Координати: 35°01′31″ пн. ш. 135°45′44″ сх. д. / 35.025278° пн. ш. 135.762222° сх. д. / 35.025278; 135.762222

Кіотський Імператорський палац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:13, 1 грудня 2020, створена Goo3Bot (обговорення | внесок) (дивіться також → див. також)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 6 червня 2021, заснована на цій версії.
Кіотський Імператорський палац
яп. 京都御所
Типgoshod
королівський палац[d]
ЗасновникІмператор Коґон
Засновано1337
Країна Японія[1]
РозташуванняKyoto Gyoen National Gardend
35°01′31″ пн. ш. 135°45′44″ сх. д. / 35.025278° пн. ш. 135.762222° сх. д. / 35.025278; 135.762222
НаступникТокійський Імператорський палац
Вебсайт: sankan.kunaicho.go.jp/guide/kyoto.html
Мапа
CMNS: Кіотський Імператорський палац у Вікісховищі

Кіотський Імператорський палац (яп. 京都御所, きょうとごしょ, кьото ґосьо) — палац Імператора Японії в районі Каміґьо міста Кіото. Використовувався протягом 14 — середини 19 століття як резиденція Імператорів та Імператорського двору. Перебуває під контролем Управління Імператорського двору Японії.

Опис

Історія

Тронна зала Сісін

794 року, після перенесення японської столиці до Хей'ану, майбутнього Кіото, в північно-центральній частині міста було споруджено Хей'анський Імператорський палац. Впродовж 8 — 13 століття він неодноразово реставрувався через зношеність і пожежі. В таких випадках резиденцію Імператора переміщували у тимчасовий Імператорський палац[2], який влаштовувався у маєтках підданих. Кіотський Імператорський палац — це один з таких тимчасових палаців, який став постійним місцем проживання Імператора та його двору після остаточного занепаду Хей'анського палацу в 14 столітті[3].

Кіотський палац розташовувався на території малого палацу Цутімікадо[4]. Під час розколу Імператорського дому на північну і південну династії, він використовувався з 1331 року як резиденція Імператорів північної династії. Після об'єднання двох двох династій 1392 року, Кіотський палац став основним місцем перебування Імператорів Японії. Він двічі згорав дощенту у 1401 і 1443 роках, тривалий час не реставрувався через нестачу фінансів і остаточно занепав в ході самурайської смути Онін 1467—1476 років[3].

1569 року відбудову Кіотського Імператорського палацу почав регіональний володар Ода Нобунаґа, який захопив Кіото. Він звів основні монарші хороми, які займали невелику площу у 109,9м². Реставрацію продовжили його політичні наступники Тойотомі Хідейосі та Токуґава Ієясу, які розширили палац. Остаточно резиденція Імператора була завершена протягом 1620 — 1640-х років[3].

Кіотський палац неодноразово горів у 1653, 1661, 1673, 1708, 1788 роках. 1789 року голова сьоґунатського уряду Мацудайра Саданобу частково реставрував його, побудувавши декілька будівель у стилі Хей'анського палацу за проектом Урамацу Міцуйо. Попри це 1854 року Імператорський палац вкотре згорів і наступного року його знову повністю відреставрували. В такому вигляді палац зберігається дотепер[3].

Будівлі

Малий палац Коґосьо

Протяжність Кіотського палацу з півночі на південь становить 450 м, а з заходу на схід — 250 м[3]. Його територія огороджена білою стіною, що має шість воріт.

На півдні розташовані парадні ворота Кенрей, які виходять на південний двір, оточений трьома галереями: Сьомеймон, Ніккамон і Ґеккамон. В північній стороні двора стоїть головна тронна зала Сісін, а на північному заході від нього — помешкання монарха Сейрьо. На північному сході від зали знаходиться малий палац Коґосьо, Навчальна залао і зала Цуненоґоден. На сході від них розташовано Імператорський ставок. В північній частині Кіотського палацу знаходяться зали Імператриці, зали принців та принцес[3].

На південному сході від Кіотського палацу розташовано палац Імператриці-матері, що була збудована 1867 року, та палац екс-Імператора, збудований 1852 року. Разом із Кіотськимй палацом їх називають Кіотським Імператорським садом[5]. Його загальна площа становить 90 м². До середини 20 століття складовими саду були маєтки столичних аристократів та імператорської сім'ї, збудовані обабіч Імператорського палацу. Станом на 1994 рік з них збереглася лише садиба роду Рейдзен, яка занесенеа до списку цінних культурних надбань Японії[3].

Кіотський Імператорський палац щорічно відкритий для відвідання в першій декаді квітня та другій декаді жовтня. В інші дні палац можна відвідати за наявності особливого дозволу Управління Імператорського двору Японії[3].

Схема

alt= class=
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
1. Ворота Кенрей (建礼門, けんれいもん, кенрей-мон) 14. Зала Сюнко (春興殿, しゅんこうでん, сюнко-ден)
2. Ворота Кенсюн (建春門, けんしゅんもん, кенсюн-мон) 15. Новий гараж (新御車寄, しんみくるまよせ, сін-мікурума-йосе)
3. Ворота Сакухей (朔平門, さくへいもん, сакухей-мон) 16. Кабінети міністрів (諸大夫の間, しょだいぶのま, сьодайбу-но-ма)
4. Ворота Коґо (皇后門, こうごうもん, коґо-мон) 17. Гараж (御車寄, みくるまよせ, сін-мікурума-йосе)
5. Ворота Сейсьо (清所門, せいしょもん, сейсьо-мон) 18. Трикабінет (御三間, おみま, о-міма)
6. Ворота Ґісю (宜秋門, ぎしゅうもん, ґісю-мон) 19. Цуненоґотен (常御殿, つねのごてん, цуне-но-ґотен)
7. Ворота Сьомей (承明門, しょうめいもん, сьомей-мон) 20. Зала відпочинку (御涼所, おすずみしょ, о-судзумісьо)
8. Ворота Нікка (日華門, にっかもん, нікка-мон) 21. Зала Сандай (参内殿, さんだいでん, сандай-ден)
9. Ворота Ґекка (月華門, げっかもん, ґекка-мон) 22. Квіткова зала (御花御殿, おはなごてん, о-хана ґотен)
10. Тронна зала Сісін (紫宸殿, ししんでん, сісін-ден) 23. Зала Імператриці (皇后宮常御殿, こうごうぐうつねのごてん, коґоґу цуне-но-ґотен)
11. Зала-помешкання Сейрьо (清涼殿, せいりょうでん, сейрьо-ден) 24. Садиба ароматів (飛香舎, ひぎょうしゃ, біґьо-ся)
12. Малий палац Коґосьо (小御所, こごしょ, ко-ґосьо) 25. Зала принців (若宮御殿, わかみやごてん, вакамія ґотен)
13. Навчальна зала (御学問所, ごがくもんじょ, ґоґакумон-сьо) 26. Зала принцес (姫宮御殿, ひめみやごてん, хімемія ґотен)

Див. також

Примітки

  1. ↑ archINFORM — 1994.
  2. ↑ яп. 里内裏, さとだいり, сато-дайрі.
  3. ↑ а б в г д е ж и Кіотський Імператорський палац // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  4. ↑ яп. 土御門東洞院殿, つちみかどひがしのとういんどの.
  5. ↑ яп. 京都御苑, きょうとぎょえん, кьото ґьоен.

Джерела та література

Кіотський Імператорський палац // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кіотський Імператорський палац
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кіотський_Імператорський_палац&oldid=30179624