Офатумумаб
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Офатумумаб
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| рекомбінантні IgG1 моноклональні антитіла до CD20 | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L01 |
| PubChem | |
| CAS | 679818-59-8 |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C6480H10022N1742O2020S44 |
| Мол. маса | |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 100% (в/в) |
| Метаболізм | НД |
| Період напіввиведення | 14 діб (середня, варіює відносно тривалості лікування від 2 до 61 доби) |
| Екскреція | НД |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | АРЗЕРРА™, «Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед», Велика Британія UA/14372/01/01 08.05.2015-08/05/2020 |
Офатумумаб (англ. Ofatumumab, лат. Ofatumumabum) — синтетичний препарат, який є рекомбінатним людським моноклональним антитілом до поверхневого антигену B-лімфоцитів CD20.[1][2] Офатумумаб застосовується внутрішньовенно.[3][4]
Історія
Офатумумаб розроблений у співпраці дослідників у лабораторіях компаній «Genmab» і «GlaxoSmithKline»[5], та уперше схвалений Європейським агентством з лікарських засобів у 2010 році для лікування хронічного лімфолейкозу.[6] Пізніше, у 2012 році, офатумумаб схвалений для клінічного застосування в Канаді[7], а в 2014 році у США.[1] Пізніше права на препарат викупила компанія «Novartis».[2] Проте в подальших дослідженнях офатумумаб виявився неефективним у лікуванні лімфом[8], а також поступався в ефективності лікування лімфолейкозу більш новішим препаратам, у зв'язку із чим на початку 2018 року компанія «Novartis» вирішила вилучити офатумумаб із обігу за межами території США.[9]
Фармакологічні властивості
Офатумумаб — синтетичний лікарський препарат, який є рекомбінатним людським моноклональним антитілом до поверхневого антигену B-лімфоцитів CD20. Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні офатумумабу із трансмембранним антигеном зрілих В-лімфоцитів та пре-В-лімфоцитів CD20, а також клітин В-клітинних пухлин, що призводить до активації імунологічних реакції, які спричинюють лізис В-лімфоцитів. Офатумумаб призводить до лізису В-лімфоцитів також і завдяки механізму антитілозалежної клітинної цитотоксичності.[3][4] Офатумумаб застосовується для лікування хронічного лімфолейкозу, частіше в комбінації з хлорамбуцилом або бендамустином, при неефективності або при неможливості застосування флударабіну, а також при неефективності алемтузумабу.[3][4] Проводяться клінічні дослідження щодо ефективності офатумумаба в лікуванні розсіяного склерозу.[2] Проте в клінічних дослідженнях офатумумаб виявився неефективним у лікуванні лімфом[8], а в лікуванні хронічного лейкозу він є менш ефективним за інші моноклональні антитіла, зокрема обінутузумаб[10] та ублітуксимаб, а також препарати з інших груп: ібрутиніб, венетоклакс, акалабрутиніб, дувесиліб.[9]
Фармакокінетика
Офатумумаб швидко розподіляється в організмі після внутрішньовенного введення, максимальна концентрація препарату в крові спостерігається під час або відразу після закінчення введення препарату. Біодоступність офатумумаба становить 100 %. Точних даних за проникнення препарату через плацентарний бар'єр та проникнення в грудне молоко немає. Дані про метаболізм препарату та шляхи виведення з організму відсутні. Період напіввиведення препарату з організму становить у середньому 14 діб (варіює відносно тривалості лікування від 2 до 61 доби), і цей час не змінюється при печінковій та нирковій недостатності, а також у хворих різних вікових груп.[1][3][4]
Показання до застосування
Офатумумаб застосовується при хронічному лімфолейкозі при неефективності попереднього лікування флударабіном або алемтузумабом.[3][4]
Побічна дія
При застосуванні офатумумабу найчастішими побічними ефектами є[3][4]:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — висипання на шкірі, свербіж шкіри, гіпергідроз, еритема шкіри, гарячка, кропив'янка, анафілактичний шок.
- З боку травної системи — нудота, діарея, непрохідність тонкої кишки.
- З боку серцево-судинної системи — артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія, приливи крові.
- З боку опорно-рухового апарату — біль у спині.
- З боку дихальної системи — бронхоспазм, бронхіт, задишка, біль у грудній клітці, кашель, пневмонія, біль у глотці, закладеність носа.
- Інфекційні ускладнення — сепсис, реактивація латентних інфекцій (у тому числі прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії або гепатиту B), інфекції верхніх дихальних шляхів, сечовидільних шляхів, вітряна віспа.
- Зміни в лабораторних аналізах — анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, порушення зсідання крові.
- Інші побічні ефекти — синдром лізису пухлини.
Протипокази
Офатумумаб протипоказаний при застосуванні при підвищеній чутливості до препарату, важких порушеннях функції нирок, вагітності та годуванні грудьми.[3][4]
Форми випуску
Офатумумаб випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для ін'єкцій із вмістом діючої речовини 20 мг/мл по 5 та 50 мл.[3][11]
Примітки
- ↑ а б в Ofatumumab (англ.)
- ↑ а б в «Novartis» приобрела у компании «GlaxoSmithKline» права на препарат офатумумаб (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и АРЗЕРРАТМ (ARZERRATM) (укр.). Компендіум. 8 травня 2015. Архів оригіналу за 28 травня 2018. Процитовано 28 травня 2018.
- ↑ а б в г д е ж http://www.vidal.ru/drugs/molecule/2267 (рос.)
- ↑ FDA одобрило препарат Арзерра (офатумумаб) для лечения хронического лимфолейкоза (рос.)
- ↑ Arzerra : EPAR - Product Information (PDF). European Medicines Agency. Glaxo Group Ltd. 7 березня 2013. Процитовано 24 січня 2014. (англ.)
- ↑ Product Information. Health Canada. GlaxoSmithKline Inc. 13 серпня 2012. Архів оригіналу за 3 березня 2016.
- ↑ а б ОФАТУМУМАБ ОКАЗАЛСЯ НЕЭФФЕКТИВНЫМ В ЛЕЧЕНИИ ЛИМФОМЫ [Архівовано 25 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Novartis полностью остановит продажи «Арзерра» (рос.)
- ↑ Обинутузумаб в качестве первой линии терапии при хроническом лимфолейкозе: обновленные результаты исследования CLL11 (рос.)
- ↑ https://www.vidal.ru/drugs/arzerra__33826 (рос.)