Андрей Гуляшки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрей Гуляшки
болг. Андрей Гуляшки
Народився 7 травня 1914(1914-05-07)
Раковиця
Помер 3 липня 1995(1995-07-03) (81 рік)
Страсбург
Громадянство Болгарія Болгарія
Діяльність прозаїк, драматург, публіцист
Мова творів болгарська
Роки активності 19441995
Напрямок проза
Жанр детективний роман, повість, оповідання
Magnum opus «Пригоди Аввакума Захова»
Нагороди
Кавалер ордена Георгія Димитрова
Кавалер ордена Георгія Димитрова
Премії Димитровська премія

Андрей Стоянов Гуляшки (болг. Андрей Стоянов Гуляшки; нар. 7 травня 1914(19140507), Раковиця — пом. 3 липня 1995, Страсбург) — болгарський письменник та громадський діяч, найбільш відомий циклом детективно-шпигунських творів про Аввакума Захова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 травня 1914 року у селі Раковиці (натепер Видинської області). В дитячому віці перебрався з батьками до столиці країни — міста Софії, де навчався у гімназії, французькому торговому коледжі та Вільному університеті. Ще в юності почав співробітничати з лівими політичними силами та лівими періодичними виданнями, за що його виключили з гімназії. 1934 року вступив до Болгарської робітничої партії.

Після приходу до влади комуніністів 9 вересня 1944 року був функціонером у Болгарській комуністичній партії, редактором газети «Литературен фронт», кореспондентом центральної болгарської комуністичної газети «Работническо дело», редактором журналу «Септември», гололовним редактором журналу «Пламък» (1956–66) і журналу «Съвременник» (1972—1973), а також протягом двох років (1967—1969) директором Народного театру. Одночасно з 1956 року перебував на керівних посадах у Спілці болгарських письменників, спочатку у 1956—1962 роках секретарем спілки, пізніше заступником голови спілки. Також був депутатом кількох скликань Народних зборів Болгарії.

Останні роки життя провів у Сопоті. Помер 3 липня 1995 року у французькому місті Страсбурзі.

Творчість[ред. | ред. код]

Літературну творчість розпочав ще в 1930-х роках. Першим його опублікованим романом став «Дон Кіхот у Сельвеції» (болг. Дон Кихот от Селвеция), який вийшов друком у 1936 році. Перші літературні твори письменника переважно мають соціально-психологічну тематику, та написані під впливом тогочасної захдноєвропейської літератури.

Після Другої світової війни та приходу до влади в країні до комуністів у творчості письменника спостерігається перехід до позицій соціалістичного реалізму. Перші післявоєнні його твори «Молодий місяць» (болг. Новолуние) і «Сліди на снігу» (болг. Стъпки в снега) описують події Другої світової війни з точки зору соціалістичної ідеології. Наступними його значними творами стала трилогія про село Ведрово, в якій описуються соціалістичні перетворення в післявоєнному болгарському селі, за перший з яких «МТ станція» (болг. МТ станция), який вийшов друком у 1950 році, письменник отримав Димитровську премію. У його доробку у післявоєнний час є також і психологічні твори, зокрема «Любов» (болг. Обич), «Сім днів нашого життя» (болг. Седемте дни на нашия живот), «Один день і одна ніч» (болг. Един ден и една нощ), «Романтична повість» (болг. Романтична повест). Також письменник є автором кількох історичних та пригодницько-історичних творів — «Золотий вік» (болг. Златният век) та «Мандрівник блукає світами» (болг. Скитник броди по света), сюрреалістично-сатирично-фантастичного роману в стилі антиутопії «Три життя Йосифа Димова» (болг. Трите живота на Иосиф Димов). Андрей Гуляшки є автором також двох соціальних драматичних творів «Болото» (болг. Блатото) й «Обіцянка» (болг. Обещание).

Найвідомішими творами письменника стали детективи із циклу творів про контррозвідника Аввакума Захова. Серія започаткована фактично ще в 1956 році повістю «Коштовний камінь» (болг. Скъпоценният камък) . Хоча в ній ще не діє головний герой серії болгарський контррозвідник Аввакум Захов, проте оповідь ведеться вже від імені студента-ветеринара Анастасія, у якому можна розпізнати Анастасія Букова, лікаря-ветеринара, який виконує роль у цій серії творів своєрідного доктора Ватсона. Аввакум Захов з'являється вперше в повісті «Контррозвідка», яка також видавалась під назвою «Випадок у Момчилові» (болг. Контраразузнаване, болг. Случаят в Момчилово), що вперше вийшла друком у 1959 році. Перші твори з цієї серії написані без будь-яких натяків на відступ від тогочасної соціалістичної ідеології. Проте в пізніших творах циклу, особливо в повісті «Остання пригода Авакума Захова» (болг. Последното приключение на Авакум Захов), помітна іронія та пародійність над тогочасними ідеологічними настановами. Особливе місце в цій серії творів займає повість «Аввакум Захов срещу 07» (болг. Аввакум Захов проти 07), у якій описується у пародійній формі поєдинок болгарського контррозвідника проти агента британської розвідки, у якому в зміненому прізвиську (через скаргу про недотримання авторських прав болгарським письменником) можна легко впізнати героя британських шпигунських романів Джеймса Бонда, відомого також як «Агент 007»[1].

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

Пригоди Аввакума Захова[ред. | ред. код]

  • Коштовний камінь (болг. Скъпоценният камък, 1956).
  • Випадок у Момчилові (болг. Случаят в Момчилово, 1959).
  • Пригода опіночі (болг. Приключение в полунощ, 1960).
  • Однієї дощової осені (болг. През една дъждовна есен, 1961).
  • Спляча красуня (болг. Спящата красавица, 1963).
  • Мала нічна музика (болг. Малка нощна музика, 1965).
  • Аввакум Захов проти 07 (болг. Аввакум Захов срещу 07, 1966).
  • Остання пригода Авакума Захова (болг. Последното приключение на Авакум Захов, 1976).
  • Викрадення Данаї (болг. Открадването на Даная, 1978).
  • Історія з собаками (болг. История с кучета, 1980).
  • Убивство на вулиці Чехова (болг. Убийството на улица Чехов), 1985.

Інші твори[ред. | ред. код]

  • Дон Кіхот у Сельвеції (болг. Дон Кихот от Селвеция, 1936).
  • Село Ведрово (болг. Село Ведрово, 1952).
  • Золотий вік (болг. Златният век, 1973).
  • Мандрівник блукає світами (болг. Скитник броди по света, 1982).
  • Кінець Лалелії (болг. Краят на Лалелия, 1987)

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]