Рунге Борис Васильович

Рунге Борис Васильович
Борис Васильевич Рунге
Зображення Зображення
Дата народження	7 серпня 1925(1925-08-07)
Місце народження	Москва, СРСР
Дата смерті	22 листопада 1990(1990-11-22)
Місце смерті	Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського
Професія	актор
Нагороди	Заслужений діяч культури Польщі
IMDb	ID 0750276

Борис Васильович Рунге ((7 серпня 1925(1925-08-07), Москва — 22 листопада 1990(1990-11-22), Москва)) — радянський актор театру і кіно, телеведучий. Народний артист РРФСР (1985).

Біографія

У 1936 році одинадцятирічний Борис разом зі своїм товаришем потрапив на відбір акторів для фільму «Біліє парус одинокий» і після прослуховування був затверджений на роль Петі Бачея. Будучи школярем, Рунге знявся ще в декількох фільмах.

Борис Рунге брав участь у німецько-радянській війні, з фронту повернувся в званні молодшого лейтенанта.

У 1947 році вступив до ГІТІСу. Після закінчення Інституту, у 1951 році, прийшов до трупи Московського театру сатири, в ній він пропрацював до кінця своїх днів.

Був одним з перших ведучих телепередачі «На добраніч, малюки!», де виконував роль Дідуся Так-Така. Саме він співав наприкінці пісню «Спят усталые игрушки».

Після появи Кабачка «13 стільців», де уособленням актора став пан Професор, Борис Рунге створив естрадний дует з Ольгою Аросєвою.

Похований на Ваганьковському кладовищі.

Почесні звання

• Заслужений артист РРФСР (1 серпня 1967)
• Заслужений діяч культури Польщі (1976)
• Народний артист РРФСР (9.12.1985)
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (6.4.1985)

Творчість

Ролі в театрі

• 1948 — «Вас викликає Таймир» К. Ф. Ісаєва і О. А. Галича — Циган, Людина в халаті
• 1950 — «Весілля з приданим» М. М. Дияконова — Колгоспник
• 1951 — «Женихи» А. Токаєва, В. В. Шкваркина — Дзибила, хлопчик
• 1952 — «Втрачений лист» В. Л. Караджале, Реж.: Валентин Плучек — винахідник-міщанин
• 1952 — «Пролита чаша» А. П. Глоби, Ван Ши-Фу — Чернець
• 1953 — «Де ця вулиця, де цей будинок?» В. А. Диховічного, М. Р. Слобідського, постановка Е. Б. Краснянського — ведучий
• 1954 — «Весільна подорож» В. А. Дыховічного та М. Р. Слобідського, Реж.: О. П. Солюс — Костик (Костянтин Аркадійович Котов)
• 1955 — «Клоп» В. В. Маяковського, Постановка: Валентина Плучека та Сергія Юткевича — Директор зоосаду
• 1955 — «Поцілунок феї» З. Ю. Гердта, М. Львівського. Режисер: Еммануїл Краснянський — Сергій
• 1957 — «Квадратура кола» В. П. Катаєва, Постановка: Г. В. Зелінський — Абрам
• 1959 — «Чарівні кільця Альманзора» Т. Г. Габбе, Реж.: О. П. Солюс — Флюгеріо, міністр двору
• 1960 — «Дванадцять стільців» В. Ільфа і Є. Петрова. Режисери: Ераст Гарін та Хеся Локшина — Варфоломій Коробейников і Никифор Ляпіс-Трубецькой, поет-халтурник
• 1961 — «4-й хребець» Мартті Ларни, Постановка: Д. В. Тункель — Джеррі Фін
• 1963 — «Гурій Львович Синичкін» В. А. Диховичного і М. Слобідського, Реж.: Д. В. Тункель — Синичкин
• 1964 — «Жіночий монастир» В. А. Диховичного і М. Слобідського (Кіноспектакль) — Малахов, Спиридон
• 1966 — «Дон Жуан, або Любов до геометрії» Макса Фріша, Реж.: Валентин Плучек — дон Теноріо
• 1966 — «Стара діва» І. В. Штока — Чурін
• 1967 — «Інтервенція» Л. І. Славіна; режисер В. М. Плучек — * 1967 — «Лазня» В. В. Маяковського— Велосипедкін
• 1969 — «Божевільний день, або Одруження Фігаро» П. Бомарше; Реж.: Валентин Плучек — Бартоло
• 1971 — «Звичайне диво» Е. Л. Шварца, Реж.: Валентин Плучек, М. В. Мікаелян — Мисливець
• 1971 — «Темп-1929» за творами М. Ф. Погодіна; режисер М. Захаров — літній
• 1970 — «Затюканий апостол» А. Є. Макаєнка, Реж.: Є. В. Радомисленський — Дід
• 1972 — «Мамаша Кураж і її діти» Б. Брехта, Реж.: Марк Захаров — Писар
• 1973 — «Пеппі довгапанчоха» Астрід Ліндгрен, Реж.: М. Мікаелян — Поліцейський
• 1976 — « Лихо з розуму» О. С. Грибоєдова — князь Тугоуховський
• 1977 — «Біг» М. О. Булгакова; Реж.: В. М. Плучек — Грек-донжуан
• 1979 — «Її превосходительство» С. Й. Альошина, постановка О. А. Ширвіндта — Дуаєн
• 1982 — «Концерт для театру з оркестром» Григорія Горіна та Олександра Ширвіндта Реж.: Олександр Ширвіндт
• 1985 — «Рідненькі мої» А. Смирнова, Реж.: Валентин Плучек — Сусід
• 1985 — «Мовчи, смуток, мовчи…» О. Ширвіндта, Реж.: О. Ширвіндт
• 1988 — «Пристрасті Чорномор'я» Фазіля Іскандера, Реж.: Олександр Ширвіндт — Селянин

