Шкловський Віктор Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шкловський Віктор Борисович
Sklovsky.jpg
Народився 12 (24) січня 1893[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Помер 5 грудня 1984(1984-12-05)[1] (91 рік) або 6 грудня 1984(1984-12-06) (91 рік)
Ленінград, Російська РФСР, СРСР або Москва, СРСР
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник, кінокритик, сценарист, поет, літературний критик, письменник-фантаст, історик літератури, кінознавець, мовознавець
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Володіє мовами російська[1]
Роки активності 1916 — тепер. час
Жанр есей, сценарій і роман
У шлюбі з Q4446179?
Нагороди Державна премія СРСР
IMDb nm0794531

Ві́ктор Бори́сович Шкло́вський (24 січня 1893 — 6 грудня 1984, Москва, РРФСР) — російський письменник, літературознавець, кінодраматург, кінознавець, українофоб. Лауреат Державної премії СРСР (1979). Був членом Спілки кінематографістів Росії.

Описуючи вступ петлюрівців до Києва, був глибоко обурений, що вони затіяли українізацію, бо, за його словами, Київ завжди був російським. Писав: «Я не смеюсь над украинцами, хотя мы, люди русской культуры, в глубине души враждебны всякой „мове“. Сколько смеялись мы над украинским языком. Я сто раз слыхал: „Самопер попер на мордописню“, что равно: „Автомобиль поехал в фотографию“»[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався в Петербурзькому університеті (19121914). На початку 1920-х його та Євгена Замятіна учнями було створено об'єднання літераторів «Серапіонові брати» (до групи входили Корній Чуковський, Микола Гумільов, Борис Ейхенбаум та інші). З квітня 1922 по липень 1923 перебував у вигнанні в Берліні.[4]

Автор сценаріїв фільмів:

  • «За законом» (1926),
  • «Третя Міщанська» (1927, у співавт.),
  • «Мінін і Пожарський» (1939),
  • «Алішер Навої» (1948, у співавт.),
  • «Три товстуни» (1963) та ін.,

Єдиний науково-фантастичний твір Шкловського — написаний у співавторстві з В. В. Івановим авантюрно-пригодницький роман «Іприт» (1925), виконаний у традиціях «червоного Пінкертона» і являє собою напівпародійну літературну забаву; до фантастичних елементів роману належать хімічна війна і світова революція в близькому майбутньому. В широкій літературознавчій спадщині Шкловського можна відзначити його книги про Ф. Достоєвського і В. Маяковського. Шкловський — автор багатьох кінознавчих праць з питань сценарної майстерності, екранізації. Один з перших розпочав досліджувати творчість О. Довженка. Автор біографії Льва Толстого.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Шкловский Виктор Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Винничук Ю. Загадкова душа // Zbruč. — 2018. — 7 серпня.
  4. Урбан Т. Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века. — Санкт-Петербург, 2014. — С. 233.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 1517.
  • Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 501.
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 874.
  • Шкловский В. За 60 лет: Работы о кино. — М., 1985.