Антонюк Андрій Данилович

Антонюк Андрій Данилович
Народження	15 жовтня 1943; Первомайськ, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	16 квітня 2013 (69 років)
	Миколаїв, Україна
Поховання	Миколаївське центральне міське кладовище
Країна	СРСР; Україна
Навчання	Одеське художнє училище (1962)
Діяльність	художник
Вчитель	Ацманчук Олександр Павлович і Єгорова Тамара Іванівна
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Антонюк Данило Андрійович
Нагороди	Премія імені Василя Стуса (1993)

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 20 лютого 2022, заснована на цій версії.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антонюк.

Андрі́й Дани́лович Антоню́к^[1]^[2]^[3] (15 (13 — за даними самого Андрія Антонюка) жовтня 1943 (1941 — відповідно до метричної книги), Первомайськ Миколаївської області — 16 квітня 2013) — український живописець, Народний художник України (2007), заслужений художник України (1989), лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994), Почесний громадянин міста Первомайська, член Національної спілки художників України (від 1970).

Біографічні дані

Андрій Данилович Антонюк народився 15 жовтня 1943 року (за паспортом, а за даними метричної книги, як він сам говорив, 1941 року) в Богополі, передмісті нинішнього Первомайська.

Навчався в єдиній українській школі, що розташовувалась на вулиці, названій на честь єврейського класика Шолом-Алейхема.

Юнацькі роки Андрія Даниловича пройшли в Богополі, навчався у середній школі № 17.

1962 року закінчив Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова (в Олександра Ацманчука та Тамари Єгорової).

У 1965—1971 роках працював в Одесі в Художньому фонді. Від 1971 року — у Миколаєві.

Брав активну участь в численних республіканських і всесоюзних виставках, що проводилися в 1967—1985 роках. Член Спілки художників України з 1970 року.

Творчість

Творчості Антонюка притаманні вплив наївного народного мистецтва, символіка експресіонізму та естетика модерну.

У його творчості переважають народні мотиви, художнє осмислення історичного минулого українського народу, його моральні пошуки.

Виразна своєрідність художника, в поєднанні з його неозорим духовним космосом, створили неповторний творчий пласт в художній культурі України. А це поклало початок існуванню особливої південноукраїнської школи образотворчого мистецтва.

Андрій Антонюк — учасник численних виставок.

