443 | Ху Шаньсян |
2 | Юнцін 永清 Yǒngqīng |
1420/1424 — після 1433 | Ху Шаньсян |
3 | Чанде 常德 Chángdé |
1424 — 1470 | Сунь Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан |
- ↑ а б в г China Biographical Database
- ↑ Tsai S. H. Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle — University of Washington Press. — P. 98. — ISBN 978-0-295-98109-3
- Denis Twitchett, Frederick W. Mote: The Cambridge History of China. Bd 7. The Ming Dynasty 1368–1644. Teil 1. University Press, Cambridge 1988, ISBN 0-521-24332-7