Віта (річка)

Віта
Ставок на річці Віті у Віті-Литовській у Києві
50°17′45.600000099998″ пн. ш. 30°33′18.000000099999″ сх. д.
Витік	2 км на схід від с. Підгірці, Обухівський район
• координати	50°17′45.600000099998″ пн. ш. 30°33′18.000000099999″ сх. д.
Гирло	Дніпро (в Києві)
• координати	50°20′8.52000010001″ пн. ш. 30°33′30.600000099995″ сх. д.
Середня глибина:	1 м
Басейн	басейн Дніпра
Країни:	Україна
Регіон	Київська область, Київ
Довжина	13,9 км
Площа басейну:	244 км²
Середньорічний стік	0,58 м³/с; 18,3 млн. м³/рік
Притоки:	ліві: Сіверка, Петіль, Струмок Віта

Ві́та (давня назва — Вита́ від слова "витися", "витати") — річка в Україні, на Придніпровській височині, в межах Обухівського та Києво-Святошинського районів Київської області та Києва. Права притока Дніпра - впадає в нього в межах Києва (в районі Віти-Литовської, Жуків острова). Значною мірою басейн річки знаходиться в приміській зоні за межами інтенсивної міської забудови, що вберегло р. Віта та її притоки від "одягання" в бетон. В її басейні знаходяться об'єкти, що є природними, історичними та археологічними пам'ятками.

Гідрографічна характеристика

Річка Віта бере свій початок за 2 км на північний захід від с. Підгірці, Обухівського району. В її басейні знаходяться також села Ходосівка та Лісники, а також місцевості в межах Голосіївського району Києва — Пирогів та Віта-Литовська.

Довжина р. Віта - 13,9 км, площа басейну - 244 км². Пересічна ширина річища у середній течії 7 м, долини - 2,5 км. Річище прямолінійне, місцями штучно спрямлене (21,5 % довжини).

В районі Києва, на південній околиці селища Віта-Литовська, до Віти зліва впадють річки Сіверка і Петіль, а трохи нижче за течією — Струмок Віта (річка Мала Віта), що бере свій початок у селищі Хотів. Причому, притока Сіверка є значно довшою (29,2 км), ніж сама річка Віта. Віта впадає у Дніпро на південь від Жуків острова.

Карта околиць Києва, середина ХІХ ст. (з позначенням р. Віта)

Стік та якість води

Річка розташована на південній околиці Києва, за межами міської забудови. Тече в північно-східному напрямку — в бік, протилежний течії Дніпра, тому має дуже малий похил — 0,165 м/км. Після створення Канівського водосховища Віта зазнала підпору. Це призвело до ще більшого уповільнення течії і сильного заростання русла. Трапляються випадки, коли через зміни рівня води у Дніпрі її рух у гирлі змінюється на зворотний.

Середня багаторічна витрата води — 0,58 м³/секунду. Середній багаторічний обсяг стоку води — 18,3 млн. м³ на рік . Причому, дещо більше половини стоку формує річка Сіверка.

За хімічним складом вода гідрокарбонатно-кальцієвого складу з мінералізацією близько 770 мг/дм³ та твердістю води 6,6 мг-екв/дм³.

На показники якості води в річці впливає полігон захоронення побутових відходів неподалік від села Пирогів. Фільтрат, що утворюється в тілі полігону, забруднює підземні води, які в свою чергу є складовою річкового стоку.

Природні та історичні пам'ятки в басейні річки

• Юрівський ландшафтний заказник - об'єкт природно-заповідного фонду Київської області.
• Лісники - ботанічний заказник загальнодержавного значення, який є природоохоронною територією і входить до складу Голосіївського національного природного парку.
• Садово-парковий комплекс НАН України "Феофанія".
• Ходосівське городище скіфських часів (V ст. до н.е.).
• Хотівське городище скіфських часів (IV–VI ст. до н.е.) - пам’ятка археології України національного значення.
• Змієві вали - фрагменти залишків валів біля сіл Ходосівка та Круглик.
• Фрагмент тунельного переходу під Дніпром — близько 40 метрів військового секретного тунельного переходу, який будувався у 1936-1941 рр. під руслом Дніпра, як складова частина Київського укріпленого району (фрагмент на поверхні, у заплаві Струмка Віта між Хотовом та Пироговом).
• Археологічні пам'ятки басейну річки Віти описано В.О.Петрашенко та В.К.Козюбою.

Цікаво знати

Про назву

• За розповідями старожилів, місцеві мешканці річку українською називали не Ві́та, а Вита́ (з наголосом на останній склад) від слова «вита́ти" ("витися»), тобто «річка, яка вита́є (в'ється)».
• З таким же наголосом вживалося слово "Вита́" і до назви села Віта-Литовська (у 1957 р. включено у межі Києва). Причому, говорилося скорочено - село Вита́.
• Російською у ХІХ ст. (Д. П. де ля Фліз, 1854 р. та Л. Похилевич, 1864 р.) річку називали "Вета").
• Струмок Віта, який сьогодні ще називають річка Мала Віта, у працях краєзнавців ХІХ ст. називався річка Хотівська (за Д. П. де ля Флізом), річка Хотівка (за Л. Похилевичем), - від назви Хотів - передмістя Києва, через яке вона протікає.

Про розміри

• Раніше, зокрема в працях Д. П. де ля Фліза (1854 р.) та Л. Похилевича (1864 р.) витоком річки Віта (рос. - Вета) вважався витік теперішньої річки Сіверка, яка на сучасних картах є лівою притокою Віти (протікає через населені пункти Віта-Поштова, Круглик, Кременище, Ходосівка). Див. також карту ХІХ ст. Таким чином, річка Віта в такому форматі була значно довшою.

Див. також

• Річка Сіверка
• Струмок Віта
• Віта-Поштова
• Віта-Литовська

Посилання

• Київ - Енциклопедія
• «Розчищення» річки Віта — єдиної річки на Київщині, що збереглась у природному стані, призведе до знищення державного заказника «Лісники» // Національний екологічний центр України.
• Живі та мертві річки Києва. - Українська газета. 2008, № 45(185)
• Остання річка Києва – Віта. – Пізнавальний сайт «Географія».

Література

• Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. – Киев, 1854.
• Похилевич Л.И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. – Киев: Киево-Печерская лавра. – 1864.
• Хільчевський В. К. Гідрохімія малої київської річки. / У кн.: Київ як екологічна система: природа – людина – виробництво – екологія. – К., 2001. - С. 184-189.
• Пелешенко В.И., Горев Л.Н., Хильчевский В. К. Качественная оценка вод водоемов и малых водотоков Киева и Киевской области // Фізична географія і геоморфологія. – 1981. – Вып. 25. - С. 102-108.
• Хотів: з давніх давен і до сьогодення [Електронний ресурс] / М. Г. Безпечний, В. К. Хільчевський, Л. М. Лупеха, І. М. Кісіль / За ред. В. К. Хільчевського.- К.:ДІА, 2009. — 108с. — ISBN 978-966-8311-51-2