Київський укріплений район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський укріпрайон, КиУР
"Київський укріплений район - УР №1", О.Кравченко
"Київський укріплений район - УР №1", О.Кравченко
Країна Україна
Місто Київ
Будівництво 1929 1941 роки
Стан частково зруйнований
Сайт сторінка
CMNS: Київський укріпрайон, КиУР на Вікісховищі

Київський укріплений район (КиУР, УР-1) — система оборонних споруд (укріплений район), довготривалих та польових укрпілень, інженерних перепон, артилерійских позицій в Київській області, споруджений в період 1929—1941 р.р. для захисту старого кордону СРСР до приєднання західноукраїнських земель. Відіграв важливе значення при обороні Києва 1941-го року.

КиУР складався з трьох ліній оборони. Перша лінія оборони проходила від Дніпра по річці Ірпінь до Білогородки і далі — через населені пункти Віту-Поштову, Лісники, Мриги і доходила лівим флангом до р. Дніпро. Загальна протяжність між флангами, з півночі на південь — близько 85 км, глибина оборонної смуги від 1 до 6 км. На 5-10 км усередину від цієї лінії оборони було вирито близько 30 км протитанкових ровів, споруджено 750 дзотів, закладено близько 15 км мінних полів. Друга лінія проходила від Дніпра в районі Вишгорода в напрямку на Пущу-Водицю, Біличі, Микільську Борщагівку, Пост-Волинський, Чоколівку, Голосіївський ліс. Третя лінія оборони пролягала безпосередньо по околиці міста.

Більша частина споруд КиУР, які збереглися — це довготривалі оборонні точки (ДОТ), серед них є як вцілілі, так і частковоабо повністю зруйновані (більша частина у часи Німецько-радянської війни). Окремими групами ентузіастів були проведені роботи по реставрації та музеєфікацї деяких найбільш вцілілих ДОТів. В місцях розміщення музеєфікованих ДОТів регулярно проводятся історичні реконструкці. Частина ДОТів КиУР мають статус пам'ятників історії.

Спорудження КиУР[ред. | ред. код]

Період основного будівництв 1929—1933 р.р.[ред. | ред. код]

За наказом № 90 Реввоєнради СРСР від 19 березня 1928 року по програмі фортифікаційної підготовки кордонів до війни, мало розпочатися будівництво перших 13-ти укріплених районів, в тому числі і УР-1. На основі цього в 1928-му році командувач військами Українського округу Й. Е. Якір дав вказівку про розробку проекту будівництва Київського укріпленого району начальнику штабу 14-го стрілковго корпусу, що дислокувався в м. Київ. Директивою командуючого Українського округу КЛ 00485 від 13 серпня 1928 року комендантом Київського укріпрайону був призначений Княгніцький П. Ю.

П. Ю. Княгницький — перший комендант Київського укріпрайону (з 1929 по 1937 роки).

28 вересня 1928 року Княгніцький надав за № 1/сс своє рішення збудувати протягом 1929—1933 р.р. 120 довготривалих оборонних точок (ДОТ) та 45 артилерійско-спостережних та спостережних пунктів.

14 листопада 1938 Княгніцький надав за № 2/сс новий проект КиУР, виправлений та доповнений на основі розпоряджень штабу Українського військового округу. В цьому проекті передбачалося будівництво 90 довготривалих оборонних точок (ДОТ) та 30 спостережних пунктів.

12 січня 1929 року директивою №Л(У) 0013 командуючого військами Українського військового округу було підтверджено, що план КиУР затверджений комісаром по військовим та морським справам. Саме будівництво розпочалося в 1929 році. За перший рік було збудовано 51 оборонну споруду.

5 вересня 1929 року Княгніцький за № 131/сс надав командуванню додатковий план по будівництву та вдосконаленню укріпрайону.

