Кінські Роздори

село Кінські Роздори
Герб Кінських Роздорів	Прапор Кінських Роздорів
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Пологівський район
Рада	Воскресенська сільська територіальна громада
Облікова картка	Кінські Роздори
Основні дані
Засноване	1771
Населення	3 113
Територія	159 км²
Площа	14,298 км²
Густота населення	217,7 осіб/км²
Поштовий індекс	70651 та 70650
Телефонний код	+380 6165
Географічні дані
Географічні координати	47°24′42″ пн. ш. 36°24′55″ сх. д. / 47.41167° пн. ш. 36.41528° сх. д.Координати: 47°24′42″ пн. ш. 36°24′55″ сх. д. / 47.41167° пн. ш. 36.41528° сх. д.
Водойми	р. Кінська, Суха Кінська
Відстань до; обласного центру	105 км
Відстань до; районного центру	15 км
Місцева влада
Адреса ради	70650, Запорізька область, Пологівський район, с. Воскресенка, вул. Маяковського, 8
Сільський голова	Гузенко Микола Іванович +38 061 653 53 31 с.р.
Карта
	Кінські Роздори
	Кінські Роздори
Мапа
	Кінські Роздори у Вікісховищі

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 29 жовтня 2021, заснована на цій версії.

Кінські Роздори́ — село в Україні, в Пологівському районі Запорізької області. Населення становить 3113 осіб. Орган місцевого самоврядування — Воскресенська сільська територіальна громада

Географія

Село Кінські Роздори розташоване в центральній частині Пологівського району на берегах річок Конка і Суха Конка в місці їх злиття. На півночі межує з селом Воскресенка. Через село проходять автомобільні дороги Н08.

Історія

Початок історії

Біля села були знайдені речі доби раннього палеоліту.

Перше поселення на території сучасного села з'явилося у козацькі часи — тут були козацькі зимівники і згодом слобода Кінська, що відносилися до Кальміуської паланки Війська Запорозького низового.

Створення Кирилівської фортеці

Під час споруди Кирилівської фортеці на початку 1770 року, ці місця по розпорядженню Російського Уряду, на казенний кошт були заселені відставними солдатами. У той час це була глуха і безлюдна, але багата і родюча місцевість. Переселення відбулось, з одного боку, для спостереження за роботами по будівництву фортеці, а з іншого, для пожвавлення безлюдного краю, для закладу і розвитку в ньому землеробства і промисловості.

Забудована землянками і мазанками, солдатська, як вона тоді називалась Кінська слобода швидко росла і збільшувалася. Населення слобідки складалося переважно з арештантів для робіт по будівництву фортеці і українських селян, «людей вільних і незалежних, привернутих вигодами і зручностями щасливої і благодатної місцевості» які постійно прибували в слободу.

У 1776 році Азовський губернатор В. А. Чертков відвідав солдатську Кінську слободу та наказав називати її Державною військовою Кінською слободою. У 1782 році її населення склало 424 людини.

18 липня 1776 року Маріупольське духовне Правління звітувало, що церква Різдва Богородиці, яка будувалася в Слободі Кінській закінчена, церковними начинням і священним одягом, іконами, книгами церковними і дзвонами забезпечена та до освячення готова.

Подальша історія

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 410 жителів села^[1].

Герб Кінськороздорівської сільської ради

На напівкруглому щиті — три срібні смуги. У точці перетину ліній, що означають три дороги, золоте зображення церкви. Під церквою на вертикальній смузі — золотий кінь, що рухається вперед. Герб увінчаний золотою короною з п'яти пшеничних колосків. Нижня частина герба — дубовий вінок, облямований синьою стрічкою. Дубове листя — то сила, мужність. Синій колір — чесність, вірність, наполегливість, досконалість. Золотий кінь — то символ свободи, досконалості, витривалості, руху вперед. Корона з пшениці вказує на те, що основне заняття людей — землеробство, та що це поселення — село.

Економіка

На території села функціонують: агрофірми «Роздорівська» та «Батьківщина», ВАТ «Магедівське ХПП», АФ «Наталі», асфальтний завод, ЗАТ «Пологівський агрошляхбуд» та 17 фермерських господарств.

Побут

У селі побудовано дві загальноосвітні школи І (будівля 1902 р.) та І-ІІІ ступені, три клуби (Центральний, Войкова, Зелений Яр), дві бібліотеки, дільнича лікарня, амбулаторія, Раідовузол, три їдальні та ФАП. Працює відділення Ощадбанку. Була ще одна восьмирічна школа в районі Зеленого Яру (зараз не функціонує).

Туристичні об'єкти

Біля села були знайдені унікальні для території України окремі знаряддя, які датуються добою раннього палеоліту (1,5 млн. — 150 тис. років тому). Хоча наполягати на цих датах не варто, бо жодного наукового підтвердження цього способу датування не існує. В центрі села знаходиться церква.

10 листопада 2017 року у Кінських Роздорах освятили накупольні хрести Спасо-Преображенського храму, якими прикрашений храм^[2].

Більш ніж за останніх 10 років стара дамба в Кінських Роздорах була сухою та не радувала так людський зір, як у 2020 році. Це чудо природи — «Роздорівський водоспад», яке увійшло в стадію відновлення. Мешканці села вважають, що роздорівський водоспад ожив через те, що цього року почистили джерела, які наповнюють стару дамбу через річку Кінську^[3].

Відомі люди

У селі народилися:

Єрмак Анатолій Васильович (*5 серпня 1955 — †11 лютого 2003) — народний депутат, депутат Верховної Ради України.
Семенів Василь Павлович (30 січня 1879 — після 29 листопада 1927) — депутат Українських Установчих Зборів (1918).
Мережко Лука Степанович (*18 жовтня 1914 — 1973) — Герой Радянського Союзу.
Мовчан Іван Іванович (*20 грудня 1939 ) — відомий археолог, Лауреат Державної премії УРСР.
Шило Іван Павлович (*1926) — відомий вчений, полковник, ветеран НРВ, ветеран війни в Єгипті Герой Радянського Союзу його заслуги були оцінені двома Орденами «Красной Звезды», Орденом «Великой Отечественной войны второй степени» і ще 25 медалями.
Бондаренко Григорій Іванович (*20 липня 1906 — †березень 1969) — перший післявоєнний керівник Бердянська. Саме завдяки його талановитому керівництву місто повстало з руїн війни в короткий термін, запрацювали заводи, порт і електростанція. В часи ВВВ перебував в партизанському загоні, нагороджений орденом «Красной Звезды». Всього за короткий термін перебування в партизанах (з 9 серпня 1942 року по 5 січня 1943 року) він був нагороджений п'ятьма урядовими нагородами та іменною зброєю.

У селі Кінські Роздори мешкав:

Шингур Дмитро Васильович (*21 липня 1981 — †24 червня 2014) — український військовий льотчик, миротворець, майор (посмертно) Збройних сил України, штурман вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації. Загинув в ході російсько-української війни. 2 лютого 2015 року на будівлі сільської ради відкрили пам'ятну дошку, присвячену земляку — майору Дмитру Шингур. Він загинув під час перемир'я — 24 червня 2014 року, коли терористи збили військовий вертоліт Мі-8 у гори Карачун поблизу Слов'янська. На борту гелікоптера перебували дев'ятеро людей: офіцери і солдати Збройних Сил і співробітники Служби безпеки України^[4].