Бородай Василь Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Захарович Бородай
Файл:Borodaj V.jpg
Народження5 (18) серпня 1917
Катеринослав, Російська імперія
Смерть19 квітня 2010(2010-04-19) (92 роки)
 Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Національністьукраїнець
КраїнаСРСР, Україна
Жанрскульптура, педагогіка
НавчанняКиївський художній інститут
Діяльністьскульптор, викладач
ВчительГайчук-Раздорська Таїсія Іванівна, Муравін Лев Давидович, Яблонська Олена Нилівна, Болдирєв Володимир Степанович, Лисенко Михайло Григорович і Глухенька Наталія Олександрівна
Відомі учніКорчовий Василь Іванович, Кисельов Юрій Олександрович, Олійник Микола Олексійович, Непорожній Анатолій Кузьмович, Кулябко-Корецька Людмила Мефодіївна, Кущ Анатолій Васильович, Швецов Валерій Валентинович, Гордєєв Віктор Сергійович, Древецький Анатолій Анатолійович, Липовка Віктор Романович, Загайкевич Стефан Михайлович, Єршов Геннадій Олексійович, Лисаківський Микола Михайлович, Олашин Василь Степанович, Дмитрів Михайло Андрійович, Белень Михайло Олексійович, Найда Руслан Анатолійович, Валієв Анатолій Васильович, Багаліка Юрій Васильович, Атаманчук Володимир Борисович, Прокопов Євген Йосипович і Олексієнко Сергій Миколайович
ПрацівникКиївський державний художній інститут
ЧленСпілка радянських художників України
Твори«Леся Українка» (1965), «Засновникам Києва» (1982) та інші
ПартіяВКП(б)
ДітиБородай Галина Василівна
Учасникнімецько-радянська війна
Звання
Народний художник СРСРНародний художник України
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Дружби народівОрден Червоної Зірки

CMNS: Бородай Василь Захарович у Вікісховищі
Могила Василя Бородая

Борода́й Васи́ль Заха́рович (5 [18] серпня 1917(19170818), Катеринослав, УНР — 19 квітня 2010, Київ, Україна) — український скульптор, Народний художник СРСР і УРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР1973 року) і Академії мистецтв України1997 року). Депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань.

Біографія

Народився 1917 року в місті Катеринославі (нині Дніпро). З 1934 року працював токарем верстатобудівного заводу.

Учасник німецько-радянської війни. Під час війни командував ротою розвідників[1]. Член ВКП(б) з 1945 року.

У 19471953 роках навчався в Київському художньому інституті у Михайла Лисенка.

З 1953 року — скульптор науково-реставраційної майстерні при Архітектурному управлінні Ради Міністрів УРСР.

У 19661973 роках — ректор Київського художнього інституту (з 1971 року — професор).[2] У 19681980 роках — голова правління Спілки художників УРСР.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 9-го і 10-го скликань (19751985 роки).

Помер 19 квітня 2010 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Відзнаки

Заслужений діяч мистецтв Української РСР (з 1960 року). Народний художник СРСР1977 року) і УРСР1964 року). Нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв СРСР (1965; за скульптурну композицію із серії «По Єгипту» створену у 19611964 роках).

За пам'ятник партизанам-ковпаківцям в Яремче Івано-Франківської області (створений у 1967 році) — золота медаль імені М. Б. Грекова (1969); Ленінської премії (1984; за меморіальний комплекс в Києві «Національний музей історії України у Другій світовій війні»)[3].

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (1999), «За заслуги» ІІІ ступеня (1997); Леніна (1971), Жовтневої Революції (1982), Вітчизняної війни І і ІІ (двічі) ступенів, Трудового Червоного Прапора (1967), Дружби народів (1987), Червоної Зірки (1945), медалями[4].

У журналі «Перець» № 16 за 1977 рік розміщено дружній шарж А.Арутюнянца з нагоди 60-річчя митця[5]

Основні твори

Станкові композиції

Пам'ятники

Родина

Примітки

  1. Київський некрополь(рос.)
  2. Залогіна О. Василь Бородай: народний художник
  3. Сайт Російської академії мистецтв[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  4. Сайт Академії мистецтв України
  5. Журнал перець 1977 16. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2021.

Джерела