Соціальна географія

Соціа́льна геогра́фія — суспільна географічна наука, що вивчає закономірності територіальної організації соціальної інфраструктури у зв'язку із способом виробництва та особливостями географічного середовища (побутове, культосвітнє, медичне обслуговування населення, народна освіта тощо).

Головна мета, ціль соціальної географії — це визначення темпів, інтенсивності й інших параметрів, особливостей розвитку процесів соціалізації людини, суспільних та інших груп, суспільства в конкретних просторово-часових координатах як системотворчих процесів при формуванні й розвитку територіальних суспільних систем різного ієрархічного рівня, створення адекватних таким процесам інструментів, методів і теорії цієї галузі знань як конструктивної самостійної географічної науки, що зробить свій внесок у майбутній розвиток світу. Дослідження зазначених процесів у регіональних суспільних системах з метою оптимізації їх розвитку становить головну ціль регіональної соціальної географії.

Література

• Білецький М. І., Ванда І. В., Котик Л. І. Соціальна географія : словник-довідник. — Л. : Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2014. — 164 с.
• Білецький М. І., Ванда І. В., Котик Л. І. Соціальна географія : навч. посібник. — Л. : Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2019. — 328 с.
• Влах М., Котик Л. Теорія і методологія географічної науки: навч. посібник. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2018. - 344 с.
• Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник. — К. : Знання, 2007. — 349 с.
• Шаблій О. Основи загальної суспільної географії. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2003.