Ґустав Гусак

Ґустав Гусак Gustáv Husák
Ґустав Гусак
Прапор 9-й Президент Чехословаччини
29 травня 1975 — 10 грудня 1989
Ім'я при народженні:	Ґустав Гусак
Народження:	10 січня 1913(1913-01-10) Дубравка, комітат Пожонь, Австро-Угорщина
Смерть:	18 листопада 1991(1991-11-18) (78 років) Братислава, Словацька республіка, Чеська і Словацька Федеративна Республіка
Поховання:	Дубравка
Національність:	словак
Країна:	Чехословаччина і Словацька республіка
Релігія:	католицтво
Освіта:	Правничий факультет Університету Коменського у Братиславіd і Gymnasium Grösslingovád
Ступінь:	доктор праваd
Партія:	Комуністична партія Чехословаччини
Шлюб:	Magda Lokvencovád і Viera Husákovád
Діти:	Vladimír Husákd і Ján Husákd
Автограф:
Нагороди:	Герой ЧССР Герой ЧССР Герой ЧССР Орден Переможного лютого Орден Державного Прапора Орден Державного Прапора Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Орден «Зірка Румунії» Орден «Плайя Хірон» Кавалер ордена «Стара Планина» Орден Карла Маркса Орден Карла Маркса Кавалер ордена Георгія Димитрова Кавалер ордена Георгія Димитрова Орден Хосе Марті Орден «Перемога Соціалізму»
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ґу́ста́в Гуса́к (словац. Gustáv Husák, 10 січня 1913(19130110), Дубравка - 18 листопада 1991, Братислава) – останній президент соціалістичної Чехословаччини, словак за національністю.

Життєпис

Ґустав Гусак народився в сім'ї робітника. У 16 років став членом організації комуністичної молоді під час навчання в ґімназії в Братиславі.

У 1933 р. як студент Правничого факультету Університету Коменського в Братиславі став членом Компартії Чехословаччини.

1 вересня 1938 р. одружився з акторкою Маґдою Локвенцовою.

Під час Другої світової війни виступав проти незалежности Словацької Республіки вважавши новостворену Республіку нацистською маріонеткою, чотири рази заарештовувався і відпускався. Незрозумілим фактом у його біографії в цей час є його тісна дружба з лідером словацьких фашистів Олександром Махом та їхня спільна поїздка до окупованого СРСР в Катинь. Гусак згодом стверджував, що Мах змусив його поїхати за допомогою погроз. Під час протидержавного Словацького Народного Повстання був заступником голови Словацької Народної Ради, яка координувала повстання.

У 1948 р. після державного перевороту та приходу комуністів до влади зробив швидку кар'єру, але в 1950 році був під час так званого процесу з буржуазними націоналістами засуджений за державну зраду у вигляді довічного позбавлення волі.

У лютому 1951 був заарештований і в суботу 24 квітня 1954 р. засуджений до довічного ув'язнення, на процесі не визнав провину. Покарання відбував у Леопольдові, разом з Александером Махом та іншими колишніми членами народного уряду Словаччини.

У 1960 р. під час масової амністії президента Антоніна Новотного був звільнений та 1963 р. його повністю реабілітували.

У 1966 р. після смерти Маґди, познайомився з Віерою Мілеровою (при народжені Чаславска), вона була на десять років молодшою за нього. Пані Мілерова-Гусакова загинула 20 жовтня 1977 під час аварії гвинтокрила на братиславському аеропорту.

60 роки XX стол. – один з молодих реформаторів компартії ЧССР, гарячий прихильник Дубчека, виступав проти втручання СРСР у справи Чехословаччини.

У серпні 1968 р. під час так званих московських переговорів Гусак "праґматично" змінив курс і став прихильником Л. Брежнєва.

У 1969 р. він стає першим секретарем комуністичної партії Чехословаччини та в 1971 р. генеральним секретарем. Курс Гусака отримав назву "нормалізації", тобто усунення наслідків політичних реформ, початих під час Празької весни, що компенсувалося економічними стимулами. У керівництві КПЧ наступив застій — склад ЦК і Політбюро майже не змінився у період з 1971 по 1989 рр.

У 1975 став президентом Чехословацької Соціалістичної Республіки.

У 1987 пішов у відставку з посади Генерального секретаря ЦК КПЧ (його змінив Мілош Якеш), проте зберіг пост Президента ЧССР. Після оксамитової революції 1989 року Гусак доручив Маріану Чалфі скласти "уряд народної згоди" й пішов у відставку. Новим президентом було призначено "дисидента" Вацлава Гавела.

У лютому 1990 року за рішенням пленуму ЦК КПЧ виключений з лав КЧП, як відповідальний за кризові явища у партії та суспільстві.

Незадовго до кончини сповідався та причастився.

Нагороджений вищими нагородами Чехословаччини та інших соціалістичних держав, зокрема тричі Герой Чехословацької Соціалістичної Республіки (23 вересня 1969, 9 січня 1973, 7 січня 1983), Герой Радянського Союзу (9 січня 1983).

Література

• В. Л. Головченко. Гусак Густав // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Р. Кривонос. Гусак Густав // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.168 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Гусак Ґустав «Енциклопедія Сучасної України»