Білогорівка (смт)
| смт Білогорівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район/міськрада | Сєвєродонецький район |
| Рада | Білогорівська селищна рада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засноване | 1720 |
| Статус | із 1958 року |
| Площа | 3,26 км² |
| Населення | ▼ 852 (01.01.2019)[1] |
| Густота | 261,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93310 |
| Телефонний код | +380 6474 |
| Географічні координати | 48°55′38″ пн. ш. 38°14′55″ сх. д. / 48.92722° пн. ш. 38.24861° сх. д.Координати: 48°55′38″ пн. ш. 38°14′55″ сх. д. / 48.92722° пн. ш. 38.24861° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 86 м |
| Водойма | р. Сіверський Донець
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Насвітевич |
| До станції: | 17 км |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 25,5 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 25,5 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 93310, смт Білогорівка, вул. Центральна, 1 |
| Голова селищної ради | Юрганова Наталія Іванівна |
| Карта | |
  Білогорівка | |
 Білогорівка | |
| |
|
| |
Білого́рівка — селище міського типу в Україні, Сєвєродонецького району Луганської області.
Назва[ред. | ред. код]
Назва селища двослівна, утворена від географічної назви «гора» та слова «білий».
У XVIII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового як зимівник «Білогорівка».
Історія[ред. | ред. код]
Селище є одним із найстаріших у Луганській області. Білогорівка згадується в Указах Петра I. Також Білогорівка позначена на ландкарті Слов'яносербії, виданій Р. Депрерадовичу та І. Шевичу.
На території ради є кургани епохи бронзи, а також знайдено поселення епохи пізньої бронзи та салтівської культури.
Територія селища у XVIII ст. була заселена селянами із Чернігівської губернії, сербами, хорватами православного віросповідання. Наприкінці XVIII ст, у селі налічувалося 21 двір, у ньому проживало 46 чоловіків, 47 жінок.
На поміщицькій землі за рахунок переселенців усе більше виникало сіл. У 1785 році поміщиця Уляна Іванівна заселила Білогорівку (або як його ще називали — Нижній-Суров Яр). Виникла білогорівка на землі села Шипилівки, що належало тій самій Уляні Іванівні.
У 1958 році село стало центром Білогорівської селищної ради.
На території ради розташовано ряд комплексів ЗАТ «Линік», які займаються транспортуванням та переробленням нафти. Також, одне з підприємств, розташованих на території ради, провадить видобування крейди.
За даними 1859 року тут існувало 2 поселення:
- Білогорівка (Нижній Сурів Яр), панське село, над джерелами, 52 господи, 343 особи;
- Підгорівка, панське село, над джерелами, 10 господ, 109 осіб.[2]
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 60 людей[3].
Кількість дворів — 824.
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
7 травня 2022 року о 16:37 в Білогорівці внаслідок російського авіаудару виникли пожежі в будівлі школи на площі близько 300 м² та в будинку культури[4].
Пожежу ліквідовували протягом майже чотирьох годин, після чого було проведене розбирання завалів та знайдені тіла двох загиблих[4].
Перед тим в підвалах школи переховувались місцеві мешканці. З-під завалів були евакуйовані 30 осіб, семеро з яких поранені. За даними Луганської ОВА імовірно, що усі 60 осіб, що залишалися під уламками будівель, загинули[4].
Неподалік селища російські загарбники наводили, а українські військові знищували понтонні переправи через річку Сіверський Донець[5]. Захоплення села дало би можливість росіянам перерізати шлях Т 1302.
Зокрема, на одній з переправ (імовірно тут: 48°57′08″ пн. ш. 38°13′43″ сх. д. / 48.952268° пн. ш. 38.228645° сх. д.) протягом 8-12 травня було знищено до 70 одиниць ворожої техніки (легкої бронетехніки, інженерних машин, тощо)[6][7].
Станом на 19 травня 2022 року спроби росіян захопити село не припинялись, тривали запеклі бої та щільні обстріли. До села було неможливо дістатись[8].
Населення[ред. | ред. код]
У 1989 році в селі Білогорівка проживало 1347 осіб.[9]
За даними перепису 2001 року населення селища становило 1192 особи, з них 87,67 % зазначили рідною українську мову, 11,41 % — російську, а 0,92 % — іншу[10].
У 2011 році в селі Білогорівка проживало 976 осіб.[11]
У 2012 році в селі Білогорівка проживало 966 осіб.[11]
У 2013 році в селі Білогорівка проживало 945 осіб.[11]
У 2017 році в селі Білогорівка проживало 898 осіб.[12]
У 2018 році в селі Білогорівка проживало 869 осіб.[12]
У 2019 році в селі Білогорівка проживало 852 осіб.[12]
Білогорівський крейдяний кар'єр[ред. | ред. код]
Поруч з селищем розташований крейдяний кар'єр, у якому з 1952 по 2010 добували крейду для Лисичанського содового заводу. Спочатку крейду транспортували залізницею, а з 1954 — повітряно-канатною дорогою. Розміри кар'єра 1х1,7 км, глибина до 15 м. Навколо кар'єра — відвали з породи і непридатної крейди (мергелю) висотою 30-50 м. Останній перерахунок запасів крейди за новими кондиціям був проведений у 1973 р, запаси крейди на той момент становили 26,1 млн.т[13]
Персоналії[ред. | ред. код]
- Бурлаков Сергій Романович (нар. 21 червня 1938) — український поет.
- Тваринник С. С. Сидоренко нагороджений орденом Леніна.
- Попову присвоєно звання заслуженого механізатора УРСР.
- загинув за визволення селища Биць Дмитро Святославович (2001-2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, повний кавалер ордена «За мужність».
- загинула за визволення селища Власюк Марія Юріївна (1994-2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначилася під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Світлини[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 382—383. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 15 березня 2016.
- ↑ а б в Через авіаудар по школі на Луганщині загинули щонайменше 62 людини. Укрінформ. 8 травня 2022. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ ЗСУ після знищення переправи відрізали дві роти противника на Луганщині. Defense Express. 11 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ ЗСУ розтрощили "змішану" БТГ: підраховано катастрофічні втрати ворога у спробі переправитися через Сіверський Донець. Defense Express. 12 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ У Білогорівці рашисти втратили більше 70 одиниць техніки після форсування річки. Мілітарний. 12 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Ворог намагається відрізати Луганщину, захопивши трасу «Лисичанськ - Бахмут». Укрінформ. 19 травня 2022. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 21 жовтня 2006. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ а б в Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. стор.77. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ а б в Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. Державна служба статистики України. Київ, 2019. стор.47. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ 20.10.2017 Белогоровское месторождение мела [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Фотографии Белогоровка [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Погода в селищі [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Облікова картка[недоступне посилання з березня 2019] на сайті ВРУ
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Міста і села України. Луганщина. [Архівовано 30 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Сєвєродонецький район.
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область
| ||||||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
