Erythrina crista-galli
| ?Erythrina crista-galli | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Мабуть в безпеці (TNC) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Покритонасінні (Angiospermae) |
| — | Евдикоти (Eudicotidae) |
| Підклас: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Підродина: | Метеликові (Faboideae) |
| Триба: | Phaseoleae |
| Підтриба: | Erythrininae[es] |
| Рід: | Erythrina |
| Вид: | E. crista-galli |
| Біноміальна назва | |
| Erythrina crista-galli Linnaeus, Syst. Nat., ed. 12. 2: 437, 1767 | |
| var. | |
| Синоніми | |
| див. Таксономія | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Erythrina crista-galli |
 Віківиди: | Erythrina crista-galli |
Erythrina crista-galli — південноамериканський вид дерев родини бобові (Fabaceae). Національна квітка Аргентини та Уругваю. Також відоме під назвою коралове дерево, в іспаномовних країнах цю рослину зазвичай називають се́йбо (ісп. ceibo), у португаломовних — кортисе́йра (corticeira). Широко використовується як декоративне дерево, яке висаджують вздовж вулиць.
Батьківщина — центральний та північний схід Аргентини, Уругвай, східна Болівія, південна Бразилія, Парагвай. Зазвичай рослини цього виду ростуть у дикій природі у галерейних лісах на заплавних низинах і вздовж річок, а також на болотах і вологих землях. Насіння також може проростати на піщаних відмілинах річок, формуючи острови.
Erythrina crista-galli — невелике листопадне дерево. Стовбур здерев'янілий, має в середньому 50 см в діаметрі, висота 5-8 м. Окремі екземпляри досягають висоти 10 м, зрідка 20 м.
Гілки вкриті шипами. Листки еліптичні, перисті.
Коренева система стрижнева з кореневими бульбочками[en], де живуть азот-фіксуючі бактерії. Бактерії співіснують з деревом у симбіозі, спрощуючи йому споживання азоту.
Рослина квітне улітку, у себе на батьківщині — з жовтня по квітень, а в північній півкулі — з квітня по жовтень. Квіти мають яскравий червоний колір, двобічно-симетричні, діаметром 3,5-5 см, зібрані у суцвіття китицями. Квітконос 1,6-3 см. Чашолисток червоного кольору. Чашечка 8-16 мм на 10-18 мм. Віночок метеликового типу, п'ятипелюстковий. Найбільша пелюстка знаходиться у нижній частині і має довжину 33-48 мм, крильця дуже малі і майже сховані чашолистком, ще дві рівні пелюстки зростаються уздовж свого нижнього краю, утворюючи човник (carina) довжиною 32-45 мм, що захищає репродуктивні органи рослини. Тичинок десять — одна вільна, а дев'ять зрослися своїми нитками в одну загальну пластинку, що облягає маточку. Гінецей монокарпний. Квіти багаті нектаром, який приваблює комах, що їх запилюють.
Плід — типовий біб. Стручок бурого кольору має довжину до 20 сантиметрів і містить 8-10 темно-коричневих насінин.
Erythrina crista-galli була відкрита Карлом Ліннеєм і описана у його роботі Mantissa Plantarum[es] 1: 99–100. 1767[1]
Erythrina: назва роду походить від erythros (грец. ερυθρος) — «червоний».
Назва виду crista-galli означає латиною гребінь півня.
- Різновиди
- Erythrina crista–galli var. leucochlora Lombardo — має схожі в цілому характеристики за винятком білого кольору квітів[2]
- Erythrina crista–galli var. hasskarlii Backer
- Erythrina crista–galli var. longiflora Lozano & Zapater — не має шипів, квіти темніші, більшого розміру (5,5 — 6,8 см)[3]
- Erythrina falcata Benth.
- Corallodendron falcatum (Benth.) Kuntze
- Erythrina laurifolia Jacq.
- Erythrina martii Colla
- Corallodendron crista-galli (L.) Kuntze
- Erythrina fasciculata Benth.
- Erythrina laurifolia Jacq.
- Erythrina pulcherrima Tod.[en]
- Erythrina speciosa Tod. (Однак E. speciosa[en] Andrews — це окремий вид)
- Micropteryx crista-galli (L.) Walp.
- Micropteryx fasciculata Walp.
- Micropteryx laurifolia Walp.
У країнах, звідки рослина походить, вона також відома під народними назвами коралове дерево, сейбо, кортисейра, сеїбо, букаре, качимбо, гажито, санандува, суньянді тощо.
Надземні частини дерева можуть містити алкалоїди, тому їх вживання у їжу може зашкодити здоров'ю[6]. Рослина використовується як лікарська[7]. Медонос.
Широко використовується як декоративне дерево, яке висаджують у парках і вздовж вулиць не лише у Південній Америці, а й по всьому світу у країнах зі сприятливим кліматом (тропіки і субтропіки). В Україні Erythrina crista-galli можна побачити у Криму в парку біля Воронцовського палацу в Алупці.