Ролі в кіно

• 1937 — Біліє парус одинокий — Петя Бачей
• 1940 — Особиста справа — Льова Прокушев
• 1942 — Бойова кінозбірка № 9 — Маяк — Хлопчисько-рибачок
• 1942 — Як гартувалася криця — Сергійко Брузжак
• 1942 — Партизани в степах України — Сашко
• 1947 — Новий дім
• 1947 — Сільська вчителька
• 1952 — Степові зорі
• 1952 — Весілля з приданим — Ведмедик
• 1966 — Бережися автомобіля — людина з валізами (, що запізнюються на вокзал епізод)
• 1966 — 1980 — Кабачок «13 стільців» — пан Професор
• 1969 — Квіти запізнілі
• 1970 — На добраніч, малюки! — дідусь Так-Так
• 1971 — Старики-розбійники — директор взуттєвого магазину
• 1971 — Великий бурштин — Антон Бук, представник Будинку культури
• 1972 — Фитиль № 117 «Нокаут» — мешканець
• 1973 — Неймовірні пригоди італійців в Росії — працівник прокату автомобілів
• 1974 — Розповіді про Кешке та його друзів — наречений
• 1990 — Єралаш № 78 «Книголюб» — дідусь

Озвучування мультфільмів

• 1961 — Муравьїшка-хвалько — Цвіркун
• 1963 — Баранкін, будь людиною! — Мураха
• 1967 — Коваль-чаклун — Кат
• 1967 — Пісенька мишеняти — Їжачок
• 1968 — Чарівник Смарагдового міста (телеспектакль) — Страшила
• 1968 — Кіт, який гуляв сам по собі — Кіт
• 1974 — Мішок яблук — Їжачок
• 1980 — Перший автограф — Бобер
• 1981 — Казка про Комара Комаровича — Комар
• 1983 — Пінгвін — собака / олень
• 1984 — Не хочу і не буду — Півень
• 1984 — Фитиль № 269 (сюжет «Очевидне-неймовірне») — професор
• 1985 — З щоденників Йона Тихого. Подорож на Інтеропію — Професор Тарантога
• 1985 — Місіс Оцет і містер Оцет — Містер Оцет
• 1986 — Як дід за дощем ходив — Дід
• 1988 — Фунтик в цирку — Дурилло
• 1988 — Пастка для кішок — професор Фушімиши
• 1991 — Гостя — Старий

Посилання

• Рунге Борис Васильович (1925—1990).
• Сергій Капков, «Характерні актори російського кіно».