Перейти до вмісту

Грем Грін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ґрем Ґрін)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грін.
Грем Грін
Graham Greene
Ім'я при народженніГенрі Грем Грін (англ. Henry Graham Greene)
Народився2 жовтня 1904(1904-10-02)
Беркемстед, Англія
Помер3 квітня 1991(1991-04-03) (86 років)
Веве, Швейцарія
·лейкоз Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКорсо[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Національністьанглієць
Місце проживанняБеркхемстед
Monastery of Santa María la Real of Oseirad[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, драматург
Сфера роботироман[4], кінокритик[5] і літературний критик[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКоледж Бейлліол[1] і Berkhamsted Schoold[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладТаємна розвідувальна служба[1], Ле Фігаро і Таймс Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[6][4][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська
Роки активностіз 1925
Жанркатолицький роман, шпигунські оповідання
Magnum opus«Тихий американець» (1955)
«Наш резидент у Гавані» (1958)
ЧленствоКоролівське літературне товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоCharles Henry Greened[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMarion Raymond Greened[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриHugh Greened[8], Elisabeth Katherine Greened[8], [William] Herbert Greene[d][8], Alice Marion Greened[8] і Raymond Greened[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зVivien Greened[1][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти[Lucy] Caroline Greene[d][8] і Francis Greened[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: grahamgreenebt.org Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Грем Грін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Грем Грін'[9] (Ґрем Ґрін, Грехем Грін англ. Graham Greene, повне ім'я: Генрі Грем Грін (англ. Henry Graham Greene), 2 жовтня 1904, Беркемстед, Англія — 3 квітня, 1991, Веве, Швейцарія) — англійський письменник і драматург.

Життя і творчість

[ред. | ред. код]

Народився у містечку Беркемстед, Гартфордшир (у Східній Англії) і став четвертим з 6 дітей. Згодом його молодший брат Г'ю Грін став генеральним директором Бі-Бі-Сі, а околиці рідного містечка письменник зобразив у своїй шпигунській драмі «Людський фактор» (англ. The Human Factor, 1978).

Батько був директором школи, і Грін у дитинстві не сприймав його методів. Зокрема це стосувалося наклепництва серед учнів. З цієї причини страждав на депресію. Через постійне глузування інших дітей у школі, вчинив декілька спроб самогубства, зрештою був змушений покинути школу.

У дитинстві дуже захоплювався пригодницькими романами, зокрема Хаггарда та Конрада. Пізніше Грін зізнавався, що йому було дуже складно позбутися їхнього впливу на свою твою творчість.

Студіював у оксфордському «Бейліел-коледжі», під час навчання у якому в 1926 році вийшла перша збірка його віршів — «Гомінкий квітень» (англ. Babbling April).

У 1925 році познайомився з католичкою Вів'єн Дейрелл-Браунінг, а наступного року прийняв католицизм. Пара одружилася у 1927 році і релігійною тематикою насичені чимало ранніх творів Грема Гріна. І хоча такі його твори, як «Сила і слава», «Брайтонська гора», «Суть справи» та «Кінець роману» іменують «золотим стандартом» католицького роману, сам Грін заперечував, що є «католицьким письменником». Він вважав себе романістом, «який випадково був католиком», і навіть якось назвав себе «католицьким агностиком». Проте близькі до письменника люди розповідали, що у свій час Грін був на Месі, яку служив відомий католицький святий італійський стигматик отець Піо. Святий справив на Гріна велике враження і до кінця життя письменник носив у своєму гаманці його фото. Також на схилі років Грем Грін знову став сповідатися та причащатися. Його сповідником, а згодом другом став іспанський священник Леопольдо Дюран, який після смерті Гріна написав книгу «Грем Грін: друг і брат» (англ. Graham Greene: Friend and Brother)[10].

Могила Грема Гріна у Швейцарії, фото 2009 року

Відомим автор став завдяки своєму першому роману — «Людина зсередини» (англ. The Man Within, 1929). До того він зумів влаштуватися на роботу у лондонській газеті «Таймс», але успіх роману дозволив йому зосередитись лише на письменницькій діяльності.

Грін багато подорожував (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Мексика, В'єтнам, Гаїті, СРСР тощо) та співпрацював із британською розвідкою під час Другої світової війни — його пізні твори (серед яких шпигунські історії та дорожні щоденники) описують життя у країнах, які на власні очі бачив автор. Найвідомішими романами англійця стали «Тихий американець» (1955, події розгортаються у В'єтнамі) і «Наш резидент у Гавані» (1958).

Помер у швейцарському місті Веве 3 квітня 1991 року.

Особливості творчості

[ред. | ред. код]

Багато критиків сходяться на думці: Грем Грін саме той письменник, «хто однаково подобається як звичайним читачам, так і інтелектуалам». Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Гріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виростають із роздумів про життя.

За своє довге життя Грін не раз міняв суспільно-політичні погляди, то виступаючи з різкою критикою західної цивілізації, то висуваючи ідею «третього світу», зміцнити який може лише якийсь синтез комунізму і католицизму. Але непримиренність художника до всіх видів насильства і сваволі — чи це диктаторські, колоніальні режими, прояви фашизму, расизму або релігійної нетерпимості — залишалася непохитною. Письменник зажив слави своєрідного «політичного сейсмографа», що реагує на поштовхи і вибухи історії, близько до серця бере всі «больові місця» планети.