13 вересня 1929 року начальник штабу Українського військового округу С. А. Пугачов дав вказівку створити генеральний план КиУР на основі № 2/сс, № 131/сс та поправок командування. Будівництво продовжувалося до 1932-го року.

В 1932 році основне планове будівництво було завершене, 28 управління військово-будівельних робіт, що приймало участь у будівництві, було розформоване (наказ № 1/122893сс).

В 1933 році укріпрайон був законсервований.

В період 1933—1936 р.р. велися ще окремі будівельні роботи. Споруджувалися лінії зв'язку, В 1935 році начальник інженерів КиУР Тібілов віддав наказ № 8/с про знищення всіх документів, пов'язаних з будівництвом КиУР.

Меморіальна дошка Штабу Київського укріпленого району. Розміщена на фасаді будинку по вулиці Львівській, 48/8, в якому з 3.VII по 8.VIII.1941  був розміщений штаб КиУР.
Меморіальна дошка Штабу Київського укріпленого району. Розміщена на фасаді будинку по вулиці Січових стрільців, 24, в якому з 8.VIII по 19.IX.1941 був розміщений штаб КиУР.
Посилення та добудова КиУР 1937—1939 р.р.[ред. | ред. код]

В 1937 році була проведена перевірка боєготовності КиУР. Передумовою комісії був масовий арешт офіцерів, причетних до будівництва КиУР за звинуваченням у зраді та шкідництві. За результатами перевірки було встановлено, що загалом було збудовано 246 довготривалих оборонних споруд, на будівництві було використано 35 769 куб. м. залізобетону. Разом з будівництвом допоміжних да господрачих споруд загальна вартість будівництва була оцінена в 13 117 000 карбованців СРСР.

Загалом комісія оцінила стан укріпрайону як незадовільний. Були виявлені багаточисленні факти шкідництва та халатності при будівництві. Також піддавався сумніву загальний план розміщення КиУР, одним із ключових моментів було близьке розміщення переднього краю укріпрайону від центру міста (всього 15 км), що дозволяло ворогові без перешкод обстрілювати місто з далекобійної артилерії. було прийняте рішення про виправлення найбільших недоліків при будівництві, а також посилення та модернізацію.

За результатами комісії 1937 року було передбачено наступний план робіт

  • посилення правого флангу
  • подовження лівого флангу з будівництвом нових споруд
  • добудова ліній звязку
  • розчистка лісу в вогневих секторах ДОТів
  • будівництво окремих ДОТів та артилерійсько-спостережних пунктів для посилення найбільш слабких ділянок оборони
  • будівництво санітарних сховищ, обивних пунктів, зарядних баз
  • будівництв гребель для підтоплення низин
  • доукомплектація ДОТів внутрішнім обладннаям
  • поточний ремонт
Період 1940—1941 р.р.[ред. | ред. код]

Більша частина запланованих робіт по модернізації та посиленню проведена не була, оскільки внаслідок зміни кордону СРСР Київський укріплений район втратив своє стратегічне значення. В 1940 згідно директиви начальника штабу К. А. Мерцекова Київський укріпрайон було законсервовано. Більша частина внутрішнього обладнання демонтовано та передано на склади. Залишилось лише декілька укомплектованих споруд, на яких проводили навчання особового складу.

Навесні 1941 року було прийняте рішення про розконсервацію та укомплектування КиУР. На той момент багато споруд були вже в незадовільному стані, потребували ремонту та розчищення секторів стрільби.

Оборона Київського укріпленого району[ред. | ред. код]

Докладніше: Битва за Київ (1941)

Відновлення Київського укріпленого району почалося 24 червня 1941 року, коли командувач Південно-Західним фронтом М. П. Кирпонос дав директиву про формування частин КиУРу, відновлення устаткування й озброєння ДОТів і будівництво польових укріплень. Для проведення робіт було мобілізоване населення Києва. Причому 30 червня на будівництві було задіяно 50 000 чоловік, 2 липня — вже 160 000, а в останні дні будівництва — до 200 000 чоловік. Вони виконали величезний обсяг робіт із приведення в готовність довгострокових споруд і польових укріплень. Оскільки при будівництві не передбачалося ніяких протитанкових перешкод, для ліквідації цього недоліку було відрито 30 км протитанкових ровів і 15 км — ескарпів, встановлено металеві їжаки, не враховуючи звичайних протипіхотних перешкод, серед яких — 16 км дротових електрифікованих загороджень. У великій кількості застосовувалися мінні поля.