1966 — Республіканська виставка «Карпатські мотиви».
1968 — Всесоюзна художня виставка «50 років ВЛКСМ», «Май 1945».
1968 — м. Одеса, персональна виставка.
1968—1969 — Одеса — обласна виставка «Хліб-сіль», «Вікно», «Рідна земля».
1969 — Республіканська і Всесоюзна виставка акварелі «Сім'я».
1969 — м. Одеса, персональна виставка.
1970 — м. Москва, Всесоюзна виставка.
1971 — м. Київ, виставка молодих художників України.
1972 — м. Херсон, персональна виставка.
1972 — м. Київ — Республіканська виставка акварелі, «Дідусь».
1972 — м. Москва — Всесоюзна виставка акварелі.
1973 — м. Київ — виставка «Квітуча Україна», «В поле».
1973—1974 — м. Одеса, квартирні виставки (персональні). організовані В. Асрієвим.
1975 — м. Київ — виставка акварелі «Каласі», «Пам'ять», «Весна».
1975 — м. Мінськ — Всесоюзна виставка акварелі.
1975 — м. Москва, виставка незалежного українського мистецтва («сахарівська виставка»), що набула широкого резонансу завдяки передачам «Голос Америки», «Радіо свободи», «Німецька хвиля».
1978 — м. Москва — Всесоюзна виставка акварелі «Гайдамаки».
1980 — м. Одеса, персональна виставка.
1981 — м. Одеса, персональна виставка.
1983 — м. Первомайськ, виставка «Палітра земляків».
1984 — м. Миколаїв — обласна виставка «40 років визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників».
1985 — м. Миколаїв — обласна виставка «40 років Перемоги».
1986 — м. Львів, персональна виставка.
1987— м. Миколаїв — обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна. Персональна виставка.
1989 — м. Вознесенськ, виставка.
1989 — м. Київ, персональна виставка.
1989 — м. Пряшів (Словаччина), персональна виставка.
1991 — м. Варшава, виставка.
1992 — м. Миколаїв, «Різдвяна виставка».
1993 — м. Київ, персональна виставка.
1993 — м. Миколаїв, ювілейна виставка до 50-річчя майстра.
1994 — м. Торонто (Канада), персональна виставка.
1997 — м. Львів, персональна виставка до Дня міста.
1998 — м. Миколаїв — м. Одеса, персональна виставка.
1999 — м. Миколаїв. Виставка «Шолом-Алейхем на Богополі».
2000 — м. Одеса, персональна виставка.
2001 — м. Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
2003 — м. Київ — Національний музей образотворчого мистецтва. Персональна виставка.
2003 — м. Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
2005 — м. Київ — виставка «Свіча роду».
2005 — м. Київ — персональна виставка в галереї «Софія».
2005 — м. Київ. «Свіча роду».
2005 — м. Чикаго (США). Персональна виставка.
2006 — м. Київ — персональна виставка. Національний музей образотворчого мистецтва.
2007 — м. Миколаїв, Одеса — персональна виставка. Міська галерея — «Боже поле».
2007 — м. Миколаїв. «Наша Батьківщина в образотворчому мистецтві ХХ ст.»
2008 — м. Одеса, вернисаж в музеї західного і східного мистецтва.
2009 — м. Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
2010 — м. Миколаїв, виставка.
2011 — м. Миколаїв, виставка «Ми — пам'ять», присвячена дружині.
2011 — м. Шанхай (Китай), виставка до 20-річчя незалежності України.
2012 — м. Миколаїв. Виставка Андрія та Данила Антонюків «Сльоза аркасового лева».
2012 — м. Чикаго (США), виставка.
2013 — м. Київ, виставка «Боже поле Андрія Антонюка: до 70-річчя автора».
2013 — 15 жовтня у Миколаївському художньому музеї імені В. В. Верещагіна була відкрита посмерта персональна виставка живопису, присвячена 70-річчю Андрія Антонюка^[4]. на виставці було представлено близько 100 картин художника, серед який остання, незавершена картина Антонюка, на якій митець зобразив себе зі своєю дружиною.

Персональні виставки і окремі роботи Андрія Антонюка експонувалися в Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі, Іспанії, КНР, Канаді, США, країнах Латинської Америки, Ізраїлі, Японії, містах — Москві, Шанхаї, Мюнхені, Женеві, Лондоні, Парижі та ін.

Твори зберігаються у провідних музеях України, Державній Третьяковській галереї у Москві, Мадридській галереї.

