Ґрем Ґрін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґрем Ґрін
Graham Greene
Graham Greene.jpg
При народженні Генрі Ґрем Ґрін (англ. Henry Graham Greene)
Дата народження 2 жовтня 1904(1904-10-02)
Місце народження Беркгемстед, Англія
Дата смерті 3 квітня 1991(1991-04-03) (86 років)
Місце смерті Веве, Швейцарія
Національність англієць
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Мова творів англійська
Рід діяльності письменник, драматург
Жанр католицький роман, шпигунські оповідання
Magnum opus: «Тихий американець» (1955)
«Наш резидент у Гавані» (1958)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ґрем Ґрін (англ. Graham Greene, повне ім'я: Генрі Ґрем Ґрін (англ. Henry Graham Greene), 2 жовтня 1904, Беркгемстед, Англія — 3 квітня, 1991, Веве, Швейцарія) — англійський письменник і драматург.

Життя і творчість[ред.ред. код]

Народився у містечку Беркгемстед, Гартфордшир (у Східній Англії) і став четвертим з 6 дітей. Згодом його молодший брат Г'ю Ґрін став генеральним директором Бі-Бі-Сі, а околиці рідного містечка письменник зобразив у своїй шпигунській драмі «Людський фактор» (англ. The Human Factor, 1978).

Батько був директором школи, і Ґрін у дитинстві не сприймав його методів. Зокрема це стосувалося наклепництва серед учнів. З цієї причини страждав на депресію. Через постійне глузування інших дітей у школі, вчинив декілька спроб самогубства, зрештою був змушений покинути школу.

У дитинстві дуже захоплювався пригодницькими романами, зокрема Хаггарда та Конрада. Пізніше Ґрін зізнавався, що йому було дуже складно позбутися їхнього впливу на свою твою творчість.

Студіював у оксфордському «Бейліел-коледжі» , під час навчання у якому в 1926 році вийшла перша збірка його віршів — «Гомінкий квітень» (англ. Babbling April).

У 1925 познайомився з католичкою Вів'єн Дейрелл-Браунінґ, а наступного року прийняв католицизм. Пара одружилася у 1927 році і релігійною тематикою насичені чимало ранніх творів Ґрема Ґріна. Та сам письменник заперечував причетність до жанру «католицької літератури», у багатьох його книгах священнослужителі та місіонери зображені іронічно, що спричинило несприятливі відгуки з Ватикану, зокрема щодо творів «Влада і слава» (The Power and the Glory, 1940)[1] і «Суть справи» (The Heart of the Matter, 1948).

Могила Ґрема Ґріна у Швейцарії, фото 2009 року

Відомим автор став завдяки своєму першому роману — «Людина зсередини» (англ. The Man Within, 1929). До того він зумів влаштуватися на роботу у лондонській газеті «Таймс», але успіх роману дозволив йому зосередитись лише на письменницькій діяльності.

Ґрін багато подорожував (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Мексика, В'єтнам, Гаїті, СРСР тощо) та співпрацював із британською розвідкою під час Другої світової війни — його пізні твори (серед яких шпигунські історії та дорожні щоденники) описують життя у країнах, які на власні очі бачив автор. Найвідомішими романами англійця стали «Тихий американець» (1955, події розгортаються у В'єтнамі) і «Наш резидент у Гавані» (1958).

Помер у швейцарському місті Веве 3 квітня 1991.

Основні риси творчості[ред.ред. код]

Багато критиків сходяться на думці: Ґрем Ґрін саме той письменник, «хто однаково подобається як звичайним читачам, так і інтелектуалам». Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Ґріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виростають із роздумів про життя.

За своє довге життя Ґрін не раз міняв суспільно-політичні пристрасті, то виступаючи з різкою критикою західної цивілізації, то висуваючи ідею «третього світу», зміцнити який може лише якийсь синтез комунізму і католицизму. Але непримиренність художника до всіх видів насильства і сваволі - чи це диктаторські, колоніальні режими, прояви фашизму, расизму або релігійної нетерпимості - залишалася непохитною. Письменник зажив слави своєрідного "політичного сейсмографа", що реагує на поштовхи і вибухи історії, близько до серця бере всі «больові місця» планети.

Ґрем Ґрін і СРСР[ред.ред. код]

Письменник з таким контроверсійним світоглядом, але послідовним відстоюванням ідеалів гуманізму і справедливості в цілому позитивно сприймався радянською критикою, був популярним у нашій країні.

Ґрем Ґрін тричі відвідував СРСР - у 1957, 1960 і 1987 роках[2]. Письменника достатньо часто перекладали і видавали в Радянському Союзі, в першу чергу російською. Окремі твори автора українською переклали І. Коваленко, П. Шарандак, Т. Шевеля та інші.

Головні твори[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

  • 1929 — Людина зсередини (The Man Within)
  • 1932 — Стамбульський експрес (Stamboul Train)
  • 1935 — Мене створила Англія (England Made Me)
  • 1936 — Найманий вбивця (A Gun for Sale)
  • 1938 — Брайтонський льодяник (Brighton Rock)
  • 1939 — Таємний агент (The Confidential Agent)
  • 1940 — Сила і слава (The Power and the Glory)
  • 1943 — Відомство страху (The Ministry of Fear)
  • 1948 — Суть справи (The Heart of the Matter)
  • 1951 — Кінець одного любовного зв'язку (The End of the Affair)
  • 1955Тихий американець (The Quiet American)
  • 1955 — Невдаха забирає все (Loser Takes All)
  • 1955Наш резидент у Гавані (Our Man in Havana)
  • 1966 — Комедіанти (The Comedians)
  • 1969 — Подорожі з тіткою (Travels with My Aunt)
  • 1973 — Почесний консул (The Honorary Consul)
  • 1978 — Людський фактор (The Human Factor)
  • 1982Монсеньйор Кіхот (Monsignor Quixote)
  • 1980 — Доктор Фішер з Женеви, або Вечеря з бомбою (Doctor Fischer of Geneva or The Bomb Party)
  • 1985 — Десятий (The Tenth Man)
  • 1988 — Капітан і ворог (The Captain and the Enemy)

Дорожні щоденники[ред.ред. код]

  • 1936 — Подорож без карт (Journey Without Maps)
  • 1939 — Дороги беззаконня (The Lawless Roads)

Автобіографії[ред.ред. код]

  • 1971 — Таке життя (A Sort of Life)

Вибрана бібліографія видань Гріна українською мовою[ред.ред. код]

  • Хто третій? / Пер. з англ. — К., 1960
  • Комедіанти / Пер. з англ. — К., 1969
  • Тихий американець. Наш резидент у Гавані: Романи / Пер. з англ. — Харків: Вища школа. Видавництво при ХДУ, 1984. — 352 с.
  • Десятий // "Всесвіт" ч. 8 за 1986 рік
  • Втратити - і все забути: Повість // "Всесвіт" ч. 5-6 за 1995 рік, с. 95-140
  • Останнє слово: Оповідання // "Всесвіт" ч. 8-9 за 1997 рік, с. 58-66

Фільмографія[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Vatican's bid to censure Graham Greene (ВВС, 3 листопада 2000)(англ.) переглянуто 18 серпня 2008
  2. УЛЕ т. 1 - С. 496

Посилання[ред.ред. код]