До 8 липня 1941 року зусиллями жителів столиці, солдатів і офіцерів, Київський укріплений район був приведений у бойову готовність.

У зв'язку з загрозливою обстановкою, що склалася на підступах до Києва, 10 липня частини зайняли оборонні рубежі. Розпочалися бої за укріпрайон, що продовжувалися до 18 вересня. У ніч з 18 на 19 вересня радянські війська, за винятком частин прикриття і загонів народного ополчення, залишили Київ. Бої за місто й особливо серпневі бої, виявили слабкі сторони довгострокових фортифікаційних споруджень КиУРу і величезне значення польових укріплень.

Гарнізон КиУРу на 11 липня 1941 року налічував близько 40 тисяч бійців, 29 танків, 283 гармати і 148 мінометів. Саме КиУР зіграв вирішальну роль в обороні Києва, що тривала з 6 липня по 19 вересня 1941 року.

Структура Київського укріпленого району[ред. | ред. код]

Схема розміщення БРО Київського укріпрайону

Основною тактичною одиницею Київського укріпленого району був батальйонний район оборони (батрайон, БРО), кожен з яких об'єднував між собою окремі довготривалі фортифікаційні споруди, польові позиції, інженерні перепони, мінні поля, тощо. В Київському укріпленому районі після завершення будівництва всього нараховувалось 14 батрайонів (в т.ч. окремий батрайон №20).

Нумерація батрайонів була не скрізна, згідно з їх розміщенням можна виокремити три основні частини КиУР південну (БРО № 6, 7, 8), північну (БРО № 1, 2, 13, 21, 22, 23) і західну (БРО № 3, 4, 5, 20).