Грем Грін і СРСР

[ред. | ред. код]

Письменник з таким контроверсійним світоглядом, але послідовним відстоюванням ідеалів гуманізму і справедливості в цілому позитивно сприймався радянською критикою, був популярним у цій країні.

Грем Грін тричі відвідував СРСР — у 1957, 1960 і 1987 роках[11]. Письменника достатньо часто перекладали і видавали в Радянському Союзі, насамперед російською. Окремі твори автора українською переклали І. Коваленко, П. Шарандак, Т. Шевеля та інші.

Головні твори

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • 1929 — Людина зсередини (The Man Within)
  • 1932 — Стамбульський експрес (Stamboul Train)
  • 1935 — Мене створила Англія (England Made Me)
  • 1936 — Найманий вбивця (A Gun for Sale)
  • 1938 — Брайтонський льодяник (Brighton Rock)
  • 1939 — Таємний агент (The Confidential Agent)
  • 1940 — Сила і слава (The Power and the Glory)
  • 1943 — Відомство страху (The Ministry of Fear)
  • 1948 — Суть справи (The Heart of the Matter)
  • 1951 — Кінець роману (The End of the Affair)
  • 1955 — Тихий американець[12] (The Quiet American)
  • 1955 — Невдаха забирає все (Loser Takes All)
  • 1955 — Наш резидент у Гавані[12] (Our Man in Havana)
  • 1966 — Комедіанти (The Comedians)
  • 1969 — Подорожі з тіткою (Travels with My Aunt)
  • 1973 — Почесний консул (The Honorary Consul)
  • 1978 — Людський фактор (The Human Factor)
  • 1982 — Монсеньйор Кіхот[13] (Monsignor Quixote)
  • 1980 — Доктор Фішер з Женеви, або Вечеря з бомбою (Doctor Fischer of Geneva or The Bomb Party)
  • 1985 — Десятий (The Tenth Man)
  • 1988 — Капітан і ворог (The Captain and the Enemy)

Дорожні щоденники

[ред. | ред. код]
  • 1936 — Подорож без карт (Journey Without Maps)
  • 1939 — Дороги беззаконня (The Lawless Roads)

Автобіографії

[ред. | ред. код]
  • 1971 — Таке життя (A Sort of Life)

Вибрана бібліографія видань Гріна українською мовою

[ред. | ред. код]
  • Хто третій? / Пер. з англ. — К., 1960.
  • Комедіанти / Пер. з англ. — К., 1969.
  • Грехем Грін «Тихий американець» / на обкладинці/, в книзі є ще «Наш резидент у Гавані» (173—350 с.), післямова Шахової Кіри «Грехем Грін» (351—364 с.), реклама вид-ва «Дніпро» (367—368 с.): — Київ, «Дніпро», 1971, 368 с., тираж 100000 екз., тверд. палітур., форм. А5.
  • Тихий американець. Наш резидент у Гавані: Романи / Пер. з англ. — Харків: Вища школа. Видавництво при ХДУ, 1984. — 352 с.
  • Десятий // «Всесвіт» ч. 8 за 1986 рік.
  • Капітан і ворог : Роман / пер. з англ. Володимир Митрофанов // Всесвіт. — 1990. — № 4. — С. 2–77.
  • Монсеньйор Кіхот : Роман / пер. з англ. Володимир Митрофанов // Всесвіт. — 1993. — № 9/10. — С. 3–101.
  • Втратити — і все забути : Повість / пер. з англ. Павло Насада // Всесвіт. — 1995. — № 5-6. — С. 95–140.
  • Останнє слово: Оповідання // «Всесвіт» ч. 8—9 за 1997 рік, с. 58—66
  • Кінець роману. — Харків: КСД, 2017, 224 стор. ISBN 978-617-12-3920-3. Переклав Олег Король
  • Третій чоловік: Повість // пер. з англ. Ігор Павленко // Всесвіт, ч. 3—4 за 2017, с. 73—124.
  • Сила і слава: Роман / пер. Марини Білоноги. — Свічадо, 2023. — 318 с.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew, D. Cannadine — Oxford: OUP, 2004.
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20121004162014/http://www.swissinfo.ch/eng/specials/extraordinary_exiles/Graham_Greene_finds_no_Swiss_cuckoo_clocks.html?cid=12832
  3. ↑ https://www.elconfidencial.com/cultura/2025-08-16/graham-greene-busco-paz-monasterio-gallego_4189239/
  4. ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  5. ↑ а б The New Yorker / за ред. (not translated to en-us) — (untranslated): (untranslated), 2021. — С. 64. — ISSN 0028-792X; 2163-3827
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ а б в г д е ж и к л Kindred Britain
  9. ↑ Грем Грін. ua.kinorium.com. Процитовано 22 серпня 2025.
  10. ↑ Бабинська, Світлана (8 лютого 2024). Людська крихкість і Божа сила. Збруч.
  11. ↑ УЛЕ т. 1 — С. 496
  12. ↑ а б Тихий американець • Наш резидент у Гавані - Ґрем Ґрін - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2 січня 2026.
  13. ↑ Монсеньйор Кіхот - Ґрем Ґрін - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2 січня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грем_Грін&oldid=47726901