Антрацит

Антрацит

Загальні відомості
Генезис	метаморфічна порода
Ідентифікація
Колір	чорний, сіруватий
Структура	шарувата
Форма залягання	пласти, лінзи
Окремість	пластова
Густина	1,35—1,5 г/см³
Використання
висококалорійне паливо
Антрацит у Вікісховищі

Антраци́т (грец. ανθραξ — вугілля), твердий, високої щільності, блискучий різновид вугілля, що містить більш 90 % вуглецю і має низький відсоток домішок. Горить без полум'я, диму і запаху. Високоякісне енергетичне паливо. Загальний обсяг видобутку в 2010 році становив 670 млн тонн.

Загальна характеристика

Антрацит.

Найбільш метаморфізований різновид вугілля кам'яного, що має високу теплотворну здатність. Злам раковистий, зрідка зернистий. Колір чорний або сіруватий, Блиск металічний. Густина 1500—1700 кг/м³, твердість 2—2,5; теплотворна здатність 33…35 МДж/кг — 8000—8600 ккал. Антрацит не спікається і дає порошок.

Хімічні властивості антрациту: вуглецю 92—97 %, водню 2—3 %, кисню 2—3 %, азоту — 1 %, фосфору—0,01 %, вологи 2—4 % , золи 3—9 % , летких речовин 2—8 %, сірки 1—3 %. Під мікроскопом антрацит в тонких шліфах непрозорий, рослинні залишки невиразні. Вивчення китайських антрацитів дозволило виявити в них деревну структуру, смоляні тіла, кутикулу, макро- та мікроспори.

Генезис

Найбільша кількість антрациту утворилася внаслідок регіонального метаморфізму при зануренні вугленосних товщ в область підвищених температур і тиску. Температура при формуванні антрацитів в умовах регіонального метаморфізму знаходилася, імовірно, в інтервалі 350—550 °C.

Поширення

В Україні присутній в різних районах Донецького кам'яновугільного басейну у вигляді шарів значної потужності, головним чином у відкладах карбонової та пермської систем. В структурі балансових запасів вугілля України антрацити становлять 11,3 %.

За межами України поклади антрациту відомі в Росії (у Західному Сибіру та на східних схилах Уралу), Китаї, Америці, Франції та інших країнах.

Застосування

Антрацит не самозапалюється і витримує перевезення на значні відстані. Антрацит широко застосовується як високоякісне енергетичне паливо, а також як сировина у чорній (використовують так званий термічний антрацит, який одержують шляхом прожарювання антрациту особливого ґатунку в шахтних печах при температурі до 1350 °C) та кольоровій металургії, хімічній та електротехнічній промисловості тощо. Антрацит — вуглецева сировина при виготовленні абразивів, відновлювачів, електродів.

Порівняльні характеристики в ряду гумітів

Мікроструктура антрациту.

Антрацити належать до найзріліших гумітів. В порівнянні з кам'яним вугіллям, антрацити є найблискучішими і найтвердішими утвореннями з дійсною густиною — (1,4 –1,7) • 10³ кг/м³. Колір антрацитів чорний або сірувато-чорний, блиск металічний з жовтим відтінком. Антрацити розрізняються за характером будови: масивні, грубо-, середньо- і дрібнозернисті. Типові антрацити виявляють деякі властивості, не характерні для кам'яного вугілля, наприклад, підвищену електропровідність. Антрацити — це не остання стадія перетворення гумітів. Вважається, що у відповідних умовах антрацит може через проміжні стадії перетворитися на графіт. У такому разі безперервний ряд гумітів

торф → буре вугілля → кам'яне вугілля → антрацит

закінчується графітом.

Між всіма типовими представниками в цьому ряді гумітів, на стиках, є перехідні утворення з проміжними властивостями: між торфом і бурим вугіллям — поховані торфи, між бурим вугіллям і довгополуменевим кам'яним вугіллям — вугілля марки БД, між пісним кам'яним вугіллям і антрацитами — напівантрацит.

Є перехідні утворення також між антрацитом і графітом (dr = 2,2 — 2,23 • 10³ кг/м³>). До них належать суперантрацити, або графітисті антрацити (dr = 1,75 — 1,9 • 10³ кг/м³), які зустрічаються на Уралі. До перехідних утворень між суперантрацитом і графітом зараховують так звані антраксоліти, одним з представників яких є шунгіт. Малозольний різновид шунгіту (dr = 1,84 — 1,98 • 10³ кг/м³) є матеріалом чорного кольору, дуже твердим, з сильним блиском і синюватим відливом, на вигляд схожим на антрацит.

Див. також

• Метаантрацит
• Напівантрацит
• Суперантрацит
• Термоантрацит

Література

• А. Я. Радзивілл. Антрацит // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
• Жемчужников Ю. Н. Общая геология ископаемых углей. Изд. 2. М., 1948. (рос.)
• Гапеев А. А. Твердые горючие ископаемые. М., 1949. (рос.)
• Аммосов И. И. и Тан Сю-и, Стадии изменения углей и парагенетические отношения горючих ископаемых, М., 1961. (рос.)
• Жемчужников Ю. А., Гинзбург А. И., Основы петрологии углей, М., 1960. (рос.)