Перелік батальйонних районів оборони Київського укіпленного району з коротким описом довготривалих фортифікаційних споруд (перелік з півдня на північ)
№ БРО Розміщення К-ть споруд № споруди (тип споруди) Схема БРО
№ 14 с. Мриги — с. Конча-Заспа 9 101 (кулемет., тип «М2»), 102 (кулемет., тип «М2»), 103 (кулемет., тип «М2»), 104 (кулемет., тип «М2»), 105 (кулеме., тип «М2»), 106 (кулемет., тип «М2»), 107 (кулемет., тип «М2» з бронековпаком ВСУ), 108 (кулемет., тип «М2»), 109 (кулемет., тип «М2»)
БРО 14, КиУР.jpg
№ 8 с. Кременище с. Лісники 14 126 (кулемет., тип «М2»), 127 (кулемет., тип «Б»), 128 (кулемет., тип "М1), 129 (кулемет. капонір, тип "М2), 130 (кулемет., тип «Б»), 131 (кулемет., тип «Б» з бронековпаком ВСУ), 132 (спостер. вежа «Ажур»), 133 (кулемет., тип «Б»), 134 (кулемет., тип «М2»), 135 (кулемет., тип «М2»), 136 (кулемет., тип «М2»), 137 (кулемет., тип «М2»), 138 (кулемет., тип «М2»), 160 (кулемет., тип «М1») БРО 8, КиУР.jpg
№ 7 с. Крулик 16 151 (кулемет., тип «М1»), 152 (артилер.-кулемет. капонір, тип «Б»), 153 (кулемет., тип «М1»), 154 (кулемет., тип «Б»), 155 (сховище, тип «М2»), 156 (кулемет. капонір, тип «М2»), 157 (кулемет. капонір, тип «М2»), 158 (кулемет. капонір, тип «М2»), 159 (кулемет., тип «М1»), 176 (артилер.-спост. пункт суміщений з кулемет. ДОТ, тип «Б»), 177 (кулемет., тип «Б»), 182 (кулемет. капонір, тип «М2»), 183 (кулемет., тип «М2»), 184 (кулемет., тип «М2»), 185 (кулемет., тип «Б»), 186 (кулемет., тип «М1») БРО 7, КиУР.jpg
№ 6 с. Віта Поштова — с. Юрівка 15 178 (кулемет., тип «Б»), 179 (мінна группа з оголовком типу «М1»), 180 (кулемет., тип «Б»), 181 (кулемет., тип «М1»), 187 (арт. позиція ТАУТ), 201 (кулемет. капонір, тип «М2»), 202 (кулемет., тип «Б»), 203 (кулемет., тип «Б»), 204 (арт.-спост. пункт з 2-ма бронековпаками ГАУ), 205 (мінна группа з 5-ма оголовками типу «МС» та «М1»), 206 (арт. позиція ТАУТ), 207 (арт. позиція ТАУТ), 209 (кулемет., тип «М1»), 210 (кулемет., тип «Б»), 211 (арт. позиція ТАУТ) БРО 6, КиУР.jpg
№ 5 с. Тарасівка — с. Петрівське 44 208 (кулемет., тип «МС»), 226 (кулемет. суміщений з арт.-спост. пунктом, тип «Б»), 227 (кулемет., тип «Б»), 228 (кулемет., тип «Б»), 229 (кулемет., тип «Б»), 230 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 231 (арт. позиція ТАУТ), 232 (арт. позиція ТАУТ), 233 (арт. позиція ТАУТ), 234 (арт. позиція ТАУТ), 235 (арт. позиція ТАУТ), 236 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 237 (кулемет. ДОТ, тип «М1»), 238 (кулемет. ДОТ, тип «МС»), 239 (кулемет. ДОТ, тип «МС»), 240 (кулемет. ДОТ, тип «МС»), 241 (кулемет. ДОТ, тип «МС»), 251 (кулемет. ДОТ, тип «Б»), 276 (кулемет. ДОТ, тип «М2»), 277 (кулемет. ДОТ, тип «Б»), 278 (арт. позиція ТАУТ), 279 (кулемет. ДОТ, тип «Б»), 280 (арт. позиція ТАУТ), 281 (арт. позиція ТАУТ), 282 (кулемет. ДОТ, тип «Б»), 283 (кулемет. ДОТ, тип «Б»), 284 (арт. позиція ТАУТ), 285 (арт. позиція ТАУТ), 286 (кулемет. ДОТ, тип «М1»), 287 (кулемет. капонір, тип «М2»), 288 (кулемет. напівкапонір, тип «М2»), 289 (кулемет., тип «М2» з бронековпаком ВСУ), 290 (арт. позиція ТАУТ), 291 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 292 (кулемет., тип «Б»), 293 (кулемет., тип «МС»), 294 (сховище, тип «М2»), 295 (кулемет., тип «МС»), 296 (кулемет., тип «МС»), 301 (кулемет., тип «МС»), 302 (кулемет., тип «МС»), 303 (кулемет., тип «МС»), 304 (кулемет., тип «МС»), 305 (кулемет., тип «МС») БРО 5, КиУР.jpg
№ 4 с. Шевченко — с. Чайки 27 297 (кулемет., тип «М1»), 326 (арт. позиція ТАУТ), 327 (кулемет., тип «Б»), 328 (арт. позиція ТАУТ), 329 (арт. позиція ТАУТ), 330 (кулемет., тип «Б»), 331 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 332 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 333 (кулемет., тип «Б»), 334 (кулемет., тип «Б»), 335 (кулемет., тип «Б»), 336 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 338 (арт. позиція ТАУТ), 339 (кулемет.й ДОТ, тип «Б»), 340 (арт. позиція ТАУТ), 341 (арт. позиція ТАУТ), 342 (арт. позиція ТАУТ), 343 (кулемет., тип «Б»), 344 (арт. позиція ТАУТ), 345 (арт. позиція ТАУТ), 346 (кулемет., тип «МС»), 347 (кулемет., тип «МС»), 348 (кулемет., тип «МС»), 349 (кулемет., тип «МС»), 350а (кулемет., тип «М1»), 350б (кулемет., тип «Б»), 350в (сховище, тип «М2») БРО 4, КиУР.jpg
№ 20 с. Білогородка 19 351 (кулемет., тип «М3»), 352 (кулемет., тип «М2»), 353 (кулемет., тип «МС»), 354 (кулемет., тип «МС»), 355 (кулемет., тип «М2»), 356 (кулемет., тип «М2»), 357 (кулемет., тип «М3»), 376 (кулемет., тип «Барбет»), 377 (кулемет., тип «М2»), 378 (кулемет., тип «Барбет»),379 (кулемет., тип «М2»), 380 (кулемет., тип «Барбет»), 381 (кулемет., тип «Барбет»), 382 (кулемет., тип «М2»), 383 (кулемет., тип «М2»), 384 (кулемет., тип «М2»), 385 (кулемет. капонір, тип «М2»/«М3»), 386 (кулемет., тип «М3»), 387 (кулемет. тип «М2»/«М3»), БРО 20, КиУР.jpg
№ 3 Житомирське шосе 21 337 (кулемет., тип «Б»), 401 (мінна группа — дот типу «Б» та 2 оголовки типу «МС»), 402 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 403 (кулемет. капонір, тип «Б»), 404 (кулемет., тип «Б»), 405 (арт. позиція ТАУТ), 406 (арт. позиція ТАУТ), 407 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 408 (кулемет., тип «Б»), 409 (кулемет., тип «Б»), 410 (кулемет., тип «М1»), 411 (кулемет., тип «Б»), 412 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 413 (кулемет., тип «Б»), 414 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 415 (кулемет., тип «Б»), 416 (кулемет., тип «М1»), 417 (кулемет., тип «М1»), 418 (кулемет., тип «Б»), 419 (кулемет., тип «М1»), 420 (кулемет., тип «МС»), БРО 3, КиУР.jpg
