Збройні сили Молдови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Збройні сили Республіки Молдова
Forțele armate ale Republicii Moldova
Емблема Збройних сил Республіки Молдова
Емблема Збройних сил Республіки Молдова
Прапор Збройних сил Республіки Молдова
Прапор Збройних сил Республіки Молдова
Засновані 3.вересня.1991 року
Види збройних сил
Сухопутні війська
Повітряні сили
Штаб Flagge-Chisinau-01-11 (Flagge).png Кишинів
Командування
Верховний головнокомандувач Standard of the President of Moldova.svg Президент
Ніколя Тімофті
Міністр оборони Віорел Чиботару
Начальник генерального штабу Ігор Горган
Людські ресурси
Вік 18-27 років[1]
Призов 12 місяців[1]
Населення у
призовному віці
1.143.440 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]),
1.156.958 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Придатних для
військової служби
875.224 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]),
969.903 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Щорічно досягають
призовного віку
28.213 ч. (оц. 2010[1]),
26.614 ж. (оц. 2010[1])
Активні службовці (2014)[2]
Резерв (2013)[3]
Витрати
Бюджет lei
$ (2015)[4]
Відсоток у ВВП 0,3% (2014)[1]
Промисловість
Закордонні постачальники Росія Росія
Румунія Румунія
Україна Україна
Flag of the United States.svg США
Історія
Військова історія Молдови
Однострої та звання
Військові звання Молдови
Нагороди
Військові нагороди Молдови

Commons-logo.svg Збройні сили Молдови у Вікісховищі

Збройні сили Молдови складаються з Національної армії у складі сухопутних військ та військово-повітряних військ та карабінерів.

Історія[ред.ред. код]

Герб збройних сил Молдови

В Молдовському князівстві регулярної військовою силою було так зване «мале військо». Воно налічувало близько 10 тисяч осіб і складалося з господарського війська, окремих боярських загонів та наймитів. «Велике військо» (близько 40 тисяч чоловік) скликалося у випадках особливої необхідності і складалося з більшої частини чоловічого населення, здатного носити зброю.

Після утворення Молдавської РСР жителі призивалися на військову службу до лав Збройних Сил СРСР. 4 вересня 1990 року Верховна Рада Молдавської РСР прийняла Постанову про призупинення дії на території МРСР Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок».

Першим етапом утворення Національної армії Молдови як незалежної держави був указ Президента Молдови № 193 від 3 вересня 1991 року «Про утворення Збройних Сил». Згідно з Конституцією Молдови 1994 року та Концепцією національної безпеки воєнна безпека країни забезпечується її збройними силами. В 1995 році була розроблена і опублікована «Військова доктрина Республіки Молдова» (постанова № 482-XIII від 6 червня 1995 року), а до 1997 році був завершений процес створення військових структур Збройних сил. В 1998 році термін проходження обов'язкової військової служби був скорочений до 18 місяців, пізніше — до 12 місяців. У наш час, строкова служба триває 12 місяців. У 1997 році боєздатні збройні сили налічували трохи більше 11 тис. чоловік. Число резервістів, які могли бути призвані до лав збройних сил, близько 300 тис. чоловік. У 1998 році придатними до військової служби вважалися більш 1145000 чоловік. Після візиту у січні 1999 року до Кишиніву генерального секретаря НАТО було прийнято рішення про скорочення чисельності армії з 10 тис. до 6,5 тис. чоловік.

3 жовтня 2007 року в Кишиневі пройшла урочиста церемонія відкриття Центру інформування та документування НАТО. Індивідуальний план дій партнерства Молдова-НАТО передбачає реформування всієї системи безпеки і оборони країни на принципах НАТО та перехід Національної армії Молдови до 2010 року на стандарти Північноатлантичного альянсу.

3 вересня в Молдові відзначається як «День Національної армії Республіки Молдови».

Удосконалення обороноздатності[ред.ред. код]

24 Червня міністрами оборони країн НАТО в Брюсселі в було проголосовано пакет заходів щодо зміцнення обороноздатності Республіки Молдова, зміцнення інститутів і безпеки, генеральний секретар альянсу, Єнс Столтенберг заявив про подальшу допомогу НАТО Молдові в модернізації збройних сил шляхом навчання, підтримки і освіти. Допомогу для Молдови, як нейтральної країни і не учасника НАТО, було вирішено надати за ініціативою НАТО як Зміцнення потенціалу оборони ще у вересні минулого року на тлі конфлікту в східній Україні. В той же день, НАТО збільшило число власних військ швидкого реагування на 40 тисяч чоловік.[5]

Склад збройних сил[ред.ред. код]

Сухопутні війська[ред.ред. код]

Військово-повітряні сили[ред.ред. код]

Військова символіка[ред.ред. код]

Молдовські Мі-8Т

Заборона участі у навчаннях[ред.ред. код]

6 вересня 2017 року уряд Молдови схвалив рішення, згідно з яким молдовським армійцям дозволялося брати участь у навчаннях, що проводились на території України.[6] Проте, як напередодні, так і після остаточного рішення щодо відправки військових, президентом Додоном такі участі у навчаннях були заборонені.[7] Прем'єр-міністр Павел Філіп на засіданні кабміну, заклика́в міністрів знайти можливість відправити молдовський контингент на навчання, вказавши, що напередодні були скасовані поїздки на навчання в Україні, за його словами, якщо участь у навчаннях оплачується на 80% партнерами і організаторами, то відмова вже обійшлася Молдові в 5 млн леїв (понад 280 тисяч доларів).[6] Початково уряд планував від 8 до 23 вересня відправити 57 військовослужбовців для участі в навчанні в основному в країнах НАТО, включаючи Сполучені Штати та Туреччину, на заході України. Ветуючи такі рішення Додон стверджував, що Молдова зв'язана конституцією, щоб залишатися нейтральною, такі ж навчання за участю країн НАТО Додоном були раніше заборонені в Румунії.[8]

Інциденти, на думку деяких видань, стались через те, що Молдова керується прозахідним урядом та промосковським президентом, що означає часті зіткнення з зовнішньою політикою, особливо в стосунках з Росією та Європейським Союзом,[8][9] також, надаються пояснення, що навчання в Україні збігаються з військовими навчаннями, відомими як «Захід» (14-20 вересня), за участю тисяч російських військ у Білорусі, Балтійському морі, західній Росії та на території російського анклаву Калінінграда. Російські навчання викликали занепокоєння НАТО, незважаючи на запевнення Москви про оборонний характер навчань.[10]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]