Василь Процевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 30 грудня 2021, заснована на цій версії.
о. Василь Процевич, ЧСВВ
Народився1673(1673)
Вільно, Велике князівство Литовське
Помер5 травня 1726(1726-05-05)
Вільно
Діяльністьсвященик, проповідник
Alma materПапська Урбаніанська колегія Пропаганди Віри
ТитулПротоархимандрит Василіянського Чину
ПосадаПротоархимандрит Василіянського Чину
Термін1713—1717
ПопередникЛев Кишка
НаступникМаксиміан Вітринський
Конфесіягреко-католик
РодичіБатьки: Христофор і Варвара

о. Васи́ль Проце́вич (1673, Вільно, Велике князівство Литовське, нині Литва — 5 травня 1726, Вільно) — руський греко-католицький священик, василіянин, проповідник, доктор богослов'я, протоархимандрит Василіянського Чину (1713—1717), консультор Чину.

Життєпис

Навчання

Народився у Вільно в сім'ї Христофора і Варвари, католиків латинського обряду. Перейшов на східний обряд і вступив до василіян на новіціат в Битенському монастирі, де 4 квітня 1690 року склав вічні обіти. Початкову семінарійну освіту (студії поетики і риторики) здобув у Полоцькому монастирі і 23 листопада 1693 року за рекомендацією Холмського єпископа вступив до Папської Урбаніанської колегії Пропаганди Віри в Римі. Після шести років філософсько-богословських студій отримав ступінь доктора богослов'я і 8 травня 1699 року виїхав до Литви[1].

Діяльність

По повороті на батьківщину був призначений проповідником в Борунах. Під час Новгородоцької капітули 1703 року його кандидатуру було висунуто на вакантну Пінську Лещинську архимандрію, але він зрікся цього привілею. В 1703—1708 роках перебував у Ольшанах, де опікувався Борунською чудотворною іконою Матері Божої, яку туди було вивезено через наближення шведського війська. У капітулі в Білій 1709 року брав участь як настоятель монастиря в Хомську, а наступного року призначений настоятелем Віленського Свято-Троїцького монастиря, який йому довелося відновлювати після великої пожежі, у якій 1706 року згоріла половина міста.

Протоархимандрит Василіянського Чину

На капітулі у Вільно 1713 року о. Василь Процевич на чотири роки обраний протоархимандритом Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Тройці. З цього періоду в архівах Конгрегації Поширення Віри збережені деякі листи о. Процевича, пов'язані зі студіями василіянських клириків в колегії Конгрегації, а також у справі про підпорядкування конфедерації монастирів Львівської єпархії (утворена 1711 року) владі єдиного протоархимандрита «всієї Русі». Займався також справою терміну каденції генеральних консульторів: частина ченців була за те, щоб каденція тривала чотири роки, а частина — за пожиттєву каденцію, та однак за його протоархимандритства це питання так і не було вирішене. По завершенні терміну уряду протархимандрита був обраний генеральним консультором Василіянського Чину пожиттєво. У Новгородоцькій генеральній капітулі 1719 року брав участь як консультор Чину і настоятель Холмського монастиря. Як холмський настоятель брав участь у Замойському синоді (26 серпня — 17 вересня 1720)[2]. 1721 року знову став настоятелем у Вільно, де й помер 5 травня 1726 року.

Примітки

  1. ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 121.
  2. ↑ Провінційний синод у Замості 1720 року Божого. Постанови. — Івано-Франківськ: «Нова Зоря», 2006. — С. 101.

Література

  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 P. (лат.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Василь_Процевич&oldid=34237684