Перейти до вмісту

Чжу Чжанцзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чжу Чжанцзі
5-й Імператор Мін
27 червня 1425 — 31 січня 1435 року
Попередник: Чжу Гаочі
Спадкоємець: Чжу Цічжень
 
Народження: 16 березня 1399(1399-03-16)
Пекін, імперія Мін
Смерть: 31 січня 1435 (35 років)
Imperial Cityd, Пекін, імперія Мін
Поховання: Jingling (Ming dynasty)d
Країна: імперія Мін[1]
Рід: Династія Мін[d]
Батько: Чжу Гаочи[2][1]
Мати: Empress Chengxiaozhaod
Шлюб: Empress Xiaogongzhangd, Empress Gongrangzhangd і Empress Dowager Xiaoyi, of the Wu cland
Діти: Чжу Цічжень[1], Чжу Ціюй[1], Princess Changded, Princess Yongqingd і Princess Shunded

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Чжу Чжанцзі (кит.: 朱瞻基; піньїнь: Zhu Zhanji), храмове ім'я Сюаньцзун (кит.: 宣宗; піньїнь: Xuanzong; 16 березня 1399 —31 січня 1435) — п'ятий імператор династії Мін. Девіз правління — Сюань-де (Поширення Чесноти).

Життєпис

[ред. | ред. код]
Порцелянова ваза часів династії Мін

Народився 16 березня 1399 року у місті Пекін в родині імператора Чжу Гаочі. Отримав, як й батько, конфуціанську освіту. Про молоді роки мало відомостей. З приходом до влади спочатку стикнувся із заколотом у 1426 році дядька Чжу Гаосу, князя Хань. Втім, його вдалося швидко придушити — свого дядька імператор спочатку розжалував у простолюдини, але згодом за образливі слова останнього було спалено. Також були страчені діти Чжу Гаосу разом з 600 чиновниками наділу Хань, а ще 2200 осіб було вислано у прикордонні райони.

У зовнішній політиці новий імператор намагався розбудовувати країну, не прагнучи особливо до військових походів. У 1427 році наказав вивести війська з Дайв'єту (В'єтнам), визнавши його незалежність. У 1428 році вів оборонні бої проти монголів. У 1431 та 1434 роках з перемінним успіхом воював проти ойратів. Зрештою й тут вдалося встановити мир. Разом з тим намагався розвивати економічні відносини. За наказом Чжу Чжанцзі відновлено морські походи. У 1432 році Чжен Хе здійснив чергову подорож, дійшовши до північно-східної Африки та Аравійського півострова. Тоді ж поліпшилися відносини з Японією та Кореєю.

У внутрішній політиці сприяв подальшій централізації влади. Водночас все більший вплив отримували євнухи. На противагу цьому Чжу Чжанцзі сформував уряд з членів академії Ханлінь. Це дало змогу ефективно боротися із корупцією, у 1430 році знизити податки, поліпшити економічний стан сільських районів, сприяти розбудові міст. Імператор звільняв від податкового тягаря райони, що потерпали через стихійні лиха. У 1428 році під час великої посухи уряд продавав за низькими цінами хліб.

Було поліпшено правосуддя. Ще у 1425 році ініціював перегляд карних справ за правління попередніх імператорів — у підсумку декілька тисяч осіб було виправдано. Такі дії призвели до поліпшення соціального, економічного та політичного стану імперії. Помер Чжу Чжанцзі 31 січня 1435 у Пекіні.

Творчість

[ред. | ред. код]
Миша та каміння

Імператор був відомий також як поціновувач літератури та мистецтва. За його ініціативи було створено Академію живопису. Він сам був гарним художником. Здебільшого імператор малював тварин і рослин, зокрема, гібонів, салуків (порода мисливських собак), мишей, а також бамбук.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружини

[ред. | ред. код]
Портрет Рід Ім'я Роки життя В шлюбі Храмове ім'я
1 Ху

Шаньсян
善祥
Shànxiáng
? — 1443 14171428 Гунжанченшуньканмуцзінцичжан
恭讓誠順康穆静慈章
Gōngràngchéngshùnkāngmùjìngcízhāng
2 Сунь

Sūn
? 13991462 14281435 Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан
孝恭懿宪慈仁庄烈齐天配圣章
Xiàogōngyìxiàncírénzhuāngqítiānpèishèngzhāng

Наложниці

[ред. | ред. код]
Рід Ім'я Роки життя Храмове ім'я
1 У

139716 січня 1462 Сюаньмяосянь
宣廟賢
Xuānmiàoxián
2 Го

Guō
Ай

Аi
XV ст. — 1435 Шаньлі
善理
Shànlǐ
портрет ім'я Роки життя Матір
1 Цічжень
祁鎮
Qízhèn
29 листопада 1427 — 23 лютого 1464 Сунь Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан
2 Ціюй
祁鈺
Qíyù
21 вересня 1428 — 14 березня 1457 У Сюаньмяосянь

Доньки

[ред. | ред. код]
ім'я Роки життя Матір
1 Шуньде
順德
Shùndé
14201443 Ху Шаньсян
2 Юнцін
永清
Yǒngqīng
1420/1424 — після 1433 Ху Шаньсян
3 Чанде
常德
Chángdé
14241470 Сунь Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Denis Twitchett, Frederick W. Mote: The Cambridge History of China. Bd 7. The Ming Dynasty 1368–1644. Teil 1. University Press, Cambridge 1988, ISBN 0-521-24332-7