Лопатичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лопатичі
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Громада Олевська міська громада
Основні дані
Засноване 1730[1]
Населення 1784
Площа 5,06 км²
Густота населення 352,57 осіб/км²
Поштовий індекс 11034
Телефонний код +380 4135
Географічні дані
Географічні координати 51°08′45″ пн. ш. 27°34′43″ сх. д. / 51.14583° пн. ш. 27.57861° сх. д. / 51.14583; 27.57861Координати: 51°08′45″ пн. ш. 27°34′43″ сх. д. / 51.14583° пн. ш. 27.57861° сх. д. / 51.14583; 27.57861
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Водойми річка Уборть
Місцева влада
Адреса ради 11034, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Лопатичі, вул. Гагаріна
Карта
Лопатичі. Карта розташування: Україна
Лопатичі
Лопатичі
Лопатичі. Карта розташування: Житомирська область
Лопатичі
Лопатичі
Мапа
Мапа

Лопа́тичі[2] — село в Україні, в Олевському районі Житомирської області. Населення становить 1789 осіб.

Географія

Селом протікає річка Уборть.

Історія

У 1906 році село Олевської волості Іскоростської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 113 верст, від волості 12. Дворів 208, мешканців 1471[3].

1 липня 1917 р. у Лопатичах в родині священика Данила Штуля народився відомий український громадсько-політичний і військовий діяч, третій голова ОУН Олег Штуль-Жданович.

4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Лопатичі проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. У Слободі Лопатицькій, що складає тепер частину Лопатичів, козаки захопили у полон сотню московських військ з 4 командирами, яких розстріляли на місці.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 29 жителів Лопатичів[4].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1884 особи, з яких 893 чоловіки та 991 жінка.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1774 особи.[6]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 99,22 %
російська 0,73 %
вірменська 0,06 %

Відомі уродженці

Примітки

  1. УРЕ
  2. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  4. Лопатичі. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Посилання