Збройні сили Чорногорії
| Збройні сили Чорногорії | |
|---|---|
| Vojska Crne Gore | |
 | |
| Засновані | 1879 |
| Поточна форма | 2006 року |
| Види збройних сил | |
 Сухопутні війська Повітряні сили Військово-морські сили | |
| Штаб |  Подгориця |
| Командування | |
| Верховний головнокомандувач |  ПрезидентФіліп Вуянович |
| Міністр оборони | Міліца Пеянович-Джурішич |
| Начальник генерального штабу | адмірал Драган Самарджич |
| Людські ресурси | |
| Вік | 18 років[1] |
| Призов | відсутній (2012)[1] |
| Придатних для військової служби | 153.000 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]), 131.823 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1]) |
| Щорічно досягають призовного віку | 3.120 ч. (оц. 2010[1]), 3.677 ж. (оц. 2010[1]) |
| Активні службовці | 4.900 (2019) |
| Резерв | 100.000(2019) |
| Витрати | |
| Бюджет | € 36.500.000 (2015) $ 41.245.000 (2015) |
| Відсоток у ВВП | 1,74% (2014)[1] |
| Промисловість | |
| Національні постачальники | TARA Group |
| Закордонні постачальники | .svg){kind=small} Австралія Німеччина Росія Сербія Ізраїль |
| Історія | |
| Військова історія Чорногорії Російсько-турецька війна (1877—1878) Перша Балканська війна Друга Балканська війна Перша світова війна | |
| Однострої та звання | |
| Військові звання Чорногорії | |
| Нагороди | |
| Військові нагороди Чорногорії | |
Збройні сили Чорногорії у Вікісховищі | |
Збройні сили Чорногорії (чорногорська: Vojska Crne Gore) складаються з сухопутних військ, військово-морських сил та повітряних сил. У країні відсутній військовий обов'язок; збройні сили являють собою повністю професійну постійну армію.
Збройні сили в даний час підтримують чисельність особового складу у 1,950 активних службовців. Основна частина їх обладнання та сил були успадковані від збройних сил Державного союзу Сербії та Чорногорії; оскільки на Чорногорію припадає усе узбережжя колишнього союзу, вона отримала практично усі військово-морські сили.
Чорногорія є членом програми НАТО Партнерство заради миру і також офіційним кандидатом для повного членства у альянсі. Чорногорія подала заявку на План дій щодо членства 5 листопада 2008 року, який був наданий в грудні 2009 року. У 2015 році, було повідомлено, що міжнародна підтримка членства в НАТО Чорногорії зростає, з можливістю приєднання на Варшавському саміті в липні 2016 року. [2] Чорногорія також член Адріатичної хартії.
Посилання
| Незалежні держави |
Австрія • Азербайджан² • Албанія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Ватикан • Велика Британія • Вірменія² • Греція • Грузія² • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Іспанія¹ • Італія • Казахстан² • Кіпр² • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Північна Македонія • Польща • Португалія • Росія² • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина² • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція |  |
|---|---|---|
| Невизнані і частково визнані держави | ||