Твори

«Карпатський мотив» (1966)
«Рідна земля» (1969)
«Вікно» (1970)
«Весна» (1974)
«Моя Венеція» (1980)
«На Бузі» (1987)
«На Голгофу. Екологія» (1987)
«Хорали Максима Березовського» (1988)
«Прийдіть і поклоніться» (1992)
«Митрополит Іларіон»
«Журавлі»
«Біла брама»
«Біля джерела»
«Юрій Кондратюк»
«Через віки»
«На Синюсі»
«Вечірня молитва»
«Селянський Влас»
«Різдво на Богополі»
«Цар Колос»
«Радість весни»
«Наближення Різдва»
«Король Лір»
«Тривога»
«Селянська хата…»
«Воздвиження хреста (Олександр Мень)»
«Щедра осінь»
«Почута молитва»
«Святковий день»
«Коляда»
«Блакитний очіпок»
«Ранок на Богополі (тиха молитва)»
«Трійця на морі»
«Великдень на Лимані»
«Феофан Прокопович»
«В казематі (Тарас Шевченко)»
«Учителю, хто ми?»
«Поклоніння землі та водам»
«Богопільська мадонна»
«Квітковий Спас»
«Мамина весна»
«Мамині лампади»
«Розмова з Всесвітом»
«Сурми глас. Пересторога».
«Покрова»
«Щедрий жебрак»
«Дана»
«СвятоТрійці на морі»
«Ранок на Лимані»
«Ігор Тальков»
«Лелека»
«Музика Лиману»
«Україна-Русь непереможна»
«Сліпий музикант»
«Маковії»
«Франсуа Війон»
«Чумаки»
«Щедрий жебрак»
«Чиста вода»
«Щасливе літо»
«Благословення (мама)»
«Лель»
«Спасіння Ангелом (Ной)»
«На том берегу»
«Космічна фантазія»
«До місяця»
«Грай, бандуро»
«Золоті Колоски 47 року»
«Золота Покрова»
«Почута молитва»
«Бабусине світло»
«До царя Колоса»
«Пам'ять Мігії»
«Трійця»
«Пошли йому долю»
«Кам'яний міст»
«Руде телятко»
«Пам'ятаємо»
«Ой учора із Вечора…»
«Білобог»
«Спас»
«Свято»
«Ангел світла»
«Богопольські дзвони»
«Та, що запалює зорі»
«Бандуристи»
«Пам'яті Валентина Алтанця»
«Мамина молитва»
«Тиха молитва»
«Зоряне молоко»
«Чорноморський Тартарен»
«Бабусине світло»
«Ой, в полі, там плужок оре…»
«Різдвяна читанка»
«Колядники»
«Ідіть до нас кутю їсти…»
«Дажбог»
«Три тополі»
«Благословенна земля»
«Біля журавля»
«Біля води-Дани»
«Бог у всьому»
«Великий плуг»
«У маминій хаті»
«Великдень»
«Гайдамаки»
«Вознесіння»
«Весілля поета»
«Гонило»
«Пливе човен…»
«Пієта»
«Моя бабуся»
«Золота корона»
«Козацьке море»
«Зачарований ліс»
«Данилко»
«Підростай, наш сину!»
«Жива вода»
«Селянський Христос»
«Прошу прощення»
«Зоряний хлопчик»
«Дві долі»
«Чекання»
«Освячення на морі»
«Діоген»

Звання та премії

1986 — Лауреат премії «Золотий Тризуб»
1989 — Заслужений художник УРСР
1993 — Премія імені Василя Стуса
1994 — Державна премія України імені Тараса Шевченка за серію картин останніх років
1996, 1998 — Почесне звання «Городянин року»
1997 — Лауреат Міжнародного фестивалю «Український світ»
2000 — Срібна медаль Національної Академії мистецтв України
2001 — Диплом «Золота фортуна»
2002 — Золота медаль Національної Академії мистецтв України
2006 — Почесне звання «Людина року»
2007 — Народний художник України
Почесний громадянин міста Первомайська.^[5]

Вшанування пам'яті

вулиця Андрія Антонюка в Миколаєві^[6].
вулиця Андрія Антонюка в Первомайську.
сквер ім. А. Антонюка в Миколаєві

Бібліографія

Книги

Антонюк Андрій Данилович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 23. — ISBN 5-88500-071-9.
Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — С. 24.
Малина В. В., Катюха О. О. Антонюк Андрій Данилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 587. — ISBN 966-02-2075-8.
Кремінь, Т. Золоті лампади українського степу / Т. Кремінь // Лампада над Синюхою: альбом-антологія / А. Антонюк, Д. Кремінь ; літ. ред. Т. Кремінь. — Миколаїв, 2007. — С. 3-7.
Шитюк М. М., Горбуров Є. Г., Горбуров К. Є. Слава і гордість Миколаївщини.75-річчю утворення Миколаївської області присвячується [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] — Миколаїв: Видавець П. М. Шамрай, 2012. — 275с. — С. 11-14.