№ 2 с. Романівка 19 426 (кулемет., тип «Б» суміщений з арт.-спост. пунктом), 427 (кулемет., тип «М1»), 428 (кулемет., тип «Б»), 429 (арт.-спост. пункт, тип «Б» з бронековпаком ГАУ), 430 (кулемет., тип «Б»), 431 (кулемет., тип «М2»), 432 (кулемет., тип «М2»), 433 (кулемет., тип «М2»), 434 (кулемет., тип «М2»), 435 (кулемет., тип «М2»), 436 (кулемет., тип «М2»), 451 (кулемет., тип «М1»), 452 (кулемет., тип «Б» з бронековпаком ВСУ), 453 (арт.-спост. пункт, тип «Б» з бронековпаком ВСУ), 454 (кулемет. напівкапонір, тип «М2»), 455 (кулемет. напівкапонір, тип «М2»), 456 (кулемет., тип «Б»), 458 (кулемет., тип «М2»), 459 (кулемет., тип «М2») БРО 2, КиУР.jpg
№ 1 с. Мостище 13 457 (кулемет., тип «Б»), 476 (кулемет., тип «М2»), 477 (кулемет., тип «М2»), 478 (кулемет., тип «М2»), 479 (кулемет., тип «М2»), 480 (кулемет., тип «Б»), 481 (арт.-спост. пункт, тип «Б»), 482 (арт.-спост. пункт, тип «Б» з бронековпаком ГАУ), 483 (кулемет., тип «Б»), 484 (кулемет., тип «М1»), 485 (кулемет., тип «М1»), 486 (кулемет., тип «М2»), 487 (кулемет., тип «М2») БРО 1, КиУР.jpg
№ 13 с. Горенка — с. Мощун 13 501(кулемет., тип «М2»), 502 (кулемет., тип «М1»), 503 (кулемет., тип «М2»), 504 (арт.-спост. пункт, тип «М2» з броневокпаком ГАУ), 505 (кулемет., тип «Б»), 506 (кулемет., тип «М2»), 507 (кулемет., тип «М1»), 508 (кулемет., тип «М2»), 509 (спост. вежа «Ажур»), 510 (кулемет., тип «Б»), 511 (кулемет., тип «М2»), 512 (кулемет., тип «М2»), 513 (сховище, тип «М2»), БРО 13, КиУР.jpg
№ 23 с. Шевелівка 12 526 (кулемет., тип «М2»), 527 (кулемет., тип «М2»), 528 (кулемет., тип «М1»), 529 (кулемет., тип «Б»), 530 (кулемет., тип «М1»), 531 (кулемет., тип «М1»), 532 (кулемет., тип «М1»), 533 (кулемет., тип «М1»), 534 (кулемет., тип «М2»), 535 (кулемет., тип «М2»), 536 (кулемет., тип «М2»), 537 (кулемет., тип «М2») БРО 23, КиУР.jpg
№ 22 с. Гута-Межигірська 15 551 (кулемет., тип «М1»), 552 (кулемет., тип «М1»), 553 (арт.-спост. пункт, тип «Б» з бронековпаком ГАУ), 554 (арт. напівкапонір, тип «Б»), 555 (кулемет., тип «М1»), 556 (кулемет., тип «М1»), 557 (кулемет., тип «М1»), 558 (кулемет., тип «М1»), 559 (кулемет., тип «М2»), 560 (кулемет., тип «М2»), 561 (кулемет., тип «М2»), 562 (кулемет., тип «М2»), 563 (кулемет., тип «М2»), 564 (кулемет., тип «М2»), 565 (кулемет., тип «М2»), БРО 22, КиУР.jpg
№ 21 с. Козаровичі 9 576 (кулемет. напівкапонір, тип «М2»), 577 (кулемет., тип «М1»), 578 (арт. напівкапонір, тип «Б»), 579 (кулемет., тип «Б»), 580 (кулемет., тип «М1»), 58 (кулемет., тип «М2» з бронековпаком ВСУ), 582 (кулемет., тип «М2»), 601 (кулемет., тип «М2»), 602 (кулемет., тип «М2») БРО 21, КиУР.jpg

