Харченко Валерій Миколайович

Валерій Миколайович Харченко
Дата народження	3 лютого 1938(1938-02-03) (86 років)
Місце народження	Манченки, Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	25 червня 2019(2019-06-25) (81 рік)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР →  Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії і НТУ «ХПІ»
Професія	Кінорежисер, актор, сценарист
Кар'єра	1969—2015
Нагороди
IMDb	ID 0451429
Харченко Валерій Миколайович у Вікісховищі

Вале́рій Микола́йович Ха́рченко (* 3 лютого 1938, село Манченки, Харківська область, УРСР, СРСР — 26 червня 2019, Москва, Росія) — радянський і російський кінорежисер, актор, сценарист українського походження. Заслужений діяч мистецтв Росії (2002).

Біографія

Закінчив Харківський політехнічний інститут (1960) і режисерський факультет ВДІКу (1971, майстерня С. Герасимова).

У березні 2014 року разом з рядом інших діячів науки і культури висловив свою незгоду з політикою російської влади в Криму.

Останні роки проживав в Будинку ветеранів кіно, мав злоякісну пухлину. Помер 25 червня 2019 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві.

Сім'я

• Дружина: Бєлова Клара Сергіївна (1950—2009) — актриса театру і кіно.
  • У шлюбі двоє дітей.

Фільмографія

Знявся в ряді епізодичних ролей у фільмах:

• «Вибух після півночі» (1969)
• «Зарубки на пам'ять» (1972)
• «Будинок для Серафима» (1973)
• «Народжена революцією» (1974) та ін.

Асистент і другий режисер:

• «Крадіжка» (1970, асистент)
• «Лаутари» (1971, другий режисер; реж. Еміль Лотяну)
• «Дзеркало» (1974, асистент; реж. А. Тарковський)

Режисер-постановник:

• «Між небом і землею» (1975, у співавт. з М. Бадікяну)
• «Фантазії Веснухіна» (1977, Одеська кіностудія; за мотивами повісті (рос.)«Дарю веснушки» А. М. Млодика)
• «Кухар і співачка» (1978, у співавт. з М. Махмудовим)
• «Бабусі надвоє сказали...» (1979, у співавт. з Ю. Клебановим)
• «Казка про казки» (1982, документальний)
• «Ранній, ранній ранок...» (1983, співавт. сценар.)
• «Документ „Р“» (1985, т/ф)
• «Минуле повернути...» (1988, т/ф, у співавт. з В. Паращуком)
• «Супермент» (1990)
• «Короткий подих кохання» (1992)
• «Війну закінчено. Забудьте...» (1997)
• «Ви будете сміятися» (1999)
• «Салон краси» (2000), т/с, у співавт.)
• «Чорна кімната» (кіноальманах): «Affectus» і «Помста солодка» (2000)
• «Часи не вибирають» (2001, т/с,)
• «Листя, що летить по вітру» (інша назва «Вагончик мій далекий», 2012;, співавт. сценар. з В. Валуцьким за однойменною повістю Анатолія Приставкіна)
• «Ті, з якими я. Валерій Левенталь» (2013, документальний)
• «Свято неслухняності» (2015, у співавт.) та ін.

Фестивалі та премії

• 1977 — Приз Фестивалю телефільмів країн Співдружності (Прага, 1977) картині «Фантазії Веснухіна» (1977, Одеська кіностудія)
• 1998 — Міжнародний кінофестиваль, присвячений захисту прав людини «Сталкер» в Москві: Приз Гільдії кінорежисерів Росії картині «Війну закінчено. Забудьте...» (1997)

Посилання

• Режисер Валерій Харченко в Харкові (2012) (youtube.com) (рос.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)