Гайдамака Анатолій Васильович
| Гайдамака Анатолій Васильович | |
|---|---|
| Народження | 9 червня 1939 Волосківці, Менський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Смерть | 27 жовтня 2023[1] (84 роки) |
| Київ, Україна | |
| Поховання | Аскольдова могила |
| Країна | |
| Навчання | Харківський фаховий вищий художній коледж (1961) і Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1967) |
| Вчитель | Козлинський Володимир Івановичd і Коржев Гелій Михайлович |
| Діяльність | художник, дизайнер |
| Працівник | Київпроект і Національний музей історії України у Другій світовій війні |
| Член | Спілка радянських художників України |
| Партія | Політична партія «Наша Україна» |
| У шлюбі з | Міщенко Лариса Василівна |
| Діти | Гайдамака Христина Анатоліївна |
| Нагороди | |
Анато́лій Васи́льович Гайдама́ка (9 червня 1939, Волосківці — 27 жовтня 2023, Київ) — український дизайнер і живописець; член Спілки радянських художників України з 1971 року; Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка з липня 2007 року[2], Народного Союзу «Наша Україна» та творчого об'єднання «Погляд»[3]. Член-кореспондент Академії мистецтв України з 2001 року. Батько художниці Христини Гайдамаки.
Народився 9 червня 1939 року в селі Волосківцях (нині Корюківський район Чернігівської області, Україна). 1961 року закінчив Харківське державне художнє училище; 1967 року — Москововське вище художньо-промислове училище, де навчався у Володимира Козлинського, Гелія Коржева. Здобув спеціальність — «монументально-декоративне мистецтво».
Протягом 1967—1971 років працював художником-архітектором в інституті «Київпроект». У 1971—1995 роках — на творчій роботі. З 1995 року обіймав посаду головного художника Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни». Протягом грудня 2005 — жовтня 2006 року був позаштатним Радником Президента України. У 2006 році був кандидатом у Народні депутати України від Блоку «Наша Україна» (№ 206 в списку)[2].
Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лесі Українки, № 5А, квартира № 86[4] та у будинку на Андріїському узвозі, № 8А[5]. Помер у Києві о восьмій ранку 27 жовтня 2023 рок[6][7]. Похований на Аскольдовій могилі, навпроти хреста Героям Крут.

Працював у галузях станкового живопису та художнього оформлення (експозицій музеїв, інтер'єрів культурних центрів, громадських споруд). Серед робіт:
- живописні серії
- «Материн сад» (1974—1980);
- «Мій рід» (1982—1988);
- «Моє дитинство» (1982—1988);
- «Розп'яття» (1988—1993);
- «Яблуневі сади» (1980-ті);
- «Міражі Аралу» (1990);
- «Немає іншої Вкраїни» (1990);
- «Чорнобильський хрест» (1990);
- «Історія України» (1990-ті).
Автор проєктів:
- експозицій
- Музею книги та друкарства України (1974);
- Державного історико-культурного заповідника на острові Хортиці (1977—1988);
- Музею Миколи Островського у Шепетівці (1979)
- Київського філіалу Центрального музею Леніна у Києві (1980—1982);
- Музею Михайла Коцюбинського в Чернігові (1982—1983);
- Музею космонавтики імені Сергія Корольова у Житомирі (1983);
- Літературного музею в Одесі (1984—1985);
- Державного музею Тараса Шевченка у Києві (1984—1987);
- Шевченківського національного заповідника у Каневі (1989);
- Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 у Києві (1995);
- Меморіального комплексу Тараса Шевченка в Форт-Шевченко в Форт-Шевченко в Казахстані (1997);
- Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» у селах Шевченковому та Моринцях Звенигородського району Черкаської області (1998);
- Музею трипільської цивілізації у селі Трипіллі Київської області;
- Меморіального комплексу «Зірка Полин» у Чорнобилі (2011),
- Музейного комплексу «Родинна пам'ять» у Шостці (2015);
- інтер'єрів
- Банку «Україна» у Києві (1994);
- Національного банку України у Києві (1995);
- Музею «Чорнобиль» у Києві (1996);
- Адміністративного культурного центру «Росія» в Харбіні (1997);
- Церкви святої Трійці[mk] у Македонії (2003);
- Музейно-культурного комплексу міста Когалима (2012);
- Українського культурного центр у Китаї (2013—2015);
- інше
- Пам'ятного хреста на місці Батуринської трагедії (2004);
- Меморіального комплексу «Пам'яті героїв Крут» (2006);
- Комплексу «Запорізький 700-літній дуб» з церквою святої Покрови;
- Меморіалу між Румунією та Україною «Голгофа без кордонів» (2008);
- Павільйону України на Всесвітній виставці EXPO-2010 у Шанхаї;
- Національного музею Голодомору-геноциду у Києві (2007—2008);
- Пам'ятника Тарасу Шевченку у Вінниці (2013—2014);
Учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставок з 1966 року, зокрема за кордоном ексронувався у Югославії, Болгарії, Швеції, Нідерландах, Кувейті, Македонії, Італії, Данії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині, Росії, Сербії, Франції, Японії.
