Кирило (Михайлюк)
| Кирило | ||
| ||
|---|---|---|
| з 25 грудня 2014 | ||
| Церква: | УАПЦ → ПЦУ | |
| Попередник: | Володимир (Романюк) | |
| ||
| 3 серпня 2003 — 26 грудня 2014 | ||
| Церква: | УПЦ КП | |
| Попередник: | Володимир (Романюк) | |
| Наступник: | Варсонофій (Руднік) | |
| Альма-матер: | Київська духовна академія | |
| Ім'я при народженні: | Михайло Ілярович Михайлюк | |
| Народження: | 5 грудня 1963 (55 років) Швейків, Монастириський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР | |
| Єп. хіротонія: | 3 серпня 2003 | |
Кирило (в миру Михайлюк Михайло Ілярович; нар. 5 грудня 1963, с. Швейків Тернопільської області) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Автокефальної Православної Церкви), єпископ Ужгородський і Хустський.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Шейківську восьмирічну школу, Богородчанське МПТУ-12. У серпні 1985 р. вступив до Московської духовної семінарії.
26 квітня 1986 року ректором МДАіС архієпископом Дмитрієвським Олександром рукоположений у сан диякона.
Після закінчення навчання служив у Тернопільсько-Кременецькій єпархії. 19 липня 1988 р. архієпископом Волинським і Ровенським Варлаамом рукоположений на священика. Призначений настоятелем парафії Святої преподобної Параскеви Сербської в селі Поручин і Святих благовірних князів Бориса і Гліба в с. Біще Бережанського району 5 серпня того ж року.
24 листопада 1990 р. перейшов під юрисдикцію УАПЦ на чолі з митрополитом Мстиславом (Скрипником). 22 грудня 1990 р. переведений на парафію Пресвятої Трійці містечка Заложці Зборівського району.
24 травня 1993 р. у храмі Св. рівноап. Кирила і Мефодія с. Шейків архієпископом Тернопільським і Кременецьким Яковом (Панчуком) возведений у сан протоієрея. З 26 червня по 21 листопада служив у кафедральному соборі Св. Андрія Первозваного у місті Хмельницький.
1 грудня 1998 р. єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній (Махота) призначив протоієрея секретарем Хмельницької єпархії.
1999 року Кирило вступив до Київської духовної академії.
З благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 22 червня 2003 року пострижений в чернецтво з іменем Кирило (на честь святого Кирила, патріарха Олександрійського).
23 липня 2003 р. возведений у сан архімандрита.
У Свято-Володимирському соборі Києва 3 серпня 2003-го хіротонізований на єпископа Ужгородського і Закарпатського та призначений керуючим Закарпатською єпархією УПЦ КП. Удостоєний вищих церковних нагород, зокрема ордену Архістратига Михаїла (23 січня 2004 р.).
Під час війни з Росією у 2014 році владика Кирило відвідав зону АТО, привізши захисникам України позашляховик, придбаний за кошт вірян Виноградівського району, а також сфотографувався на фоні автівки з автоматом і боєприпасом[1]. Останній факт викликав невдоволення керівництва УПЦ КП.
26 грудня 2014 року за рішенням Священного Синоду УПЦ КП владика був заборонений у служінні «за вчинення дій, несумісних з саном єпископа, які стали причиною спокуси та критики на адресу Церкви, порушення 83 Апостольського правила, яким єпископу забороняється займатися військовою справою».[2]
Єпископ Кирил (Михайлюк) у відповідь оголосив про свій вихід зі складу УПЦ Київського Патріархату. Водночас ще за день до рішення Синоду УПЦ КП, 25 грудня, прийнятий у юрисдикцію УАПЦ та призначений керуючим Закарпатською єпархією УАПЦ[3].
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Правлячі Архієреї // Патріархія УАПЦ.
|
Це незавершена стаття про православного релігійного діяча. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