Бібліографічні покажчики

Антонюк Андрей Данилович // Человек года. Горожанин года (1996—2009): библиогр. справочник. — 11-е изд., доп. — Николаев, 2009. — С. 15–16.
Всесвіт Андрія Антонюка: біобібліогр. покажч. / склад.: М. Тасинкевич, А. Шевченко ; вступ. ст. Т. Креміня ; Миколаїв. обл. універс.^[7] наук. б-ка ім. О. Гмирьова ; ред.: Т. Астапенко, Л. Голубенко. — Миколаїв, 2013. — 50 с.

Статті з періодичних видань

Кремінь, Д. Життя і житіє Андрія Антонюка / Д. Кремінь // Южанинъ. — 2006. — 11 жовт. — С. 1-2.
Тарасенко, А. Ясновидющі очі Андрія Антонюка / А. Тарасенко // Образотворче мистецтво. — 2007. — № 4. — C. 118—121.
Андрей Антонюк: «Главное — всегда оставаться человеком» // Вечерний Николаев. — 2007. — 24 февр.
Мигеевский метеорит с Богополя // Николаев за неделю. — 2007. — 25 февр.-3 марта (№ 1). — С. 1-3.
Креминь, Д. Николаевец Андрей Антонюк стал народным художником Украины / Д. Креминь // Николаевские новости. — 2007. — 28 марта.
Наточа, Е. Душа творца перед лампадой / Е. Наточа // Вечерний Николаев. — 2007. — 2 окт.
Войтова, Н. Андрій Антонюк: «Головне в житті — це любов, справжня, щира, самовіддана» / Н. Войтова, Д. Войтов // Горожанин. — 2008. — № 8. — C. 12-13.
Кремінь, Д. Вічна загадка любові / Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2009. — 26 трав.
Кремінь, Т. З обійнятих любов'ю літ на Богополі / Т. Кремінь // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10. — С. 48-49.
Тасинкевич-Кирилюк, М. Боже поле Андрія Антонюка / М. Тасинкевич-Кирилюк // Рідне Прибужжя. — 2014. — 17 квіт. — С. 8. ; Южная правда. — 2014. — № 45.

Примітки

↑ Тасинкевич, Марина. Боже поле Андрія Антонюка. http://www.rp.mk.ua/2014/04/17367/ (укр.) .
↑ [www.reglibrary.mk.ua/arc/antonuk.doc Всесвіт Андрія Антонюка]. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)
↑ Тасинкевич, Марина. Божье поле Андрея Антонюка.
↑ Николаевцам представили бессмертное творчество маэстро Антонюка// НикВести, 15 жовтня 2013
↑ Почесні громадяни міста Первомайська — Офіційний сайт Первомайська. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2013.
↑ Розпорядження голови — Миколаївська обласна державна адміністрація. www.mk.gov.ua. Процитовано 23 липня 2016.
↑ В Николаеве появится сквер имени Андрея Антонюка. http://inshe.tv/society/2015-01-30/13713/ (рос.) .

Посилання

Мистецтво Біографії Україна

[1] Тасинкевич, Марина. Боже поле Андрія Антонюка. http://www.rp.mk.ua/2014/04/17367/ (укр.) .

[2] [www.reglibrary.mk.ua/arc/antonuk.doc Всесвіт Андрія Антонюка]. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)

[3] Тасинкевич, Марина. Божье поле Андрея Антонюка.

[4] Николаевцам представили бессмертное творчество маэстро Антонюка// НикВести, 15 жовтня 2013

[5] Почесні громадяни міста Первомайська — Офіційний сайт Первомайська. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2013.

[6] Розпорядження голови — Миколаївська обласна державна адміністрація. www.mk.gov.ua. Процитовано 23 липня 2016.

[7] В Николаеве появится сквер имени Андрея Антонюка. http://inshe.tv/society/2015-01-30/13713/ (рос.) .

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]