Гайдамака Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Васильович Гайдамака
Народився 9 червня 1939(1939-06-09)
Волосківці, Менський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер 27 жовтня 2023(2023-10-27) (84 роки)
Шостка, Сумська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Україна Україна, Київ
Діяльність художник, дизайнер
Відомий завдяки художник, дизайнер
Alma mater Харківське державне художнє училище (1961) і Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1967)
Вчителі Козлинський Володимир Івановичd і Коржев Гелій Михайлович
Заклад Київпроект і Національний музей історії України у Другій світовій війні
Членство Спілка радянських художників України
Партія Політична партія «Наша Україна»
У шлюбі з Міщенко Лариса Василівна
Діти Гайдамака Христина Анатоліївна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «Знак Пошани»  — 1982
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1985
Премія Ленінського комсомолу
Премія Ленінського комсомолу
Звання
Народний художник України — 1998Заслужений діяч мистецтв України

Анато́лій Васи́льович Гайдама́ка (9 червня 1939(1939-06-09), Волосківці, Чернігівська область — 27 жовтня 2023(2023-10-27), Шостка, Сумська область) — український художник-монументаліст. Народний художник України, лауреат Державної премії ім. Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України. Головний художник Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни»[1]. Член-кореспондент Національної академії мистецтв України , Національної спілки художників України. Мешкає в Києві[1]. Член творчого об'єднання «Погляд».

Творчість

Анатолій Гайдамака спільно зі своєю дружиною Ларисою Міщенко декорував панно стіни Інституту теоретичної фізики. Є автором оформлення Державного історико-культурного заповідника на о. Хортиця (1977–1988), музеїв М. Островського у Шепетівці (1979), М. Коцюбинського в Чернігові (1982–1983), Т. Шевченка у Києві (1984–1987), літературного музею в Одесі (1984–1985), філії Центрального музею В. І. Леніна (1980-82; зараз — «Український дім»); художнього вирішення інтер'єрів банку «Україна» в м. Києві (1994), інтер'єрів адміністрації культурного центру «Росія» в Харбіні (1997, Китай), церкви Святої Трійці (1998–1999, Македонія), художнього оформлення Національного музею «Чорнобиль» у Києві (1994–1996). Створив живописний цикл «Розп'яття» (1988–1990), учасник проекту «Музей катастроф на водах» тощо.

Учасник українських та міжнародних виставок у Швеції, Данії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині та ін.

Біографія

Народився 9 червня 1939 року в селі Волосківці Менського району Чернігівської області.

Закінчив 1961 року Харківське художнє училище, 1967 року — Москововське вище художньо-промислове училище (фах «Монументально-декоративне мистецтво»).

Протягом 19671971 рр. працював художником-архітектором інституту «Київпроект». З 1995 — головний художник Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни».

З травня 2001 року — член Академії мистецтв України.

Протягом грудня 2005 — жовтня 2006 рр. був позаштатним Радником Президента України.

Особисті відомості

Член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка. Член Народного Союзу «Наша Україна»[1].

Із 1971 року член Національної спілки художників України[2].

У 2006 році був кандидатом у Народні депутати України від Блоку «Наша Україна» (№ 206 в списку).

Нагороди, відзнаки та звання

1989 року присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». Лауреат премії Ленінського комсомолу (1980), Державної премії України ім. Т. Шевченка (1985)— в колективі, зокрема із Володимиром Баруленковим. Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1982), князя Ярослава Мудрого V ступеня (січень 2009 року). 1998 року присвоєно почесне звання «Народний художник України»[2]

Примітки

  1. а б в Гайдамака Анатолій Васильович[недоступне посилання з квітня 2019] у базі газети «Сегодня»
  2. а б Гайдамака Анатолій Васильович[недоступне посилання з квітня 2019] у базі Національної спілки художників України

Джерела