Будова та конструкція довготривалих оборонних споруд КиУР[ред. | ред. код]

Найбільше поширення в КиУРі мали одноповерхові трьохамбразурні доти типу «М2», призначені для ведення фронтального вогню. Вони через невеликі розміри не мали житлового приміщення для гарнізону (гарнізон знаходився в доті тільки під час бою) і великого запасу боєприпасів. Також поширення мали одноповерхові і двоповерхові доти типу «Б» (на нижньому поверсі розміщалися приміщення для гарнізону, склади і допоміжне устаткування) з декількома бойовими казематами. Для ведення бічного вогню по противнику, що прорвався, будувалися 1-2 кулеметні ДОТи, по своїй конструкції капоніри і напівкапоніри. За індивідуальними проектами було побудовано 4 доти типу «Міна», що являли собою групу дотів, з'єднаних між собою підземними галереями (наприклад, ДОТ № 205 «лейтенанта Вєтрова»).

Практично всім цим ДОТам був властивий ряд істотних недоліків. Амбразури дотів мали досить примітивний пристрій і не могли захистити гарнізони при обстрілі з автоматичної зброї або вогнеметів. Товщина бронезаслонок виявилася недостатньою, щоб витримати влучення 37-мм бронебійного снаряда (у музеї історії України в Другій світовій війні виставлена одна з них, пробита навиліт). Заслінки бронековпаків мали слабке кріплення. Товщина виступу напрямної становила всього 30 мм, тому при прямому влученні бронезаслонку вибивало разом з напрямною. Відсутність у більшості ДОТів можливості кругового обстрілу утруднювало підтримку контратак при захопленні противником ділянки оборони і давало останньому можливість обійти ДОТ з флангу, використовуючи ділянки місцевості, що не прострілювалися з ДОТу. Відсутність належного огляду впливала на ефективність вогню на близьких дистанціях, що дозволяло саперам противника підбиратися впритул до споруджень.

На півдні частина ДОТів була вбудована в залишки Змієвих валів.

Оснащення да озброєння ДОТів КиУР[ред. | ред. код]

Основне озброєння ДОТів КиУР — станкові кулемети «Максим» зразку 1910 року на казематних поворотних станках Юшина та станках ПС-31 (СТАД). Також є відомості про деяку кількість станкових кулеметів ДС-39. Особовий склад використовув піхотні кулемети ДП (зразку 1927 року).

Артилерійські доти і польові артилерійські позиції були оснащені 76,2-мм казематними гарматами (зразку 1900 року) на капонірному лафеті конструкції Дурляхера.

Внаслідок обмежених можливостей, влітку 1941-го року, також використовувались нестандартні типи озброєння. Було прийняте рішення про використання застарілих танків МС-1 (Т-18) та Т-24 в якості стаціонарних вогневих точок. Для чого корпус танка вкопувався в землю.

Командний пункт КиУР[ред. | ред. код]

Пам'ятний знак Штабу Південно-Західного фронту

Для забезпечення керування військами в Київському укріпрайоні був передбачений командний пункт (район Святошино, 4-та просіка). Він був спершу спроектований як штаб Українського Військового Округу, але в процесі будвництва також розглядалося рішення про його використання в якості КП КиУР. В багатьох документах, для секретності командний пункт був зазначений як КП «Санстрой».

КП КиУР — схема підземної частини.

За даними Акту перевірки КИУР 1939 року, початок будівництва КП КиУР припадає на 1933 рік, і був збудований за наказом Й. Е. Якіра. В той же час за даними німецького «Рапорту про систему радянських укріплень», початок будівництва КП КиУР припадає на 1928-й рік.

Сам командний пукт представляє собою підземну споруду (бункер), що складається з тунелів різного діаметру загальною довжиною 285 метрів. Внтурішній діаметр тунелів був 3,25 та 2,35 метра. Стіни тунелів були зібрані з металевих циліндричних секцій, укріплених кільцями із сортової сталі. Металеві секції обклеювалися кількома шарами толю, далі збиралася внутрішня опалубка і простір між нею, та секціями був залитий торкретбетоном. При заливці опалубки, в підлозі тунелів, були передбачені технічні канали, по яким було прокладено комунікацї. Тунелі пересікались між собою, та були розділені перегородками на робочі, технічні та побутові приміщення.

Вся підземна частина КП була заглиблена в грунт на глибину близько 50 метрів. На поверхню виходили дві вертикальні шахти діамтером 2 метри, кожна з яких була обладнана вхідними блоками. Блоками було присвоєно порядкові номери № 10 та № 12. Блок № 12 був обладанний ліфтом, вантажопійдйомністю 350 кг, також в ньому розміщувалися технічні приміщення (приміщення силової підстанції, машинний зал ліфту, душова, машинний зал насосів для відкачування грунтових вод, приміщення дизель- генератора, тощо). Блок № 10 являв собою простий вихід зі сходами на 19 маршів. Перекритя обох вхідних блоків мали товщину близько 1,7 метра.

З 28 червня 1941 року комендантом КП був призначений батальйонний комісар Г. П. Калашников.

