Координати: 46°35′23″ пн. ш. 30°46′15″ сх. д. / 46.58972° пн. ш. 30.77083° сх. д. / 46.58972; 30.77083

Корсунці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Корсунці
Баптистська церква у селі Корсунці
Баптистська церква у селі Корсунці
Баптистська церква у селі Корсунці
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Одеський район Одеський район
Тер. громада Красносільська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51100190060090479
Основні дані
Засноване 1830
Населення 2107
Площа 0,44 км²
Густота населення 4029,55 осіб/км²
Поштовий індекс 67560
Телефонний код +380 4855
Географічні дані
Географічні координати 46°35′23″ пн. ш. 30°46′15″ сх. д. / 46.58972° пн. ш. 30.77083° сх. д. / 46.58972; 30.77083
Середня висота
над рівнем моря
11 м
Водойми Куяльницький лиман, Корсунський ставок
Місцева влада
Адреса ради 67560, Одеська обл., Одеський р-н, с. Красносілка, вул. Набережна, 82
Староста Власова Тетяна Сергіївна
Карта
Корсунці. Карта розташування: Україна
Корсунці
Корсунці
Корсунці. Карта розташування: Одеська область
Корсунці
Корсунці
Мапа
Мапа

CMNS: Корсунці у Вікісховищі

Корсунці́ — село Красносільської сільської громади в Одеському районі Одеської області, Україна. Площа села Корсунці складає — 216,59 га, кількість населення становить 2107 осіб, відстань до центру громади — 3,6 км, до районного центру — 41 км.

Завдяки поширеної тут торгівлі наркотиками село дістало в народі назву Палермо.[1]

Історія

Село виникло у 1830 році як поселення Корсунці, що відносилося до Гільдендорфської волості Одеського повіту. Тут добували харчову сіль шляхом випарювання лиманської води. Місцева сіль була високого ґатунку, і торгівля нею було основним джерелом існування мешканців.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 1 житель села[2].

До 1958 року село Корсунці, відносилися до Крижанівської[3], згодом Фонтанської сільської ради, а з 26.09.1958 року — до Красносільської сільської ради.[4] Обидві сільради на той час відносилися до Одеського району, який наприкінці 1962 року було ліквідовано і землі сільради відійшли до Комінтернівського району. 12 вересня 1967 року до Корсунців було приєднано прилеглі села Шевченкове Перше та Шевченкове Друге.[5][6]

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1714 осіб, з яких 804 чоловіки та 910 жінок.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1773 особи.[8]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 80,60 %
російська 14,72 %
циганська 2,93 %
молдовська 0,62 %
білоруська 0,39 %
болгарська 0,28 %
гагаузька 0,28 %
вірменська 0,11 %

Примітки

  1. Наркобизнес в Одессе в 90-х годах. Палермо под Одессой, где людей держат на цепи. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 21 квітня 2014.
  2. Корсунці. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  3. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 385.
  4. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1958 — № 9 — с. 235.
  5. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1967 — № 41 — с. 452.
  6. Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 4 жовтня 2019.
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 4 жовтня 2019.
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 4 жовтня 2019.

Джерела