Монастир Хоранашат
| Монастир Хоранашат | |
|---|---|
|
| |
| 40°51′38″ пн. ш. 45°35′48″ сх. д. / 40.86081000002777586° пн. ш. 45.59680000002777689° сх. д.Координати: 40°51′38″ пн. ш. 45°35′48″ сх. д. / 40.86081000002777586° пн. ш. 45.59680000002777689° сх. д. | |
| Країна |
 Вірменія[1] |
| Розташування | Chinarid[1] |
| Тип | монастир |
| Стиль | вірменська архітектура |
| Дата заснування | 1211 |
  Монастир Хоранашат Монастир Хоранашат (Вірменія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Монастир Хоранашат (вірм. Խորանաշատ վանք) — вірменський монастир XIII століття в селі Чинари[ru], Тавушського марзу Вірменії.[2]
Історія
Монастир Хоранашат був заснований в XIII столітті Ванаканом Вардапетом. Головна будівля, церква св. Аствацацин (Богородиці), побудований в 1211-1222 рр. По обидва боки апсиди монастиря розташовані двоповерхові приділи, на другий поверх яких ведуть сходи з вівтарного підвищення. Подібна композиція купольної зали типова для церков вірменських монастирів зрілого Середньовіччя[3].
У монастирі колись було переписано Євангеліє, мабуть, створене в стародавньому Арцахі Утіку. У цьому Євангеліє знаходиться унікальна версія «Таємної вечері», яка не має аналогів. Зараз дане Євангеліє зберігається в німецькому місті Галл[4][5].
Відомо, що між 1215-1225 рр. вірменський історик Кіракос Гандзакеці перебрався до Хоранашатської пустині, жив в цьому монастирі. А в 1225 р. покинув його, після того як сюди вторглися татаро-монголи[6].
Згідно з ним же, Кіракосу Гандзакеці, родич якогось Ванакана, Погос, після смерті свого вчителя став настоятелем монастиря Хоранашат [7].
Сучасний стан
З села Чинарі є дорога до монастиря. Найближчі до храму 1500 метрів дороги треба проходити впівзросту, щоб не бути в зоні видимості противника. Згідно зі словами місцевих жителів, в 2005 р. навіть Католікос зі своєю свитою не зміг дійти туди - Азербайджанські прикордонники їх обстріляли[8]
Зазвичай двері храму бувають замкнені на ключ, але щорічно 2 травня двері відкриваються і жителі сіл Чинарі, Айгедзор та Арцваберд присутні на літургії і поминають своїх покійних. [8]
Див. також
Ресурси Інтернету
Примітки
- ↑ а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ 50megs.com[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ armenianhouse.org. Архів оригіналу за 8 серпня 2009. Процитовано 8 серпня 2009.
- ↑ noev-kovcheg.ru. Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.
- ↑ directmedia.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2007. Процитовано 27 жовтня 2007.
- ↑ vostlit.info
- ↑ vostlit.narod.ru. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 3 березня 2012.
- ↑ а б .golos.am