- Премія Ленінського комсомолу (1980)[2];
- Орден «Знак Пошани» (1982)[2];
- Державна премія України імені Тараса Шевченка (1985; разом з колективом за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею Володимира Леніна)[8];
- Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989)[2];
- Народний художник України (1998)[9];
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009; за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України)[10];
- Орден «Співдружність» (2013; за активну участь у діяльності Міжпарламентської асамблеї СНД та її органів, внесок у зміцнення дружби між народами держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав)[11];
- Почесний громадянин Менського району[3].
Про творчі здобутки митця у 1999—2001 роках на кіностудії «Просвіта» режисером В. Артеменком знято художньо-документальний фільм «Гайдамацький шлях».
- ↑ ТСН
- ↑ а б в г д Гайдамака Анатолій Васильович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 28 квітня 2024. Процитовано 28 квітня 2024.
- ↑ а б Гайдамака Анатолій Васильович. Почесні громадяни Менського району. / Менська районна рада. Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Гайдамака Анатолій Васильович // Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 29.
- ↑ Художники Києва, 2000, с. 43.
- ↑ Зі скульптором Анатолієм Гайдамакою попрощаються завтра у Києві
- ↑ У Києві попрощалися з відомим художником-монументалістом Анатолієм Гайдамакою
- ↑ Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 1962—2022 років / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 29 листопада 2022. Процитовано 28 квітня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 8 травня 1998 року № 442/98 «Про присвоєння А. Гайдамаці почесного звання «Народний художник України»»
- ↑ Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Информационный бюллетень № 59 / Межпарламентская ассамблея СНГ. 28 листопада 2013.
- Гайдамака Анатолій Васильович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 145 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- Гайдамака Анатолій Васильович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 137 . — ISBN 5-88500-071-9.;
- Анатолій Гайдамака // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 42—43. — ISBN 966-95504-1-6.;
- Головко В. В.. Гайдамака Анатолій Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.;
- Н. О. Саєнко. Гайдамака Анатолій Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
- Народились 9 червня
- Народились 1939
- Уродженці Менського району
- Померли 27 жовтня
- Померли 2023
- Померли в Києві
- Поховані на Аскольдовій горі
- Випускники Харківського художнього училища
- Випускники Московської державної художньо-промислової академії імені С. Г. Строганова
- Працівники Київпроекту
- Працівники Національного музею історії України у Другій світовій війн
- Члени Національної спілки художників України
- Члени «Нашої України»
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 1500-річчя Києва»
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Народні художники України
- Лауреати премії Ленінського комсомолу
- Заслужені діячі мистецтв УРСР
- Кавалери ордена «Співдружність» (СНД)
- Лауреати Шевченківської премії
- Українські дизайнери
- Радянські дизайнери
- Українські живописці
- Радянські художники
- Члени-кореспонденти Національної академії мистецтв України
- Діячі «Просвіти»
- Почесні громадяни Менського району
- Лауреати Шевченківської премії 1985 року
- Художники Києва