Деревина Erythrina crista-galli легка (0,2 г/см³), пориста, неміцна і недовговічна, тому її промислове застосування обмежене. Може використовуватися для різьблення декоративних елементів і виготовлення деревної маси. В Аргентині з дерева сейбо роблять традиційний фольклорний музичний інструмент — бас-барабан бомбо легуеро.
У давнину квіти сейбо використовували для фарбування тканин[8], а кору — для гарбування шкіри[7].
Erythrina crista-galli займає помітне місце у культурі Південної Америки, в першу чергу Аргентини. У південноамериканському фольклорі існує легенда, що на сейбо перетворилася індіанська дівчина Анаї, яку конкістадори намагалися спалити живцем, прив'язавши до дерева[9]. Для індіанців це дерево є символом мужності та відваги[9].
Опитуванням, у якому взяло участь 20 тисяч осіб, Erythrina crista-galli була обрана національною квіткою Аргентини і затверджена у цьому статусі 23 грудня 1942 декретом уряду № 138.974/42[10]. Серед причин обрання саме цієї квітки у декреті було названо такі[11]:
- її підтримали більшість респондентів в опитуваннях громадської думки
- вона добре відома у майже усіх країнах Європи та Америки
- вона займає важливе місце у місцевих легендах, поезії, піснях
- колір сейбо присутній на гербі Аргентини
- вона росте на території Аргентини у дикій природі
22 листопада було названо Днем сейбо в Аргентині[11].
В Аргентині дерево сейбо часто висаджують біля навчальних закладів, військових частин та інших державних органів поряд з флагштоком з прапором як один з національних символів[9].
Також Erythrina crista-galli є національною квіткою Уругваю. Вона зображена на гербі уругвайського департаменту Трейнта-і-Трес. Національна партія Уругваю використовує білі квіти Erythrina crista–galli var. leucochlora як один з партійних символів[12][13]. Уругвайський композитор присвятив «Мілонгу білого сейбо» (ісп. Milonga Ceibo Blanco) пам'яті партійного лідера Енріке Швенгеля Лусардо, який був відомий під псевдонімом Білий Сейбо.
-
Квіти -
Бутони -
Квітка -
Стручки з насінням -
Стручок з насінням -
Насіння -
Листя -
Молода рослина -
Дерево Erythrina crista-galli у Мар-дель-Платі
_leaves_in_Hyderabad,_AP_W_IMG_7742.jpg)
- Pink, Alfred (1904): Gardening for the Million. Fisher Unwin, London. Повний текст (TXT і HTML) [Архівовано 24 вересня 2009 у Wayback Machine.] на Project Gutenberg (англ.)
- John Stephen Glasby, Dictionary of Plants Containing Secondary Metabolites, Published by CRC Press [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
- Зображення стручків, [Архівовано 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.] насіння [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] — Flavon's Wild herb and Alpine plants
- ↑ {{subst:PAGENAME}}. Tropicos.org. Міссурійський ботанічний сад (англійською) . Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
- ↑ Red Jardin. Архів оригіналу за 1 січня 2008. Процитовано 18 лютого 2017. [Архівовано 2008-01-01 у Wayback Machine.]
- ↑ Lozano, E. C.; Zapater, M. A. (2010). El género Erythrina (Leguminosae) en Argentina. Darwiniana (іспанською) : 179—200.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Вказано більш, ніж один|at=та|pages=(довідка) - ↑ Erythrina crista-galli L. crybabytree. National Plant Data Center, Baton Rouge, LA 70874-4490 (англійською) . Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
- ↑ Tervuren Xylarium Wood Database. Королівський музей Центральної Африки (англійською) . Архів оригіналу за 14 вересня 2009. Процитовано 18 лютого 2017. [Архівовано 2009-09-14 у Wayback Machine.]
- ↑ European Food Safety Authority (EFSA). Compendium of botanicals reported to contain naturally occuring substances of possible concern for human health when used in food and food supplements // EFSA Journal. — 2012. — Т. 10, вип. 5. — DOI:10.2903/j.efsa.2012.2663. Архівовано з джерела 24 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2017.
- ↑ а б La Flor Nacional de Argentina – El Ceibo, Nuestra Identidad Argentina (іспанською) . Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
- ↑ Día de la Flor Nacional. Міністерство освіти Аргентини (іспанською) . Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017. [Архівовано 2017-02-19 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в La flor del Ceibo, emblena nacional (іспанською) . Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017. [Архівовано 2017-02-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Decreto 138.474/42. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2017. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- ↑ а б 22 de noviembre - Día de la Flor Nacional. Сайт уряду Буенос-Айреса (іспанською) . 2014. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
- ↑ Juventud Herrerista plantó un ceibo blanco en homenaje a Saravia (іспанською) . espectador.com. 10 вересня 2004. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 18 лютого 2017.
- ↑ El País Digital, ред. (10 вересня 2004). Un masivo tributo al caudillo blanco (іспанською) . Процитовано 18 лютого 2017.