КП КиУР — схема вхідних блоків № 10 і № 12

7 серпня згідно з опертивним зведенням штабу КиУР № 048 близько 17:00 німецька далекобійна артилерія обстріляла штаб КиУР, внаслідок чого було поранено 9 чоловік, в тому числі начальника артилерії генерал-майора Степанова та начальника штабу артилерії підполковника Васильєва.

8 серпня 1941 року штаб Київського укрпірайону був перенесений за адресою вул. Артема, 25 (нині вул. Січових Стрільців, 25). Головна причина переносу — близьке розміщення підземного КП до лінії фронту, внаслідок чого німецька артилерія могла вільно обстрілювати територію КП.

14 вересня був відданий наказ підірвати КП, наказом передумовлювалося підірвати вхідні блоки, залишивши підземну частину. Згідно із спогадами працівників КП, було підірвано лише ліфт, зовнішню і внутрішню електростанції.

Після відходу радянських військ, КП КиУР був обстежений німецькими спеціалістами. Результати обстеження були опуліковані в 1942 році в збірці «Рапорт про систему радянських укріплень».

За деякими відомостями в післявоєнний час були проведені невдалі спроби осушити КП КиУР, який був повністю залитий грунтовими водами. Пізніше КП був забетонований і засиплений.

В 1974 році на приблизному місці розміщення КП був встановлений памятний знак «Штабу Південно-Західного фронту».

На данний момент підземний рівень бункеру повністю затоплений грунтовими водами та каналізаційними стоками.


Світлини[ред. | ред. код]

Факти[ред. | ред. код]

  • Нумерація ДОТів КиУР кілька разів змінювалася в процесі будівництва.
  • В середині 2000-х років серед дослідників КиУР набула популярності неточна нумерація ДОТів взята з карти «Оборонні об'єкти колишнього Київського укріпрайону» (автор Л. Д. Пипа). Внаслідок чого були неправильно підписані фото- і відеоматеріали в багатьох друкованих та інтернет-виданнях.
  • В ДОТі № 401 (№ 402 за картою Л. Д. Пипи) влітку 2005-го року проводилися зйомки фільму «Штольня».[1]
  • 26 жовтня 2005-го року піротехнічною групою в/ч Д-0040 (м. Київ) було значно пошкоджено ДОТ № 182, в казематі якого було проведено підрив вилучених неподалік мінометних мін часів Великої вітчизняної війни, які були виявлені 23 жовтня поблизу с. Круглик Київо-Святошинського району під час проведення земляних робіт.[2]
  • в 1 сезоні російської документальної передачі "Искатели" вийшов випуск під назвою "Пропавший бункер", де знімальна група намагалася відшукати КП КиУР. Показані зйомки інтер’єру КП були проведені в ДОТі №205, №401, також були використані кадри з інших випусків.
  • В 1968 році на кіностудії ім О. Довжена був знятий художній фільм "На Київському напрямку", в ньому були використані кадри із зображенням ДОТів КиУР станом на момент зйомок фільму.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Korrespondent.net. Завершаются съемки украинского триллера (ru). Процитовано 2018-04-03. 
  2. Киевские саперы чуть не взорвали газопровод!. Кияни (ru). Процитовано 2018-04-03. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Київська правда» за 25 вересня 2008 року
  • В. С. Павлик Киевский укрепрайон: Документы, факты, свидетелсьтва. — К.: Пошуково-видавниче агентсво «Книга Пам'яті України», 2005. — 98 с. (Серія «60-річчю Великої перемоги присвячуєтсья») ISBN 5-88500-152-9
  • В. С. Павлик Оборона Киева. Киур 1941. — Видавництво "Скай Хорс", 2011 — 300 с. ISBN 978-611-7004-03-2
  • А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП "Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
  • А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны.  — ПП "Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
  • Germany. Heer. Oberkommando Denkschrift über die russische Landesbefestigung — Gedruckt in der Reichsdruckerei, 1942 — 477 с.

Посилання[ред. | ред. код]